Те, про що мріяла вся прогресивна інтелігенція, викладачі, а іноді навіть й ректори – сталося… Ні Табачника ще поки не звільнили, але так дзвінко дали квітами, що луна пішла не тільки всією державою, але й в Кремль до Медведєва долетіла.
Проте, не будемо зараз писати про важливість або необхідність подібних методів протестів. Цікавіше подивитися на саме «Братство Св. Луки». Що ж воно таке? В мене, як в необізнаного в тонкощах й хитросплетіннях сучасних молодіжних рухів, зі словом братство виникають асоціації закладені ще в часи навчання у школі. Це національно-релігійні громадські організації руських (українських) міщан, козаків, шляхти, які боролись проти утисків влади Речі Посполитої та відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті України ХV-XVIII ст. З ґолівудських фільмів відомо, що існують ще й студентські братства (як то Alpha Delta Pi, Zeta Psi і т.п.) – вони завжди оповиті ореолом таємничості, й приймають туди лише найкращих з кращих.
Якщо не заглиблюватись у суть, то «Браство Св. Луки» має в собі ознаки обох своїх предтеч. Його члени борються проти національного й релігійного гноблення, а основною рушійною силою є студенти. Але давайте подивимось більш уважніше. До «букетом по Табачнику» найбільш гучною акцією братчиків було смаження яєчні на Вічному вогні. Ще тоді, в грудні 2010, ця акція викликала неоднозначну реакцію навіть у тих, хто щиро розділяв позицію протестувальників, що «вже 53 роки біля Обеліску Слави в Києві безцільно спалюється дорогоцінний природний газ. Платникам податків це задоволення коштує близько 300 000 грн. на місяць.». А проведена у липні в Києво-Печерській лаврі «мистецька акція Христос виганяє Кирила з Лаври», для віруючою людини будь-якої конфесії знаходиться на межі зі святотацтвом, навіть якщо всі претензії братства до Кирила обґрунтовані.
З новітньої історії України відомо ще одне «Братство» – Дмитра Кончинського. В ЗМІ зв’являлись припущення про спорідненість цих структур, крім того методи «боротьби» й рівень епатажності в обох об’єднаннях цілком схожий.
Своє відео-звернення, після ляпаса Табачнику, активістка братства розпочинає привітанням «Слава Ісусу Христу». Для пересічних громадян, це є явним натяком на греко-католиків, адже саме так вірні УГКЦ вітаються один з одним. Не знаю, чи є шановна панно прихожанкою одного з храмів цієї церкви, чи просто подобається це привітання, й їй здалося доречним сказати його саме зараз. Проте відомо, що на початку вересня Синод Єпископів Української греко-католицької церкви прийняв постанову, в якій закликав своїх вірних «розвивати діалог у правді й любові» та «оминати все, що могло б образити чи завдати шкоду». Не підтримують провокаційні виступи або дії й керівники інших релігійних конфесій.
Проте, щоб переконатись, що «Братство Св. Луки» має мало спільного, не тільки з окремими церквами, але й християнством взагалі, достатньо зайти на їх сайт. «Арт-братство» або «Перший мистецький портал» має у своєму лого червону (або чорну) зірку, й закликає «мислити глобально». «Ми не обмежуємо себе ідеологіями. Нами рухають вищі ідеали. Ми не зупиняємось перед законами й кодексами – нами керує почуття смаку» – сказано в маніфесті організації. Отже, маємо справу зі справжніми щирими революціонерами..
Проте далі (наче логічне продовження попередніх пасажів) йде посилання на Св. Луку, як покровителя митців (й очевидно, як сподіваються братчики – їх самих) та фраза, що «Наш закон – Закон Божий». Присутнє у маніфесті й посилання на Біблію: «Ніхто, запаливши свічу, не ставить її в утаємниченому місці, ні під посудину, але на свічник, щоб захожі бачили світло». (Лук.11.33). Воно то так, але бачити світло від запаленої свічки це зовсім не те саме, що грітися біля палаючої хати свого ворога.
Схоже на те, що або самі братчики не розуміють що пишуть, що кажуть й що роблять, або це все чергова профанація й дискредитація, як самих християнських цінностей, так й таких понять як святі, апостоли й Закон Божий.
Кому потрібна ця бутафорія, й для чого найменовувати групи активного «мистецького» спротиву іменами святих? Питання залишається відкритим.