«Якщо українці не повернуться — урожай пропаде!»; «Нема кому працювати в полі!» — цитує преса польських та чеських фермерів, які звикли залучати українців до сезонних робіт. Нині ж чимало тих, хто регулярно їздив на полуниці до Польщі, Чехії, Угорщини, не можуть виїхати на роботу через обмеження внаслідок епідемії коронавірусу. «Кордони закриті, працюють лише так звані гуманітарні коридори, — розповів Тижню один з українських перевізників, якому вдається, з величезними труднощами, привозити пасажирів до Франції. — Подорожувати поки що можуть лише ті, хто має дозвіл на роботу в Євросоюзі, офіційний контракт, запрошення працювати за кордоном або може довести, що постійно мешкає в ЄС». Ті, хто завдяки безвізу їздив трохи підзаробити грошей на місяць — два, мусять чекати, поки карантин завершиться.
За даними Міністерства соціальної політики України, на постійній основі за кордоном працює лише 3,2 млн українців. Вони, з дипломами та документами, можуть оперативно переїжджати та змінювати роботодавців. Але це меншість. Українських нелегалів за кордоном у рази більше. Мінсоцполітики також вказує, що в деякі періоди — себто на сезонних роботах — за кордоном опиняється до 7–9 млн українських працівників. Цифри приблизні, бо нелегалів, які працюють без контрактів та передають додому гроші готівкою, ніхто не фіксує та не обліковує. Щойно розпочався карантин, велика частина з них мусила повернутися додому в Україну, бо банально не було що їсти й чим платити за житло. Нині ці люди стикаються з великими труднощами, щоб повернутися на заробітки до ЄС, який раптом усвідомив, наскільки Європі бракує вправних робочих рук.
Читайте також: Заробітчани. Велике повернення
Поки карантин триває, Польща та Чехія запросили на спаржу та полуницю своїх студентів і безробітних. Результат, за відгуками фермерів, не надто задовільний. «Якщо українці не повернуться, то це буде просто катастрофа для нас, — цитує Укрінформ одного із чеських підприємців Томаша Зоуфалія. — Це означатиме, що ми не зберемо нашого врожаю. Чехія і так лише на 30% самостійна у виробництві овочів. Для нас працівники з України просто життєво необхідні. Якщо вони вчасно не повернуться — вважайте, що сезон для нас цього року передчасно завершився, ми просто збанкрутуємо».
Час — гроші. Щоб їх не втратити, Варшава вже зорганізувала два чартерні перельоти для українських сезонних працівників. Нагодою скористалися майже чотири сотні українців. За цією системою, після перетину кордону роботодавець власним коштом утримує працівників на двотижневому карантині на базі відпочинку поблизу міста Лодзь. Українці уклали офіційні довгострокові контракти із соціальним пакетом та медичним страхуванням на випадок захворювання на COVID-19. Витрати на переліт також узяв на себе роботодавець.
Нині польська й українська дипломатія обговорюють можливості відновити регулярне транспортне сполучення між двома країнами, а також спростити процедури здобуття робочих віз та перетину кордону. Адже не всі, хто працює в Польщі, мають такі комфортні умови трансферу й праці, як ті, хто скористався чартерними рейсами компанії з міжнародного працевлаштування Gremi Personal. За даними Головного управління статистики Польщі, у країні зараз може перебувати понад 1,2 млн українців. Прикордонні служби констатують, що лише в травні польсько-український кордон перетнуло понад 100 тис. осіб. Хтось діставався на роботу автобусом, інші — приватним авто. Певна кількість тих, хто виїхав на заробітки вперше, потрапив у тенета до шахраїв, що наживаються на недосвідченості та довірливості українців.
Читайте також: Заробітчани. Заручники ситуації
«Ми ще в автобусі віддали кожен по €130 посередникові, — розповіла Тижню Людмила, яка повірила, що знайшла роботу в Чехії. — Щойно ми заїхали до Острави, автобус зупинився, ніби перепочити. Посередник зник. Його телефон перестав відповідати. Ми залишалися на вокзалі — безпорадні, в очікуванні. Потім вирішили звернутися до місцевої поліції…» Людмилі відносно пощастило, бо тримісячний контракт із ковбасною фабрикою був справжнім. Проте діставатися на місце довелося на перекладних, житло шукати самій та платити за нього також самій, хоча посередник обіцяв помешкання коштом фабрики. З преси та соцмереж відомі й гірші випадки: коли люди залишалися, нікому не потрібні, просто неба — здурені та обкрадені.
«Ми потребуємо сезонних працівників для обробки фруктів, але в Україні рекрутерів не маємо, трансфери не організовуємо, беремо лише тих, у кого є дозвіл на роботу в ЄС і хто знає французьку, англійську або німецьку мову на рівні В1-В2», — пояснили Тижню у швейцарській фірмі Nestle. Тим часом спритники в Україні беруть у кандидатів працювати на шоколадній фабриці у Швейцарії по €150, а фірма ні сном ні духом не здогадується про таке «сприяння».
За даними Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування, у 2017 і 2018 роках сама тільки Польща видала українцям 1,7 млн офіційних дозволів на роботу. З усіх цих людей лише 13 тис. влаштувалися через легальні компанії. Решта — а це 99% — знайшла роботу самостійно або через нелегальних посередників. Що це означає? Що більшість заробітчан переважно працюють по-чорному, без страхування, документів і гарантій. Аналогічна ситуація з іншими державами. «Заяви про те, щоб не відпускати українців працювати за кордон, не мають сенсу, — зазначив у розмові з Тижнем Павло Садоха, регіональний віце-президент Світового конгресу українців. — Люди самі повернуться, якщо будуть на те відповідні умови. Проте Україна об’єктивно зацікавлена в тому, щоб її громадяни на гарних умовах працювали за кордоном, досягали успіхів та зберігали з нею тісний зв’язок. Завдання уряду — юридично забезпечити процес роботи українців за кордоном. Потрібна узгоджена міграційна політика. Кожна держава мусить захищати своїх громадян».
Читайте також: Як впливає на Україну трудова міграція
Карантин, коли поставив світ на паузу, вихопив із тіні ціле плетиво численних застарілих проблем. Одна з них — подвійний дискурс у ставленні до нелегальних працівників у сфері допомоги в родинах, будівництві, у сільському господарстві… Франція, скажімо, за замовчуванням заплющує очі на обсяги тіньового ринку праці в цих галузях, розуміючи, що за нинішніх високих податків, якби все різко вивести на офіційний рівень, внутрішній ринок буде дестабілізовано. Українці, як тіні, роками працювали за готівку та без соцзахисту — так, ніби їх немає. Нині, коли їм не виходить виїхати на заробітки, держави ЄС мусять гарячково шукати швидкі рішення, щоб якось загатити провалину. Італія, Португалія, Польща, Чехія оперативно спрощують свої системи легалізації остарбайтерів. Хто скористається з нагоди — українці чи хтось інший, — невдовзі дізнаємося.
«Закриті кордони змінили внутрішній європейський ринок праці, — пояснив Тижню правник Матьє Бовіль. — Французьке сільське господарство терміново потребує понад 80 тис. сезонних працівників, бо португальці, іспанці, поляки, румуни, болгари, які регулярно приїздять збирати полуницю та черешні, не можуть дістатися на роботу. Українці з правом на проживання цілком заповнили б цю нішу. Нині ринок надзвичайно рухливий. Ніхто не знає, чи не станеться восени нового карантину, чи не повернеться вірус. Підприємства, що працюють із продуктами харчування, які швидко псуються, гарячково шукають способів, як саме підстрахуватися на випадок нових катаклізмів. Тут є можливості».
Читайте також: Трудова міграція: там, де нас нема
На думку Павла Садохи, зарубіжне українство вже є та може стати ще потужнішим ресурсом допомоги Україні. «Структура української імміграції в Португалії, де я живу, суттєво змінилася, — розповів він Тижню. — Якщо раніше більшість чоловіків працювали на будівництві, а жінки допомагали португальцям з хатньою працею, то нині немає такого університету, де не навчалися б українці. Визнані дипломи із середньої та вищої освіти. Багато хто відкрив свій бізнес, працює за фахом…» Україні було б вигідно не втратити таких людей. Що для цього потрібно? Насамперед мудра міграційна політика.
За даними економістів, торік українські трудові мігранти передали додому $15,3 млрд (з них $12,9 млрд банківськими переказами та $2,4 млрд готівкою). Ця сума дорівнює 10% ВВП. Живі гроші для України забезпечують ті, хто розвиває європейцям, американцям, канадцям безліч проблемних ділянок економіки. Краще б ці люди працювали в Україні? Може, і краще. Але реальність далека від ідеалу. Київ ніяк не зможе зупинити світових економічних тенденцій. А от якби постарався скористатися новими можливостями, то зміг би. «Ваша нафта — це люди, працьовиті й неконфліктні», — любить жартувати французький колега.