Український ринок праці зазнав змін ще в період пандемії коронавірусу. Тільки-но підприємства та працівники адаптувалися до нових змін, як ситуація загострилася через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Тоді постало головне завдання — вижити, щоб боротися. У перші місяці наступу ворога українська молодь особливо зреагувала на виклик і відразу стала вагомою частиною великого волонтерського руху. Але згодом, коли ейфорія вщухла, а фінансові й фізичні ресурси вичерпались, виникло питання: що робити далі?
На початку активного збройного наступу Росії декілька мільйонів українців втратили роботу. Через збитки, завдані країною-агресором, та безпекову ситуацію компанії зазнали падіння доходів, а тому мусили звільнити працівників і знизити зарплати. А основний обсяг коштів у державі спрямовували на термінові запити, передусім на оборону, ліквідацію наслідків руйнувань та соціальні потреби. Жодну компанію в Україні не оминули кризові часи: підприємства, які змогли частково вціліти, релокувалися з південно-східних територій на північно-західні терени України. А на дев’ятий місяць повномасштабної війни українці стикнулись із блекаутом. Попри це, бізнес працює й надає робочі місця. Наявність світла і зв’язку стала однією з конкурентних переваг роботодавців.
За даними Державної служби зайнятості, якщо з кінця лютого цього року було 404 тис. зареєстрованих безробітних, то в листопаді – 239 тис. осіб, і з них категорію до 35 років становить лише 24%. Конкуренція на вакансію — 7 осіб на місце, а найвищий показник був у червні —13 осіб. Така динаміка може бути зумовлена й міграцією українців, яку кількісно відстежити майже неможливо.
Читайте також: Пристебніть ремені, світова економіка йде на посадку
«Невідомо, скільки молодих українців перебуває за кордоном. І навіть розрахунки ООН не є цілком точними. Цей показник важко відстежити, адже українці мігрують із країни в країну, а певна частина повернулася до України», — каже Ганна Вахітова, професорка та дослідниця Київської школи економіки.
Упродовж війни на українському ринку праці запити молодіжної категорії не змінилися. Найпопулярнішими залишаються професії у сфері ІТ, маркетингу та PR, краси та дизайну. Зріс також запит на вакансії зі сфери охорони й безпеки, бухгалтерії та продажу, телекомунікації і зв’язку —про це йдеться в дослідженні Work.ua. Зростає попит на електриків і водіїв. Після завершення війни стануть затребуваними запити на будівельників та архітекторів, а також медичних фахівців. Лише за листопад роботодавці опублікували майже 55 тис. вакансій на цьому ресурсі. Динамічно відновлюються прифронтові регіони: у звільненому Херсоні кількість робочих місць зросла майже втричі.
Погіршення економічного стану в Україні стимулює демографічна ситуація, тобто міграція в країни, кращі за умовами життя і здобування освіти. Основні причини виїзду з країни, яка була динамічною ще до повномасштабного вторгнення, — низька якість соціального життя й освіти та корупція. Із початку російської ескалації частина українців виїхали за кордон з міркувань безпеки. А країни-партнери зі свого боку запропонували допомогу українським біженцям: фінансова підтримка, можливість влаштуватися на роботу та здобувати освіту. Остання пропозиція завжди була привабливою перспективою за кордоном для багатьох молодих людей. Спалах ковіду адаптував людей до дистанційної роботи. Однак навіть це стало викликом через збройну агресію Росії.
За підрахунками проєкту «Росія заплатить», збитки від руйнувань освітньої інфраструктури сягають $7 млрд — це понад 2 тис. навчальних закладів. У багатьох регіонах навчальний процес зупинили, а частину коштів, що їх мали б спрямувати на освіту, перерахували на нагальні потреби держави. Кошти потрібні не лише на відбудову зруйнованих освітніх закладів, а й на розвиток вищої освіти. Для балансу економіки країни та наповнення ринку праці фаховими кадрами потрібна гарантія працевлаштування випускників університетів. А реформа освіти в Україні стане ключовим критерієм для українців, які проживають за кордоном, — таки повертатися чи ні.
Читайте також: Фундамент лідерства. Чому не варто уникати субсидування виробництва
«Університети повинні налагодити співпрацю з іноземними закладами освіти. Якщо нашим ученим та науковцям гарантувати продовження їхніх міжнародних проєктів в Україні, створити відповідне середовище для реалізації, забезпечити фінансування для сучасних досліджень, тоді можемо говорити про повернення перспективних фахівців до нашої держави», — переконана Ганна Вахітова.
На сьогодні в Україні немає компаній, які б не постраждали від лютого 2022 року. Війна може спонукати до зміни рішень навіть західних замовників, із якими тісно співпрацюють українські ІТ-фахівці. Коли очікувати завершення бойових дій — невідомо. Але перед українцями постане великий обсяг роботи — не лише пряма відбудова інфраструктури, а й зміцнення партнерських стосунків та довіри з міжнародними партнерами. Економічна ситуація в Україні ще довго відновлюватиметься після війни.
«Україна потрапила в центр уваги розвинених держав. А тому буде великий попит на міжнародні проєкти та запит на спеціалістів зі знанням іноземних мов і проєктного менеджменту, фахівців у сфері фізичного й ментального здоров’я. Українці перебувають у центрі творення історії та мають великий шанс творити її самотужки. Зрештою, жодна країна не запропонує таких унікальних можливостей, які можна знайти в Україні в цей час. Але якщо українці не працюватимуть прозоро й не покладуть край корупції, то ми втратимо довіру світу», — впевнена Софія Опацька, декан-засновниця Львівської бізнес-школи, проректорка УКУ.
Низку запитів так і залишили нерозглянутими, пояснюючи тим, що це не на часі. Але саме комплекс питань щодо освіти, економіки, судової реформи та соціального життя є рушієм до перемоги. І це треба з’ясовувати негайно. Існують речі, які здатна зробити кожна молода людина, щоб стати затребуваною на ринку праці й побудувати успішну кар’єру з користю для держави. Для цього молоді треба навчатися, здобувати більше навичок і розвивати особистий бренд. Цей час війни слід якнайкраще використати для саморозвитку, щоб вчасно відповісти на запит фахових кадрів. Керівниця бізнес-школи Ярина Бойчук переконана, що Україна вже не буде колишньою, а українці вийдуть зовсім іншими людьми. Але допоки всередині держави досі існують невирішені довоєнні проблеми, які гальмують процес на шляху до євроінтеграції, українці й надалі шукатимуть кращого життя за кордоном. «Україні необхідна насамперед правова реформа, а вже далі — освітня й усі інші. Якщо зняти непотрібні обмеження на шляху розвитку бізнесу та організацій, тоді й молоде покоління почуватиметься захищеним у суспільстві. Освітні заклади мають вийти на зовнішню співпрацю з роботодавцями, зрозуміти, які саме знання й навички затребувані в суспільстві, а це, своєю чергою, гарантуватиме реалізацію випускників та розвиток для інституцій і компаній. Врешті, держава має рухатися в напрямку людиноцентричності — не лише навчати й надати освіту, а й розуміти стратегію, як молоді люди реалізовують себе після закінчення університету», — розповідає Ярина.
Читайте також: Чому держбюджет-2023 року поглиблюватиме економічний спад
У недалекому майбутньому криза в державі торкнеться всіх. Уже в повоєнній відбудові варто робити акцент на створенні доданої вартості в добре розвинених галузях, якот сільське господарство чи ІТ. Після війни ринок праці залежатиме від того, наскільки активно буде відбудовуватися й розвиватися економіка. Це також впливатиме на те, скільки українців повернеться в країну.
Після завершення війни частина української молоді приїде з фронту, а хтось — із закордону. І що запропонувати таким людям на ринку праці, аби не втратити потенційних фахівців та втримати економіку, — українська влада має про це подбати вже тепер. Головним привілеєм молодого покоління є гнучкість до змін та інновацій, а тому майже весь сегмент молоді працює дистанційно.
В Україні вже працюють проєкти з пошуку вакансій та професійного розвитку для молоді, яка втратила роботу під час війни. На кар’єрному порталі Hаppy Monday публікують актуальні вакансії в перевірених компаніях і корисні матеріали для професійного розвитку. Найбільше пропозицій наразі для проєктних менеджерів та спеціалістів з роботи з контентом, рекламою, піаром і дизайном. Особливе місце посідають вакансії з віддаленою роботою. Ті, хто знайшов омріяну справу в такий спосіб, діляться своїми кар’єрними історіями. Організатори працюють над долученням освітніх платформ та консультацій від експертів, збільшенням кількості робочих місць. Така ініціатива допоможе молоді впевненіше почуватися на ринку праці та мати стабільно добре фінансове становище.
Усім секторам в Україні, чи то бізнес, чи то освіта, необхідно пройти трансформаційні процеси, щоб адаптуватися під сьогоднішні реалії. Коли сформується оновлений ринок праці, стане помітніше, хто з роботодавців залишиться стійким до викликів і хто буде перспективно привабливим серед пошукачів роботи. Гнучкість, інноваційність, прагнення працювати і вдосконалюватися, відкритість до міжнародних партнерів — це те, у чому російський ворог ніколи не зрозуміє та не перевершить українців. Завершення війни, безсумнівно, настане на користь України. Але, окрім плану перемоги, треба орієнтуватися на стратегію реалізації майбутнього — як влаштовувати життя опісля.
Матеріал підготовано в рамках спільного проєкту «Українського тижня» і Школи журналістики та медіакомунікацій Українського Католицького Університету. Електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.