Сноуден стрімко покинув Шереметьєво, не потрапивши до жодного об’єктива камер. Де зараз перебуває екс-агент спецслужби США – не повідомляється. За словами його адвоката Анатолія Кучерени, місце перебування американця триматимуть у таємниці.
Західні ЗМІ
Кореспондент New York Times Стівен Лі Маєрс відзначає непроникність Путіна щодо американських «благань» про екстрадицію Сноудена.
«У заяві, опублікованій WikiLeaks – організацією у сфері боротьби з приховуванням інформації, – повідомляється, що її представники допомагали Сноудену весь час, починаючи з його публічної заяви у червні. У заяві Сноуден подякував Росії за надання йому дозволу на перебування в країні “відповідно до її законів і міжнародних зобов’язань”. Він звинуватив адміністрацію Барака Обами в ігноруванні внутрішнього та міжнародного права з, але додав, що “врешті-решт закон перемагає”», – пише Маєрс.
На думку експерта, надання колишньому працівнику АНБ політичного притулку затьмарить російсько-американські відносини: «У той час, коли американські та російські посадовці заявляють про необхідність співпраці щодо таких глобальних питань, як ядерне роззброєння та війна у Сирії, справа Сноудена тепер відкидає на неї тінь, небачену з часів холодної війни».
Згідно зі статтею Маєрса, США «надзвичайно розчаровані тим, що Російська Федерація вдалася до такого кроку». Водночас «Пан Путін, який провів день у своїй офіційній резиденції на околиці Москви, здається дедалі непроникнішим щодо благань Сполучених Штатів – навіть тих, що надходять безпосередньо від пана Обами, який минулого місяця закликав російського лідера до дискусії з приводу справи Сноудена. Речник Кремля Дмітрій Пєсков повідомив, що рішення прийняли імміграційні служби, а не сам Путін, хоча передбачається, що будь-яке рішення з такими суворими дипломатичними наслідками потребує підтвердження Кремля».
«Здається, Кремль посмів кинути Білому дому виклик щодо майбутнього саміту G20. Пан Пєсков повідомив, що Росія продовжує і буде продовжувати готуватися до зустрічі у Москві, доки це необхідно. Він сказав, що Росія вірить у важливість стосунків, спрямованих на забезпечення регіональної та глобальної безпеки», – пише Маєрс.
Водночас російські політики не уникають, на відміну від Путіна, відкритої критики у бік США: «Незважаючи на те, що пан Путін намагався уникати особистої конфронтації з паном Обамою щодо справи Сноудена, називаючи його перебування в аеропорту “несподіваним різдвяним подарунком”,– політики широкого ідеологічного спектру насолоджувалися критикою того, що вони називали американською зарозумілістю та лицемірством».
Експерт журналу Time Майкл Кроулі вважає, що США буде нелегко завдати Росії «зустрічного удару» у справі Сноудена
«Можливо, Мітт Ромні мав рацію щодо Росії: минулого літа кандидат у президенти від партії республіканців оголосив у промові, що Росія – “наш найбільший геополітичний ворог”», – зазначає Кроулі.
Автор так пояснює свою тезу: «Протягом наступних місяців Путін тривалий час підтримував сирійського диктатора Башара Ассада після того, як Обама оголосив, що Ассад повинен піти. Путін заборонив усиновлення американцями російських дітей. Він вислав з країни офіцера ЦРУ після публічного приниження чоловіка. Зараз він надає річний політичний притулок найбільш популярному американському втікачеві Едварду Сноудену. У відповідь Обама погрожує відмовитися від запланованого на вересень саміту з російським лідером».
«Холодна війна, можливо, і добігає кінця, але теплота відносин Америки з Росією нагадує сибірську вечірку біля басейну. І немає нічого, чим Обама міг би зарадити. Деякі коментатори підбурюють його “бути чоловіком і завдати зустрічного удару”. Проте Путіна не так легко залякати»
«Подібно до Китаю Росія – це просто не та країна, яку Америка може прив’язати до своєї волі. Особливо з огляду на те, що нафта – один з головних імпортних продуктів країни, ціна якого становить $100 за барель – забезпечує Росію готівкою та створює їй комфортні умови».
«Що стосується Сноудена, ніхто не знає, що саме ховається за кулісами суперечки, розіграної між Вашингтоном і Москвою. Можливо, битва за колишнього службовця АНБ стала виявом невдоволення у багатьох сферах – від сирійського питання до долі підозрюваного у шпигунстві. Це, безперечно, була запекла війна, яку Америка програла, війна, що заморозить відносини між країнами».
Інтернет-видання Christian Science Monitor закликає американське суспільство та самого Едварда Сноудена переглянути свої погляди щодо цінності свободи та значення безпеки.
«Згідно із соціологічними опитуваннями більшість американців не погоджуються з діями WikiLeaks чи мотивами Сноудена. Інші вважають його доблесним інформатором, який викрив шпигування держави за приватними комунікаціями. Загалом він поставив свободу та приватну сферу вище за безпеку, що зазіхає на права людини… Зараз, коли Сноуден потрапив у вигнання принаймні на рік, американці повинні переосмислити наявний конфлікт цінностей у його діях», – зазначає видання.
«У демократії вирішити такий конфлікт можна через законодавство або судочинство, тобто через сфери, яким Сноуден, здається, не довіряє. В одному він має рацію: найвища гідність людини – її індивідуальність. Він виступив за цінність свобод, але його втеча говорить про відсутність принципу у підтримці цієї цінності. І навряд чи він має достатню кваліфікацію для того, щоб оцінити, чи практика АНБ наражає США на небезпеку. Для цього він має зрозуміти інші принципи, окрім свободи. Очевидно, люди різняться у своїх особистих пріоритетах щодо особистих прав. Найбільша цінність полягає у згладжуванні цих суперечностей… Найбільша цінність, принаймні у демократичній країні, полягає у спільній відповідальності за створення суспільства, яке є рівним чином вільним і безпечним», – пише Christian Science Monitor.
Еліас Гролл з журналу Foreign Policy вважає, що компанія WikiLeaks використовує справу Сноудена для піару власної діяльності.
«Рішення про надання Сноудену притулку прийнято одразу після засудження за шпигунство Бредлі Меннінга, утворюючи ланцюг подій, який, очевидно, викликав змішані емоції у штаб-квартирі WikiLeaks. З одного боку, викрадача інформації, який прославив , засуджено до жорсткого ув’язнення, з іншого – перемога Сноудена у набутті притулку дає WikiLeaks, яка брала участь у розробці його правової стратегії, – потрібний для WikiLeaks здобуток. WikiLeaks, важливі викриття якої вщухли за останні роки, наразі здобула популярність, пропонуючи Сноудену правничу консультацію. Упродовж усієї саги Сноудена організація активно втручалася в події, і цей тренд продовжився у четвер серією твітів на офіційній сторінці групи», – заявляє Гролл.
«Сноуден – міжнародна знаменитість, а WikiLeaks – достатньо розумна, щоб зрозуміти, в який момент варто застосовувати PR-ходи. Які інтереси переслідує Сноуден – абсолютно інше питання. Утім, поки що його стратегія з уникнення кігтів американського уряду працює надзвичайно добре», – пише автор.
Російські ЗМІ
Готовність надати американцеві роботу висловив генеральний директор соціальної мережі «ВКонтакте» Павєл Дуров. А прес-секретар Георгій Лобушкін розповів журналістам, що Едвард Сноуден зможе зайняти будь-яке місце, яке обере.(ВКОНТАКТЕ)
Експерти стверджують, що тепер у «ВКонтакті» з’явився шанс стати ворогом США.
Зокрема газета «Вєдомості» прогнозує, що, найнявши Сноудена на роботу, «ВКонтакте» може зіткнутися зі складнощами на західних ринках, оскільки влада США домагається видачі екс-співробітника АНБ.(ВЕДОМОСТИ)
«Левада-центр» напередодні опублікував дані свого дослідження щодо ставлення росіян до екс-співробітника ЦРУ. Респонденти центру підтримують рішення російської влади дозволити Сноудену тимчасово залишитися в Росії.
51% респондентів схвалюють поведінку екс-агента ЦРУ. Засуджують дії американця проти власної держави 17% росіян, 32% жителів країни вагалися з відповіддю.
За надання Сноудену притулку в Росії виступили 43% опитаних. 28% вважають таке рішення невиправданим, а 28% не змогли дати відповідь на запитання.
Опитування «Левада-центру» проведено 18–22 липня. У ньому взяв участь 1601 громадянин зі 130 населених пунктів Росії.
Журнал «Сноб» провів опитування, що подарувати новоспеченому мешканцю РФ. Відомо, що в Шереметьєво він уже встиг трохи ознайомитися з російською культурою – прочитав книжку «Злочин і кара» Достоєвського.
Лев Рубінштейн, письменник:
Я йому подарував би, мабуть, книжку «Архіпелаг ГУЛАГ» його мовою. Людина повинна знати, де вона збирається жити. Іноземцю в нашій країні необхідно знаходити способи нереагування на хамство і злодійство, бути пильним і обережним.
Денис Сімачов, дизайнер:
Словник матюків – без нього тут не обійтися.
Роберт Шлегель, депутат, член «Єдиної Росії»:
Я вважаю, що йому потрібно подарувати карту, компас і перуку. Карту для того, щоб він розумів, що потрапив у дуже велику країну. У всякому разі найближчого року у нього не буде можливості виїхати в іншу державу, проте він перебуває в найбільшій країні світу і може подорожувати. Перука, природно, для конспірації. Занадто багато хто знає його за фотографіями і відео. Цифрові прилади – це те, через що за ним можуть стежити, тому компас теж не завадить. Загалом такий стандартний набір.
Віктор Шендерович, письменник:
Іноземцю під час в’їзду на територію РФ треба насамперед подарувати книжку маркіза де Кюстіна «Росія в 1839 році», щоб він потім не сплескував руками і нічому не дивувався.
Рустем Адагамов, блогер:
Валідол!