Членство в НАТО не гарантує безпеки, але підвищує стандарти
Напередодні саміту НАТО, що відбудеться в середині липня у Вільнюсі, поширюється одна ідея. Замість членства в альянсі Україні треба запропонувати надійні гарантії безпеки і військову допомогу, на зразок того, чим Сполучені Штати забезпечують Ізраїль. Анонімний чиновник із президентської адміністрації сказав Wall Street Journal, що США розглядає щось подібне до цієї моделі. Минулого тижня президент Франції Емманюель Макрон сказав на безпековій конференції GLOBSEC у Братиславі, що НАТО має «побудувати щось середнє між безпекою за ізраїльським зразком і повноцінним членством». Його польський колега Анджей Дуда погоджується.
Більше зброї для України, тісніша співпраця у сфері розвідки і передача технологій — усе це вітається. Та для України (і її союзників) було б великою помилкою погоджуватися на будь-які варіанти, окрім повноцінного членства в НАТО. А з огляду на географічні, історичні і політичні розбіжності між Україною та Ізраїлем ця модель узагалі не має сенсу. Україна (населення — 40 млн.) має одного поганого сусіда; Ізраїль (населення — 10 млн.) не має жодного хорошого. Ізраїль має лише одного важливого союзника: далекі Сполучені Штати. Україна має їх багато, і переважно поряд. В обох країнах наявні внутрішні розколи, але різних масштабів. Війна звела нанівець мовні та інші розколи в Україні. Натомість поляризація в Ізраїлі зростає. Дуже малоймовірно (Слава Богу!), що повоєнне врегулювання територіального конфлікту в Україні виллється у щось подібне до Сектору Гази і Західного берега Йордану.
Читайте також: Україна і НАТО: в одному човні
Обидві країни справді опинилися перед лицем екзистенційної загрози з боку сусідів, які легковажно послуговуються риторикою винищення. У випадку Ізраїлю, країна гне свою лінію. Має негласний ядерний арсенал; неперевершену розвідку «Моссад», яка шпигує за всіма і всюди; успішно реалізує програму цільових убивств великої дальності (від нацистських воєнних злочинців до палестинських терористів та іранських ядерних фізиків). За потреби, Ізраїль завдає ворогам ударів у повітрі, на суші та морі. Хіба НАТО хоче бачити таке в повоєнній Україні?
Розширення НАТО передусім гарантує оборону нових країн-членів. Та є ще одна перевага, якою часто нехтують: НАТО дає безпеку. До прикладу, у перші десять років після повернення незалежності країни Балтії були сповнені енергії, винахідливості й рішучості, коли йшлося про зовнішні та внутрішні загрози. Однак результати були такі, що часом волосся ставало дибки. Витік таємної інформації. Прихід непідхожих людей до влади. Розмиті межі між політикою, бізнесом, державним управлінням і розвідувальною діяльністю. Для того, щоб дотягнутися до стандартів НАТО, країнам потрібно було забути про ці погані звички і перейняти нові. Тож після вступу в НАТО 2004 року тамтешнє життя стало нуднішим, хоча лишилося чимало неприємних скандалів. Естонський чиновник, який мав доступ до таємниць оборони (і відповідав стандартам НАТО для такої посади), був колишнім поліцейським на ім’я Герман Сімм. Його заарештували як російського шпигуна у 2008 році — за чотири роки після вступу Естонії в НАТО — і то лише завдяки підказці від іншої країни. У хаотичні 1990-ті йому вдалося уникнути перевірок.
Читайте також: Анатомія «побєдобєсія»
Незалежно від того, як закінчиться війна, Україна лишиться в посттравматичному стресі й шоку. Переможна, переможена чи виснажена Росія буде у ще гіршому стані. Така небезпечна і похмура атмосфера випробовуватиме нерви, єдність і дипломатію Заходу. Членство в НАТО — найкраща гарантія того, що оборона, безпека і розвідка України перебуватимуть під належним політичним контролем і що політики видаватимуть належні укази. Вражаючі квазіфрілансові операції на території Росії, що їх провертають сумнівні незалежні організації, можна називати хитрими ходами у воєнний час, адже вони відволікають і деморалізують ворога. Однак у мирній країні їм не місце.
Завжди є спокуса обмежитися двозначними заявами і недозаходами. Однак, коли відкладати складні рішення на потім, вони не робляться простішими. Найбезпечніший шлях для НАТО, України й усіх інших гравців — якомога швидше залучити українців в альянс.