Після нападу ХАМАСу на Ізраїль та подальшого бомбардування Сектору Газа силами Оборони Ізраїлю минуло вже два з половиною тижні. Конфлікт не вщухає, тож постає питання – що буде далі? Чи переросте конфлікт між Ізраїлем та ХАМАСом у повномасштабну близькосхідну війну?
За джерелами Washington Post, адміністрація президента Байдена готує евакуацію понад 600 тисяч американців, які проживають в Ізраїлі та Лівані у випадку «найгіршого сценарію», тобто в разі, якщо конфлікт між ХАМАСом та Ізраїлем вийде за межі Сектору Газа.
Одним з ключових гравців, від поведінки якого залежатиме розвиток ситуації, є ісламський режим Ірану. Він вже публічно визнав фінансову та моральну підтримку ХАМАСу. Іран також підтримує значну частину недержавних бойових угрупувань в регіоні, які виконують роль проксі Тегерана, як от скажімо Палестинський Ісламський Джихад, сунітське бойове угруповання в Газі, а також шиїтські бойовики Хезболли в Лівані.
Тегеран дуже акуратно зреагував на звинувачення в підготовці нападу ХАМАСу на Ізраїль. Незважаючи на пафосні оди «борцям за незалежність Палестини», іранська влада продовжує заперечувати свою причетність до організації нападу на Ізраїль. Верховний лідер Ірану, аятолла Алі Хаменеї заявив, що Іран не стояв за вторгненням в Ізраїль, водночас відзначивши те, що Ізраїль зазнав «непоправної» військової та розвідувальної поразки. На наступний ранок після атаки іранська преса надрукувала схвальні статті, не приховуючи свого захоплення нападом. Іранський уряд організував «святкування» на площі Палестини в Тегерані. Режим нарощує свою агресивну риторику. В понеділок Алі Фадаві, заступник головнокомандувача Вартових революції (КВІРу), пригрозив, що атаки на Ізраїль продовжаться й назвав однією з наступних цілей ізраїльське місто Хайфу.
Загроза розростання конфлікту
У неділю 15 жовтня зіткнення на кордоні Лівану й Ізраїлю посилилися після того, як Хезболла обстріляла керованими ракетами ізраїльські військові пости вздовж північних кордонів Ізраїлю і націлилася на місто Штула, яке поблизу господарств Шебаа — спірну територію, на яку претендують як Ліван, так і Ізраїль. У той же час представники Бригади Ізз ад-Дін Аль-Кассам, військового крила ХАМАСу, заявили, що випустили 20 ракет з Лівану на північ Ізраїлю. У відповідь ізраїльська армія завдала авіаударів по цілях півдні Лівану. Ще раніше, 10 жовтня, палестинський Ісламський Джихад, бойовики якого теж перебувають в Лівані, здійснив прикордонний напад на Ізраїль.
В очікуванні ізраїльського наземного наступу в Газі іранські проксі стають дедалі агресивнішими, і не лише на лівано-ізраїльському кордоні. 19 жовтня американський есмінець у Червоному морі збив чотири крилаті ракети та 15 безпілотних літальних апаратів, запущених іранськими проксі Ансар Аллах (теж відомими як хусити), які, очевидно, були скеровані в бік Ізраїлю. В той же день угрупування бойовиків в Іраку, які мають значну підтримку Ірану, випустили залп ракет і безпілотників, завдавши удару по двох американських базах. На півдні Сирії іранські проксі атакували безпілотниками американський гарнізон, залучений для боротьби з «Ісламською державою», і нафтовий завод, де знаходилися американські військові.
Читайте також: Ізраїль: коли виють сирени
Цього разу Ізраїль дотримується стратегії, яка помітно відрізняється від попередніх загострень конфлікту, скажімо в порівнянні з бойовими діями в травні 2021 року. Цілями ЦАХАЛу тепер є все топове керівництво ХАМАСу. Нещодавно Ізраїль завдав авіаударів по будинках, де живуть родичі Ісмаїла Ханії. У вівторок, 24 жовтня, представники ХАМАСу повідомили, що в результаті ізраїльського авіаудару по центральних районах сектору Газа було вбито одного з головних командирів бойовиків. Айман Нофал, відомий під псевдонімом Абу Ахмад, був членом загальної військової ради бригад Ізз ель-Дін Аль-Кассам, що відповідав за центральний район Гази, йдеться в заяві ХАМАС. Поки що Нофал є найвідомішим бойовиком ХАМАС, якого вбили під час ізраїльських авіаударів по Газі.
Балансування на межі прямого зіткнення
Чи готовий Іран втілити свої погрози й стати відкритою стороною конфлікту? Видається, що на даний момент ні Іран, ні Ізраїль, ні Захід, ні країни, які можуть стати безпосереднім полем бою (як, скажімо, Ліван) не бажають прямого залучення Ірану до війни в Секторі Газа.
Через декілька днів після нападу, який стався 7 жовтня, офіційні представники Сполучених Штатів та Ізраїлю заявили, що вони не впевнені, чи був Іран прямо причетний до атаки ХАМАС на Ізраїль. «У нас на разі немає жодних доказів того, що за підготовкою нападу стоїть Іран», заявив кілька днів після початку війни майор Нір Дінар, речник Армії Оборони Ізраїлю, водночас зазначивши, що «ми на 100 відсотків впевнені, що іранців цей напад не застав зненацька». Навіть непряме втягування Ірану в конфлікт і відповідно залученням усіх сил Хезболли та інших проксі й відкриття другого, північного фронту спричинило б неабиякі труднощі для Ізраїлю. Хезболла – це найбільший іранський сателіт. За підрахунками ізраїльського Інституту Досліджень Національної Безпеки, Хезболла налічує від 50 тис. до 100 тис. бойовиків і має в своєму арсеналі від 150 тис. до 200 тис. ракет і мінометних снарядів. Ізраїльський міністр економіки Нір Баркат заявив, що в разі якщо Хезболла активно долучиться до війни, Ізраїль буде вважати своєю ціллю не лише Хезболлу, а й Іран.
Державний секретар США Ентоні Блінкен попередив, що, хоча «Сполучені Штати й не прагнуть до конфлікту з Іраном», вони діятимуть так, щоб «швидко та рішуче» захистити себе від нападів з боку Ірану або його сателітів. Блінкен також просив країни-члени ООН закликати Іран не брати безпосередньої участі у війні Ізраїлю та ХАМАС. Відповіддю адміністрації Байдена на війну в Газі було розгортання значних додаткових сил на Близькому Сході. За словами Джона Кірбі, Сполучені Штати «знають, що Іран уважно стежить за розвитком ситуації, в деяких випадках активно сприяючи атакам […] Мета Ірану полягає в тому, щоб продовжити втручання, при цьому заперечуючи свою участь у конфлікті. Ми не дозволимо їм це зробити».
Наразі Америка направила дві авіаносні групи, есмінці з керованими ракетами та експедиційний підрозділ Корпусу морської піхоти, здатний проводити десантні операції. За словами американського міністерства оборони, ця армада призначена як «сильний сигнал стримування будь-яким гравцям, які можуть думати про вступ у конфлікт», що є, безперечно, натяком Ірану і його проксі. Зараз Сполучені Штати мають близько 2500 військових в Іраку, і близько 900 у Сирії.
Читайте також: Війна Ізраїлю проти ХАМАСу: хто допомагав бойовикам готуватися та чому вдалося приспати увагу Тель-Авіва
За даними дипломатичних джерел ізраїльського видання Axios, міністр закордонних справ Ірану, Хосейн Амір-Абдоллахіан, 14 жовтня зустрівся в Бейруті з представником Генерального секретаря ООН Тором Веннеслендом. Веннесленд закликав Амір-Абдоллахіана допомогти запобігти перетворенню конфлікту між Газою та Ізраїлем на повномасштабну війну на Близькому Сході. Амір-Абдоллахіан відповів, що Іран не хоче, щоб конфлікт переріс у регіональну війну, і хоче спробувати допомогти зі звільненням мирних жителів, які утримуються в заручниках ХАМАСом у Газі. При цьому він підкреслив, що «якщо ізраїльська військова операція продовжиться й особливо якщо Ізраїль почне наземний наступ в Газі, Іран буде змушений відповісти».
ХАМАС та Іран
Навряд Тегеран хоче відкритого конфлікту й навряд він зараз готовий до прямого протистояння з Ізраїлем (а отже і зі Сполученими Штатами). Тегеран не хоче власноруч воювати. Прагне хаосу, непрямого втручання та розхитування ситуації з допомогою своїх проксі. Адже в разі чого, у випадку удару у відповідь, його візьмуть на себе сателіти, а Тегеран вийде з конфлікту зі стратегічною перемогою вчергове граючи роль сірого кардинала, добре відчуваючи, коли противник ще не готовий завдати удару по організатору й буде витрачати ресурси на ліквідацію безпосередніх виконавців. З середини 1980-х режим аятолл розробив надзвичайно витончену систему своїх сателітів в багатьох країнах Близького Сходу. Ці проксі готові виконувати вказівки Тегерана взамін на зброю чи фінансування. Й хоча з ХАМАСом в Ірану стосунки не настільки дружні як, скажімо, з Хезболлою (через розбіжності щодо підтримки Асада в Сирії й бажання ХАМАСу зберегти відносну незалежність від Тегерана), ХАМАС не цурається отримувати підтримку, а Іран не вагається її надавати там, де це стратегічно вигідно. Скажімо, в січні 2022 року Ісмаїл Ханія в інтерв’ю Аль-Джазірі заявив, що Іран надав ХАМАСу 70 мільйонів доларів під час загострення ізраїльсько-палестинського конфлікту в травні 2021 року.
Ісламський режим Ірану відкрито позиціонує себе як провідника так званої «осі опору», яку Тегеран сам і організував, закликаючи до глобального опору Ізраїлю та Заходу. Незважаючи на це, скласти всі пазли у грі, яку веде Тегеран, непросто. Корпус Вартових Ісламської Революції (КВІР), а також їхні проксі, мають дуже розгалужену систему, яка функціонує автономно. Завдяки цьому, по-перше, в разі ліквідації однієї ланки (наприклад, у січні 2020 року під час авіаудару американці ліквідували головнокомандувача елітного підрозділу Кудс в Іраку), система продовжує функціонувати, а по-друге, в разі війни із супротивником, проксі беруть на себе основний удар, позиціонуючи себе як незалежні бойові угрупування, й довести те, що за багатьма конфліктами стоїть Тегеран, майже неможливо.
Що далі
Подальший розвиток подій залежатиме від того, як просунеться військова операція Ізраїлю проти ХАМАСу. Якщо операція буде успішною, Іран ймовірно може спробувати підігріти конфлікт. Будь-які прорахунки можуть стати фатальними, тому не зовсім ясно, чи готовий Іран так ризикувати заради декількох стратегічних перемог. В разі навіть часткової поразки, призупинення бойових дій або й неповного вирішення проблеми ХАМАСу в Газі Іран спробує використати це собі на користь, подавши будь-яке перемир’я як «слабкість» так званих «сіоністів» та «мперіалістів», ймовірно теж використавши той факт, що Штати й Ізраїль змушені були кинути неймовірні державні резерви на війну з бойовиками й недержавним угрупуванням, яким є ХАМАС.
Для Ірану така стратегія виявилась досить успішною. Раптовий напад на Ізраїль і очікувано жорстка реакція з бомбардуванням Гази, великою кількістю загиблих цивільних палестинців, були тим, чого домагався Тегеран – принаймні тимчасово призупинити збільшення кількості арабських держав, які підписали мир з Ізраїлем. Саудівська Аравія вже заявила, що призупиняє мирні переговори з Ізраїлем. Поки більш автономний і «дешевший» ХАМАС воює з Ізраїлем, витрачаючи ресурси ЦАХАЛу на війну з Газою, Іран має можливість не задіювати Хезболлу, обмежуючись добре прорахованими, символічними обстрілами з ліванського боку кордону. Ізраїль відповідає на ці обстріли, але намагається уникнути ескалації. Хезболла виконує роль стримуючого фактора, а Іран має можливість продовжувати свою агресивну риторику й зберегти ресурси для захисту від ймовірних ударів Ізраїлю по ядерних або нафтових об’єктах на території Ірану.