Так, прифронтове селище стало осередком, де на невеликій території сконцентрована найбільша кількість патріотичних топонімів. Зокрема, три вулиці Зайцевого перейменовані на честь українських військових – Дмитра Годзенка, Ярослава Журавля та Дмитра Красногрудя.
Старший сержант Збройних сил України Дмитро Годзенко (“Годзила”) загинув 31 березня 2016 року під час боїв з окупантами саме у Зайцевому. Годзенку посмертно присудили звання Народного героя України та нагородили орденом “За мужність” II та III ступеня. В Києві є пам’ятник Дмитру Годзенку, а на місці його загибелі тепер існує вулиця його імені.
Дмитро Красногрудь (“Мир”) – командир розвідувального взводу 137 окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти. Загинув 13 липня 2020 року під час виконання бойових завдань у зоні проведення ООС теж під Зайцевим. Нагороджений медалями “За військову службу Україні” та “Захиснику Вітчизни”, та орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність i самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Сержант Ярослав Журавель був першим у групі з саперів та представників СЦКК, які вирушили забирати тіло командира розвідувального взводу Дмитра Красногрудя. Російські терористи почали обстрілювати групу евакуації, незважаючи на "режим тиші", узгоджений через ОБСЄ. Поранений Ярослав залишився на полі бою без допомоги. Три дні поспіль росіяни не давали проводити пошукову операцію. Спочатку його бачили із дрона української розвідки, однак вже приблизно 16 липня стало зрозуміло, що сержант загинув від поранень.
21 липня тіло сержанта було передано на контрольовану урядом України територію. За особисту мужність i самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,- нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Суд задовольнив скаргу батька загиблого військовослужбовця Ярослава Журавля Сергія Журавля й зобов’язав Державне бюро розслідувань відкрити провадження щодо Верховного Головнокомандувача Збройних сил України.
Читайте також: Як звільняли Торецьк: про танковий обстріл виконкому, роботу військових та волонтерів знімуть фільм
Ще одна вулиця названа на честь земляка з Горлівки, до якої до початку війни належало селище Зайцеве. Депутат міської ради Володимир Рибак – Герой України, який був закатований російськими бойовиками.
.png)
Був захоплений в центрі Горлівки під час спроби зняти прапор теротистичної організації “ДНР” і повернути український прапор на будівлю міськради. Тіло його було знайдено місцевими рибалками в річці Казенний Торець 19 квітня 2014 року з ознаками насильницької смерті.
На честь молодших героїв – харків’янина Данила Дідика та школяра з Краматорська Степана Чубенка – названі ще дві вулиці Зайцевого. 15-річний Данило Дідик загинув 22 лютого 2015 року під час Ходи в річницю перемоги Революції Гідності у Харкові.
Хода почалася біля Палацу Спорту, активісти вишикувалися в колону та рушили, однак встигли пройти лише 100 метрів, коли пролунав вибух. Хлопець ішов попереду колони, перебував поблизу епіцентру вибуху й отримав тяжку травму. Травма призвела до коми. Наступного дня, 23 лютого 2015 року, не приходячи до тями, Данило помер. До Дня незалежності 2015 року Данила посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Читайте також: На згадку про вбитого за патріотичну позицію Степана Чубенка – репортажний конкурс, футбольний турнір та іменна бойова машина
16-річний Степан Чубенко – український школяр і патріот, воротар краматорського футбольного клубу “Авангард”, який зазнав катувань і розстріляний бойовиками за проукраїнську позицію, Народний герой України. У липні 2014-го Степан їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону "Керч".
.png)
Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до селища Горбачово-Михайлівка, де після страшних катувань розстріляли. Мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно. Наприкінці вересня 2014-го до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Після ексгумації вдалося домогтися відправлення тіла у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.
“Для мене звістка про те, що вулиця імені мого сина з’явилася у Зайцевому була несподіваною. Я навіть ніколи не була там, але тепер, думаю, обов’язково поїдемо, – зазначила у коментарі Тижню мати Степана Чубенка Сталіна. – Мене вразило, що одразу сім достойних людей увіковічили на лінії фронту. Звісно, краще б таких подій та імен було якомога менше, бо навіть героїчна смерть – це трагедія для них та їхніх родин. Але завдяки таким ініціативам про справжніх героїв дізнаватимуться більше людей”.
Пані Сталіна розповіла також про те, що й у рідному для її сина Краматорську також не забувають про українських героїв – є вулиці, названі на честь загиблих воїнів Дмитра Афанас’єва та Михайла Горяйнова. Але вулицю назвали на честь Степана вперше саме в Зайцевому. У Краматорську ж міська рада підтримала ініціативу щодо встановлення пам’ятника на стадіоні, де грав у футбол Степан, а 5 серпня 2021 року краматорська школа №12 отрмала ім’я юного героя.
Ще одна вулиця носитиме ім’я художника та скульптора Миколи Мухіна, який народився в Зайцевому. Митець відомий в Україні, Німеччині та США створеними образами українських князів, запорозьких козаків і чумацького побуту.