У довколишньому світі відбуваються значні зміни, але інертна свідомість не встигає їх асимілювати, тому ще довго трактує як щось дивовижне, туманну картину прийдешнього. Таке відчуття не полишає протягом останніх місяців. COVID-19 приніс людству багато нових явищ. Закриті кордони, безлюдні міста, у яких через муніципальні гучномовці лунають різні заклики, безпрецедентне втручання держави в економіку та життя простих громадян — усі ці та інші факти справляють враження, що ми живемо не в сьогоденні. У багатьох людей це викликає несприйняття, страх, паніку. На цьому тлі масово виникають апокаліптичні прогнози. Вони запруджують інформпростір і людську свідомість, породжуючи відчуття цілковитої безвиході. Але, на щастя, у світі існують й інші кольори, крім чорного та сірого. Наше життя кольорове, і пандемія не зможе позбавити жодної з його барв. Як і будь-яка інша епохальна подія, вона створює можливостей не менше, ніж проблем. Так і цього разу.
Почнімо з держави. Для боротьби з наслідками пандемії державам довелося вийти за межі усталених рамок і вдатися до інструментів, які раніше не використовувалися. Чого тільки варті виплати окремими країнами безумовного доходу або домовленість ЄС про спільний бюджет на €1 трлн! Якщо розвинути цю ідею далі, то дійдемо висновку, що починається нова, можливо золота, доба держави як такої. Останні кількадесят років держава була інертним, забюрократизованим, надміру консервативним організмом, що ніколи не встигав за бізнесом і суспільством у їхніх поривах до розвитку. У переважній більшості країн державні органи були найслабшою ланкою суспільної організації. За рівнем розвитку державного апарату можна було визначити, як далеко просунулося суспільство та країна загалом.
Читайте також: Увімкнути інстинкт виживання
Тепер усе зміниться. У світі з’явився масштабний запит на ефективну державу, достатньо компетентну для того, щоб розв’язувати масштабні, ба навіть глобальні проблеми, а водночас доволі мобільну, щоб робити це швидко, відповідно до вимог часу й ситуації. Поки що таких держав немає: ті кілька країн, які швидко впоралися з COVID-19, мали певний досвід у розв’язанні схожих проблем, решті ж пандемія завдала важкого удару. Коронакриза показала, куди повинен рухатися розвиток держави як такої. Незабаром цей напрям отримає смислове наповнення й розпочнеться сам рух. Завдяки йому держава стане ефективнішою, більш техно- та меритократичною, у ній зменшиться роль інтелектуально низькоякісних політиків, бо вони просто не впишуться в новий функціонал.
У державної економічної політики з’явився стимул для переосмислення. Мова не тільки про нові інструменти, застосовані для подолання наслідків коронакризи, чи, скажімо, про необхідність підвищити ступінь локалізації виробництва, зумовлену розривом виробничих ланцюжків. Ідеться про роль держави в економіці в принципі. Ринкові механізми добре працюють, коли вчора переходить у сьогодні, а відтак у завтра. А коли з’являються розриви, наприклад зумовлені карантином (а причин може бути дуже багато), то зникає неперервність, зате вмить з’являються зовсім інші економічні реалії. Державі належить зрозуміти, якою повинна бути її економічна політика в таких умовах. Поза сумнівом, вона стане більш технологічною і точною. Це знахідка для економічного розвитку.
Для бізнесу також є добрі новини. Для підприємців будь-які зміни — це можливості. А для найбільш поворотких із них перетворення — завжди прибутки. Значно легше заробити в динамічному середовищі, ніж у статичному. За рівнем динамізму нинішня ситуація, мабуть, не мала аналогів уже багато десятиліть або й століть. Мова не тільки про галузі, які отримали поштовх для розвитку, як-от доставка їжі чи комунікаційні сервіси. Ідеться про стрімку еволюцію принципів ведення бізнесу. Коли під час карантину в споживачів помітно поменшало грошей, на перший план вийшла їхня лояльність.
Читайте також: Нове місце під сонцем
Якщо підприємство проявляло цінову гнучкість, то приваблювало споживачів, лояльність яких швидко поширювалася через соціальні мережі та інші засоби комунікації, що давало змогу залучати нових клієнтів. Водночас ті, хто вирішив перекласти свої проблеми на споживача, утрачали все. Нинішня криза змушує переглядати давно усталені шаблони відносин між виробником і споживачем, роботодавцем і працівником, бізнесом і державою. Таке переосмислення обов’язково піде на користь бізнесові й усім, хто має з ним справу.
Нарешті — домогосподарства, пересічні люди. Їм добряче дісталося від коронакризи в плані втрати роботи, набуття страхів, обмеження прав і свобод. Але до початку пандемії було певне відчуття глобального застою: людство чимало говорило й обговорювало, але в багатьох питаннях ніяк не могло зрушити з місця. Пандемійна реальність перекреслила плани, розрухала велику кількість застійних зон. Багатьом людям довелося починати нове життя. Але це той крок назад, після якого буде два вперед. Бо нове життя завжди приносить нові ракурси, а отже, приємні несподіванки та непомічені раніше можливості.