Владімір Путін керує Росією так само, як Зепп Блаттер ФІФА (2 червня останній заявив про відставку. – Ред.). За пафосом та порожніми обіцянками і там, і там легковірні люди не бачать реальності, гадаючи, ніби в таких структурах відбувається щось дивовижне. Та насправді розкішне життя верхівки забезпечується щедрими подачками для тих, від кого вона дістає ключове сприяння. Дорогий піар підтримує хор захоплених голосів на користь таких країн чи установ. На їхніх союзників чекає винагорода, а будь-яка критика відкидається й замальовується як упередження людей, котрі дбають про власні інтереси. Тож не дивно, що ці два лідери – авторитарні, непорядні й користолюбні – так добре знаходять спільну мову.
Я розумію майже релігійне благоговіння, яке викликає футбол (у мене, щоправда, аналогічні почуття пов’язані із крикетом). Коли дивишся таку прекрасну гру, на антипатію до керівництва можна заплющити очі.
Розумію і принадність російської культури. Людина, якій пощастило читати поезію росіян в оригіналі, починає відчувати нерозривний зв’язок із країною, де її створено. Це сильні почуття.
Однак, якщо свобода і справедливість для нас важливіші за футбол, ми маємо бойкотувати чемпіонат світу-2018. Насамперед через корупцію, що заполонила ФІФА. Хабарництво інфікує не лише лідерів цієї установи, а й усіх причетних до неї: спонсорів, учасників тендерів, банкірів. Звісно, Росія могла стати господаркою турніру через абсолютно об’єктивний конкурс заявок. Однак це малоймовірно, особливо з огляду на те, що за аналогічною процедурою право на проведення чемпіонату 2022 року здобув Катар, а це абсурдно (згадаймо про нестерпну спеку в країні) й відразливо (адже за час підготовки до мундіалю на будівельних майданчиках через нелюдські умови праці загинуло 1200 робітників).
Уже багато років ФІФА не допускає проведення ретельної перевірки власної діяльності та усунення її недоліків. Навіть зараз асоціація ніяк не співпрацює з американськими і швейцарськими експертами, що розслідують справи стосовно хабарництва, ґрунтуючись на абсолютно очевидних порушеннях. Блаттер нехтує статутом ФІФА так само, як Путін російською конституцією. Як можуть країни – учасниці організації очистити свій футбол від корупції (адже практика договірних матчів стає дедалі небезпечнішою і серйознішою проблемою), якщо вони ігнорують порушення правил у її ж таки керівництві?
Читайте також: Міжнародна федерація корупції
Тут допоможе лише бойкот. ФІФА зміниться тоді, коли спонсори розірвуть контракти, банки закриють рахунки, а європейські країни і клуби – досі найважливіші гравці у світовому футболі – відмовляться від змагань.
Ще одна підстава бойкотувати чемпіонат 2018 року: гучні спортивні події відіграють ключову роль у путінській моделі управління державою. Так само як римські імператори, що використовували «хліб і видовища» для приховування своїх помилок, Кремль сподівається, що мундіаль відволіче увагу місцевої та міжнародної спільнот від недолугості російської влади (скажімо, від корупції, економічного занепаду). Лише війна в Україні мала б стати вагомим аргументом для бойкотування турніру.
Окрім того, проблема Заходу в тому, що йому бракує колективної волі як проти корупції в спорті, так і в питаннях геополітичної кризи. Ми достатньо сильні, щоб дати собі раду і з Блаттером, і з Путіним, нам лише треба бути готовими прийняти болісні наслідки й ризики. Ми знаємо, що не так і що треба зробити. Але не хочемо. Простіше жити як усі, спокійним життям. Ось уже Америка, для якої футбол не більше ніж розвага, узялася розслідувати діяльність ФІФА. Європі, яка запізно звернула свої погляди на гротескну імперію Блаттера (й Путіна), має бути соромно.