ОМКФ: імена, відгуки, перспективи
22 липня урочисто завершився Одеський міжнародний кінофестиваль. Найгучнішою серед загалу відгуків звучить теза: жарт «а що, в Україні є кіно?» вже не тільки не смішний, а й дурнуватий, адже кіно в Україні є – і воно розвивається.
Щоправда, є свої «але». Найцікавішими для вітчизняної кіноіндустрії є, безумовно, результати національного відбору. Так от, з шести фільмів конкурсу повнометражних фільмів лише чотири були ігровими, але найсильнішими виявилися не вони: нагороди зібрали дві документальні стрічки, «DIXIE LAND» та «Головна роль». Це, звісно, не вердикт: документальне та ігрове кіно є різним за жанром, і ніхто ніколи не казав, що перше «простіше» за друге. З іншого боку, досі існують певні причини посумувати, що серед українського кінопродукту так і не вдається назбирати 6 гідних ігрових стрічок для національного конкурсу та виокремити документальне кіно в окрему програму. Втім, є сподівання, що все це попереду.
Читайте також: Бенджамін Бібас про сучасну документалістику
Згаданий вище фільм «DIXIE LAND» (2016, спільне виробництво України, Латвії, Німеччини) режисера Романа Бондарчука отримав від журі національного конкурсу «Золотого Дюка» за найкращий повнометражний фільм.
Це кіноісторія про дитячий джазовий оркестр з Херсону, яку знімали 7 років, впродовж яких діти ростуть і постають перед викликами дорослішання. Dixieland – так англійською називають джазові колективи, переважно з білих виконавців, які «імітують» чи то пак наслідують традиції чорношкірих джазових колективів (буквально це значить «країна Діксі», де Діксі – розмовний термін для позначення Півдня США). Одне з гасел фільму – «Коли святі марширують у доросле життя» відсилає нас до назви народної американської пісні «Коли марширують святі» ( When the Saints Go Marching In), – свого роду стандарту джазового канону; популярною цю пісню зробив легендарний Луї Армстронг.
Прем’єра стрічки відбулася навесні цього року на фестивалі Docudays UA в Києві. Режисер фільму, Роман Бондарчук, працює арт-директором Docudays, створив ряд короткометражних ігрових і документальних фільмів, працював над музичними кліпами. Сьогодні Бондарчук знімає своє перше ігрове повнометражне кіно «Вулкан» – до слова, на цьогорічному ОМКФ «Вулкан» став переможцем професійної секці Work in Progress (професійна секція, де демонструють український продукт у стадії розробки і де його можуть побачити міжнародні дистриб’ютори).
Стрічка «Головна роль» Сергія Буковського отримала дві нагороди: сам фільм став переможцем Конкурсу європейських документальних фільмів, а Ніна Антонова, виконавиця головної ролі у фільмі (даруйте цей неминучий каламбур), отримала нагороду за найкращу акторську роботу у національному конкурсі.
Це доволі інтимна історія – документаліст Сергій Буковський знімає кіно про власну матір, радянську та українську актрису Ніну Антонову. Світова прем’єра фільму відбулася на фестивалі DOK Leipzig, українська – на Docudays UA. Кар’єра Буковського – це 35 років роботи та близько 40 документальних фільмів, нагороди міжнародних кінофестивалів та Шевченківська премія 2004 року за документальний 9-серійний телефільм «Війна. Український рахунок» про події Другої світової. З грудня 2016 Буковський – член національного комітету Шевченківської премії.
Диплом FIPRESCI (Міжнародної федерації кінопреси) за найкращий повнометражний фільм отримала, стрічка ігрова – йдеться про «Рівень чорного» Валентина Васяновича. Цей фільм кінокритики закликають обов’язково подивитися на екрані – він виходить у прокат вже на початку вересня. «Рівні чорного» встигли і покритикувати, і похвалити: причиною критики стала, вочевидь, складність сприйняття кінооповіді через майже повну відсутність реплік та повну відсутність позакадрового музичного супроводу і пояснень щодо того, що відбувається на екрані. А от хвалять Васяновича за чесність, відсутність картинності, переконливу внутрішню драму. Врешті, «Рівень чорного», третій ігровий фільм документаліста Васяновича, називають першим справді успішним для нього у цьому жанрі. Додамо також, що Валентин Васянович у 2015 році отримав державну премію імені Довженка за операторську роботу над резонансною стрічкою «Плем’я», яка вважається найтитулованішим українським фільмом.
І ще одне ім’я, на яке критики закликають звернути увагу: Катерина Горностай, молода режисерка, чий фільм «Бузок» отримав цьогоріч на ОМКФ два дипломи – спеціальний за найкращу короткометражку у національному конкурсі та диплом FIPRESCI – стала також переможницею індустріальної секції зі своїм повнометражним проектом «Стоп-земля» (команда Горностай отримала 60 тисяч гривень від однієї з інвестиційно-девелоперських компаній).
ОМКФ-2017 називають кращим в історії фестивалю. «…Зійшлося багато факторів, – пише у своєму аккаунті на Facebook кінокритик Дар'я Бадьор. – Розвиток кіноіндустрії, публічність процесів, котрі тут відбуваються, поява нових гравців, нових фільмів; яка-не-яка, а все ж інтеграція України до європейського кінопроцесу». Серед досягнень кіноіндустрії, які також миттєво віддзеркалив ОМКФ, називають появу певної конкуренції серед дистриб’юторів, що має пожвавити загальний кіно-процес у найближчому майбутті.
Читайте також: Селфі в Лос-Анджелосі, расизм в Амстердамі
Британський дім моди та «Маленькі малюсіки»
Днями доволі широкий резонанс викликала новина про те, що до рекламного ролика британського незалежного дому моди потрапила композиція українського музичного гурту. Йдеться про тернопільський колектив Tik Tu – це молоде тріо музикантів, які працюють у стилі indie-pop та electronic, поєднуючи музику із м’яким україномовним вокалом. Представники дому моди Wolf & Badger (існує з 2010 року і займається розповсюдженням незалежних брендів Великої Британії) самі зв’язалися із Tik Tu та запропонували використати в якості музичного супроводу рекламного ролику своєї весняно-літньої колекції їхню пісню «Маленькі малюсіки».
Українські споживачі новин одразу почали сперечатися між собою: чи гарна композиція, чи ні, а також, чи вартий уваги «якийсь там» Wolf & Badger, і чи варто взагалі обговорювати музику «для хіпстерів». Але незалежно від ставлення до хіпстерів та indie-pop’у, неможливо не визнати бодай невеличку, але значущість факту: супроводом до молодіжного британського ролику впродовж півхвилини рекламного часу звучить українська мова.
Шанси для молодих художників
Добіг кінця час прийому заявок на участь у конкурсі на участь у новоствореному Фестивалі молодих українських художників. Список переможців конкурсу буде оприлюднено 2 серпня, а побачити їхні роботи можна буде на виставці у Мистецькому Арсеналі, яка триватиме з 28 вересня по 29 жовтня.
Читайте також: Бенксі vs Brexit
Організатори отримали 394 заявки з різних міст України, а також від тих українських митців, які живуть або навчаються за кордоном (у Польщі, Нідерландах, Австрії, Литві, Канаді, Ізраїлі та Італії).
Нагадаємо, що Фестиваль було засновано цього року за ініціативою Мінкульту. Організатори заходу –«Мистецький арсенал» та Національний художній музей України. Передбачається, що фестиваль матиме форму бієнале, тобто, проходитиме раз на два роки. Кураторки цьогорічного проекту – Лізавета Герман, Марія Ланько і Катерина Філюк, вони ж працюють над відбором поданих на конкурс робіт та проектів. Окреслена кураторами тема доволі широка: «Сьогодні, що так і не настало». Заявку мали можливість подати художники віком до 35 років.
Це не перша така ініціатива в Україні, щоправда, перша не приватна – фінансування бієнале відбуватиметься за рахунок Державного бюджету. Додамо, що положення про Фестиваль не містить згадки про грошову винагороду.
Втім, художники до 35 років, які конче хотіли б отримати не тільки можливість експонувати свої роботи, а й гроші, мають іще кілька днів (до 28 липня), аби встигнути подати заявку на участь у цьогорічному конкурсі на отримання премії PinchukArtCentre – вона присуджується з 2009 року і є першою в Україні приватною премією для молодих митців. Конкретної теми тут нема, йдеться про мультитематичну «панораму» українського сучасного мистецтва й про солідну грошову нагороду – 250 тисяч гривень і оплату стажувань в майстернях провідних художників світу для володаря головної премії, по 60 тисяч для володарів двох спеціальних премій та 25 тисяч – у якості призу громадськості. Виставку номінантів традиційно можна буде побачити у лютому наступного року, а переможців оголосять у березні.