Ян Бонд, директор Центру європейських реформ з зовнішньої політики, зазначив, що, за твердженнями ЄС, політика сусідства необхідна для впровадження демократії, свободи слова, незалежних судів, боротьби з корупцією тощо.

За його словами, серед шістнадцяти країн, охоплених програмою, дві (Лівія і Сирія) скотилися до анархії, в одній (Єгипет) відбувся військовий переворот з подальшими утисками громадянського суспільства та ЗМІ. За винятком  декількох (Грузії, Ізраїлю і Йорданії), більшість країн залишаються глибоко корумпованими. Крім того, Туніс і Україна досягли певних демократичних зрушень, однак досі залишаються вразливими до внутрішніх і зовнішніх викликів.

«Незважаючи на те, як Євросоюз розцінює власну політику суспільства – на основі цінностей чи політичних інтересів –  необхідно визнати, що його підхід виявився невдалим: ЄС не поширив свої цінності, і не захистив свої інтереси. Європа не може змінити географію або відмовитися від проблемних сусідів. Так що доведеться винайти набір більш ефективних методів для співіснування», – зазначив Бонд.

Річард Киракосян, директор-засновник Центру регіональних досліджень в Єревані, вважає, що стратегічною метою ЄС є стабільність європейської периферії.

«Тим не менш, справжнім випробуванням для Східного партнерства є не стільки Росія, як сама Європа. Більше не існує «фортеці з назвою Європа», є «готель Європа» з кількома вакансіями для країн Східного партнерства. Однак вони вимагають підвищення, до якого не всі готові», – зазначив Киракосян.

Тедо Джапарідзе, голова Комітету із зовнішніх зв'язків парламенту Грузії, наголосив, що Грузія та Україна дорого платять за європейські прагнення.

«З саміту Східного партнерства в Ризі 21-22 травня лідери Молдови, Грузії та України хочуть повернутися додому з чимось, що можна показати, наприклад, лібералізацією візового режиму. Їм потрібні хороші новини», – заявив Джапарідзе.

Балаж Ярабік експерт Програми Карнегі в Росії та Євразії вважає, що Європейська політика сусідства є приреченою, якщо розглядати її з точки зору ідеалістичної мети, що політика ЄС може раптово змінити хід сотень років історії.

«Ключем до довгострокової політики є здатність робити необхідні корекції. Це сила, а не слабкість, як про це часто говорять в західній пресі. Якщо б Брюссель не зміг би виправити свої недоліки, то не тільки регіони на сході і півдні були б «втраченими», але й суть інституційного прийняття рішень», – вважає експерт.

Майкл Лі, старший радник Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів, вважає політику сусідства ЄС неефективною і не вартою продовження.

«ЄС повинен визначити обмежену кількість пріоритетів у відносинах з кожною країною. Ці пріоритети повинні відображати найнагальніші потреби і реальні наміри щодо внутрішніх реформ… Цей новий прагматичний підхід матиме набагато більший вплив, ніж будь-яка кількість порожніх планів, звітів про хід роботи, стратегій або партнерств», – стверджує експерт.

Ендрю Мікта, професор міжнародних досліджень в Rhodes College і експерт Центру стратегічних і міжнародних досліджень, вважає, що Брюссель вперто не визнає невдач власної політики сусідства.

«Це не означає, що не було позитиву в минулому. Якийсь час був принаймні проблиск надії, що Україна може бути в грі, тобто, доти, доки колишній президент Віктор Янукович не показав свої карти», – стверджує Мікта, додавши, що провальними виявилися і дії ЄС на Півдні.

«Нині, коли Україна розділена, і Близький Схід у вогні, які можуть бути питання про ЄПС?», – резюмував він.

Незалежний аналітик Євген Воробйов вважає, що, вимагаючи реформ від України, ЄС не повинен зволікати з обіцяними кроками.

«Безвізовий режим для українців, які в'їжджають в ЄС, не буде впроваджений наступного року, незважаючи на досягнутий Україною в цьому напрямку суттєвий прогрес,  який підтвердили в доповіді Європейської комісії. Так званий договір про відкрите небо, спрямований на узгодження правил авіаційної галузі між ЄС та Україною, кульгає через технічні причини Євросоюзу; в результаті, європейські лоукостери втікають з України замість того, щоб приходити на ринок. Це не те, як повинне було виглядати Східне партнерство», – зазначив Воробйов.

Читайте також: Світ про Україну: Путін чекає, доки Київ стане непривабливим для Заходу

Бара Мікаіл, експерт FRIDE і професор Університету Сент-Луїса в Мадриді вважає, що ЄС повинен мати більше впливу на сусідів.

«Якщо європейці хочуть реальних змін, вони повинні переглянути те, як вони реагують на сигнали інших учасників – США і Росії – в сусідніх країнах», – заявив експерт.

Ульріх Шпек, експерт Центру Карнегі-Європа, вважає, що Брюссель повинен знайти новий підхід в політиці сусідства, визначившись зі своєю метою.

«СтолиціЄС мають вирішити, чи хочуть вони мати серйозний на сусідів Європи. Якщо так, вони повинні вибрати ЄС як засіб для такого впливу, адже колективна вага союзу набагато більша, ніж вага будь-якої окремої держави-члена», – зазначив він.

Шимон Штайн, експерт Інституту досліджень національної безпеки при Тель-Авівському університеті, вважає, що Європейський Союз приречений взаємодіяти із Півднем і Сходом, що в осяжному майбутньому становитиме величезну проблему для стабільності, безпеки та процвітання Європи.

«Це призводить до висновків, що завдання з підтримки широкого сусідства виявилося непосильним тягарем для ЄС. Зацікавлені країни не бажають або не здатні на трансформації відповідно до умов ринкової економіки  та демократії», – наголосив Штайн.

Річард Янгс, експерт Програми Карнегі з демократії і верховенства права, вважає, що ЄС повинен відкоригувати свою політику в Східній Європі та Південному Середземномор'ї.

«ЄС та його державам-членам необхідна більш повна геостратегічна взаємодія щодо чинників проблем безпеки регіону. Можливо, здолати багато з цих викликів ЄС не під силу. Тим не менш, союз може робити більше для змін у сусідніх країнах, а не просто там, де є зовнішні ознаки нестабільності. Досягнення цього вимагає геостратегічного передбачення, а не лише перегляду інструментів», – резюмував Янгс.

Читайте також: Європа подає сигнал утоми