У цьому легко переконатися, якщо прочитати, наприклад, норми Податкового кодексу і типових трудових договорів – гнітюче враження в обох випадках. Це суто теоретично. Цікавішою є практика застосування: промислове і побутове рейдерство, податкові авансові платежі, невиплачені зарплати etc.
Погляд людини з багаторічним досвідом роботи в МВС на ситуацію у деяких компаніях привабив відвертістю. Після звільнення з органів чоловік змінив безліч роботодавців у пошуках адекватної зарплати (не його уяві, а обіцянкам фірми). Скомпоновані у формі щоденника зізнання – це екстракт реалій в інтерпретації людини із загостреним почуттям справедливості.
Читайте також: Тінь держави
23.10.2008Працевлаштувався на логістичний склад у Яготині. Сплатив ґешефт 1 тис. грн, аби щомісяця отримувати 4–5 тис. Ставку призначили мінімальну, а зарплату формуватимуть із премій. Руки на місці. Зароблю.
27.10.2008Виходити за межі території заборонено, за це штрафують. Приносити із собою їжу також. Офіційно це пояснюється санітарними нормами, але насправді можуть бути й інші причини. Вразило кафе на підприємстві – несвіжою рибою зеленого кольору та хлібом (пара шматочків вартістю в півхлібини). Витратив 30 грн на обід, але зголоднів ще більше.
5.11.2008Підрахували з колегами, що харчування на роботі обійдеться щонайменше в 1 тис. грн на місяць. Це без урахування витрат на ліки. Домовилися не ходити до кафе.
10.11.2008Старший зміни лякає штрафами у разі нашої відмови від послуг кафе, про що мали б попередити на співбесіді. З’ясував, що це поширена практика. Кажуть, що у відомості примушують розписуватися без урахування штрафів. Нібито такі правила.
5.12.2008Перша зарплата, з обіцяних на співбесіді 5 тис. грн вирахували 2 тис. штрафів. Поцікавився в бухгалтерії, чи знають про це в центральному офісі. Відправили до відділу кадрів. Шукатиму нову роботу в Києві.
1.09.2010Влаштувався на СТО на посаду моториста. Обіцяють місячний оклад – 5–8 тис. грн, спокійний графік та уніформу. Робота не подобається. Начальник зобов’язує мене і підлеглих штучно збільшувати час виконання та обсяги, щоб максимізувати виручку. Це прикро.
3.09.2010Уніформу, виявляється, потрібно купувати. Сплатив 1,2 тис. грн, а дали зужиту!.. Доведеться фіксувати обсяги виробітку.
19.09.2010Бригадир – кум начальника СТО. Майже нічого не робить, отримує 14–16 тис. грн. Є до чого прагнути!
Читайте також: Зайві руки
1.10.2010Зарплата – 1630 грн. Це при тому, що робіт виконано на 64 тис. грн!
4.10.2010Колега розповідав, що півтори години бавився в тетріс, лежачи під автівкою, поки клієнт стояв поруч і контролював робочий процес. Хлопець уважний, однак і йому не пощастило: мали замінити один лише запобіжник за 10–20 хвилин, але довелося сплатити за дві години роботи і… 1,5 тис. грн за нову проводку. Стару повернули.
5.10.2010 Чув, що власник наказав брати на слюсарні роботи, кого заманеться. Вважає, що головне на СТО – юристи з мізками, аби ставити на місце надто прискіпливих клієнтів. У штаті, виявляється, аж (!) вісім юристів. Вчора хтось зі слюсарів зламав чотири гайки під час заміни гальмівного циліндра. Клієнтові розповіли, що були іржаві, й запропонували купити нову запчастину.
10.10.2010Сумління не дає спокою. Хоча наша СТО ще біль-менш. Розповідають, що є й такі (зокрема, і фірмові), на яких впарюють а-ля «брендове» мастило, а насправді двічі чи навіть тричі перероблене. Цілком може бути… Під час його заміни не раз звертав увагу, що деяке за властивостями – вода. Дивно, що водії цього не помічають.
1.11.2010 Виявилося, що посада моториста не передбачена штатним розписом… Отримав трохи більше ніж 2,5 тис. грн. Звільнятимуся. Власникові СТО потрібна не якість робіт, а… вміння розкручувати та дурити клієнтів.
10.01.2011Влаштувався електриком на СТО. Графік спокійний, обіцяють 30% обсягу виробітку, щотижнево.
Читайте також: Україна без холопів
17.01.2011Пропрацював тиждень. Набір інструментів – один на всіх. Тижнева зарплата 300 грн. Жах.
4.04.2011Влаштувався на комунальне підприємство. Ремонтуємо мікроавтобуси. Розумію, що довго не протримаюся, – їхня якість просто жахлива, а відповідальність шалена.
9.05.2011Допрацьовую місяць і звільняюся. Обіцяють віддати належні 2,6 тис. грн лише за умови, що виконаю «халтурку»: пофарбую кілька правильних мікроавтобусів. Неправильні зазвичай фарбували з обов’язковою і технологічно неприйнятною економією.
1.06.2011Пофарбував цінні для керівництва автобуси за його ж технологією. Боки – як слід, без економії, а зади так, що, напевно, облущаться. Зарплату дали на 800 грн меншу, ніж обіцяли. Звільнився.
6.06.2011Телефонував колишній керівник. Обурювався. Зади мікроавтобусів облущилися-таки. Погрожував, що не дадуть зарплати. Я запропонував доплатити належні мені 800 грн і нарікати не на якість робіт, а на технологію фарбування. Не домовилися.
15.08.2011 Рекордне звільнення – через три дні за прогул! На співбесіді обіцяли 6 тис. грн на місяць, робочий день із 7:00 до 19:00 з перервою на обід. Потрапив у концтабір – з 6:30 до 23:00 без обіду, по периметру – охорона, за межі території не випускають, щонайменша зупинка в роботі – нарікання від керівництва… Звернувся до директора, той запропонував звільнитися і сказав: у нього є свідки, що я обідав… Дивна людина! Наступного дня прийшов за трудовою, від мене почали вимагати відпрацювати 14 днів. Це при тому, що випробувальний термін не минув. Ледве вирвався. Заплатили аж… 40 грн. Це за дві пайки бампера, зварювальні роботи, фарбування. Тягне щонайменше на 450 грн зарплати.
30.09.2011Прийшов на співбесіду. Фірма дивна. Зареєстрована нібито в Харкові, а роботу пропонує в Києві в іншій компанії. Директор – пацан років вісімнадцяти. Запропонував укласти договір: я зобов’язуюся щось там робити, а вони – створювати для цього умови. Заради інтересу підписав документ, хоча фірма явно посередницька, займається, схоже, оптимізацією.
1.11.2011Припущення частково підтвердилося. Відшукав в інтернеті реального роботодавця. Може, візьмуть… Та чи довго працюватиму?
Читайте також: Ми пиляли апельсин