Зранку в четвер, поки Київ лише прокидався, заварював каву та вибирався на роботу, дехто вже встиг провести з’їзд та заявити про свій похід на місцеві вибори.
Подія не геть яка важлива, навіть рядова, бо хто тепер напередодні місцевих перегонів не проводить з'їзди, але й оминути її було б не чемно. По-перше, йдеться не про якусь групу чиїхось слуг, а про вагому частку мажоритарників та їхню нову партію «ЗА майбутнє». Ці одноосібники завжди були золотою парламентською акцією, продаж голосів був для них їхнім одвічним бізнесом, але з появою монобільшості вони втратили свою цінність і змушені тепер адаптуватись до нових реалій.
Близько року виникла депутатська група з аналогічною до партійної назвою. В ній опинилось 24 позафракційних народних депутати-мажоритарники. Паралельно постала група під назвою «Довіра». В неї наразі 20 багнетів. Чим вони між собою відрізняються, важко сказати. Що в перших, що у других особливої ідеології не промальовується й це, власне, зрозуміло навіть із їхніх назв. Вони продовжують ситуативно грати роль золотої акції, та ця нагода трапляється не так часто, як би хотілось. Звісно поганий той політик який не хоче затриматись у владі як найдовше і максимально впливати на процеси. Тому перші в якийсь момент вирішили надати своєму товариству більш виразних форм і під прикриттям пандемії COVID-19 в травні заснували партію. Тепер дійшло до презентації її обласних структур та заявки програмних засад.
Читайте також: "Голос" йде шляхом Mary Key
По-друге, мало хто в столиці ризикне почати свій захід о восьмій ранку, а відкрити акредитацію на нього взагалі о шостій. Для цього теж потрібна неабияка відвага, і це яскраво характеризує творців нової політсили. За твердженням людей, причетних до організації з’їзду, такий ранній старт ще цілком компромісний варіант. Адже партійці – люди зайняті, чимало серед них аграріїв, а по селах не прийнято довго спати, тому дякуйте, що не раніше. Так делегати потім дрімають, позіхають і майже не слухають, що кажуть промовці, але цього й не вимагається, зібрали їх не для цього. Йдеться всього лише про ритуал, без якого на вибори йти зась. І хоча промова лідера на фоні сонця, що сходить над Дніпром, справді, виглядала б ще ефектніше. А коли б воно (сонце) ще й зупинилося на якусь мить над його головою, то піарникам взагалі можна було б не турбуватися про передвиборчі фішечки. Та схоже, так глибоко сценаристи не подумали, й добре зробили. Вони й без сонця мали чимало завдань, які змушені були вирішити зважаючи на усюдисущий привид COVID-19.
Локацію знайшли на печерських пагорбах, просто неба на співочому полі. Обгородили барвистими банерами з логотипами партії, щоб жоден вірус із зовні не проліз. Подбали про масивні екрани, бейджики та кепочки. Столики реєстрації поставили за багато сотень метрів, ледь не біля входу до Лаври, ретельно витримуючи між ними рекомендовану відстань. Не забули й про рамки на воротях і вишколену охорону, спеціально навчену вивертати кишені та рюкзаки. Прапорці вздовж дороги, намети з кавою та круасанами й навіть рамки для дезінфекції людей антисептичним розчином. Проходиш крізь неї та почуваєшся, мов їжачок в тумані.
Новітні куркулі й бізнесмени, які, як вони про себе люблять казати «самі себе зробили» люди ощадливі. Знають ціну кожної копійки тому обійшлося без надмірностей, але й не згірш як в людей. Креативом на з’їзді «ЗА майбутнє» навіть не пахло, бо це не про них. Таких колись називали червоними директорами. Ці звісно вже не червоні, подекуди синьо-жовті, подекуди незрозумілого забарвлення та й на відміну від червоних краще знають ціну своїх статків та праці. В них усе мусить бути в їхній системі координат і відбуватися як і годиться, щоб не стидно. На початку Гімн, далі промови лідера й вищого активу, виступи гостей, діти на сцені, голуби в небо, дві димовухи на квадрокоптерах — синя та жовта, летючий прапор партії й фінальна пісня. Ну і фото на згадку в усіх ракурсах.
Відчувається, що бюджет заходу не захмарний. Як і загальний бюджет партії на вибори, про що з жалем зізнаються причетні до фінансів штабісти. Втім певна скромність, кажуть вони є не поганим аргументом, що до партії жодним чином не причетний Ігор Коломойський. Так тут чимало його людей, партнерів, дрібних підлабузників з його орбіти і «ЗА майбутнє» звісно можна було б теоретично назвати проектом Ігоря Валерійовича, бо дух його там справді витає, але… Він суттєво розбавлений запахом стерні, землі, тендерів, Буковеля та будівельних матеріалів. Тому якщо олігарх до проекту й причетний, то більше у кадровому капіталі, аніж у статутному В будь-якому разі в депутатів, які складають кістяк партійного активу, і справді чимало власних мотивів до об’єднання. За нових обставин, коли поява монобільшості геть переінакшила правила ведення політичних ігор, бути одним воїном в полі немає сенсу. А разом і батька легше бити вчить народна мудрість й інших варіантів наразі немає. Хоч під прапорами Коломойського, хоч Палиці, хоч Гереги чи Яценка.
Читайте також: Чому місцеві вибори на Донбасі можуть не відбутися
Загалом, всеукраїнський з’їзд «ЗА майбутнє» чимось нагадував масштабний корпоративний мотиваційний тренінг. Промовці намагалися говорити щиро, казали про перемогу, про те що йдуть в політику заради майбутнього, що потрібно все змінювати, перезапускати, творити. Звучало багато гарних, розумних слів, озвучено безліч важливих проблем. Нам потрібно підтримати молодь, підприємців, фермерів, культуру. Треба здобути владу і зробити все щоб жити краще. Бла-бла-бла. За все хороше і проти всього поганого. Слухачі аплодували, але відчувалося, що людей які опинилися в одному місці, в один час мало, що об’єднує. І чи вони самі вірять у те що кажуть, чи у те що чують незрозуміло. Все це звучало як якась підводка до чогось важливішого. Або навіть як сеанс самозапевнювання. Так треба, так треба… Просто треба це перейти і пережити. Бо все вже дістало…
«Дістало» запустив під час своєї промови лідер партії Ігор Палиця. Воно миттю перетворилось на лейтмотив з’їзду. І кожен промовець, що виступав після Палиці якось намагався обіграти це магічне слово у своєму виступі. Адже воно й справді мотиваційне. Й мабуть, якнайкраще може пояснити навіщо створювати ще одну чергову політсилу та вести її у владу. Врешті воно навіть здатне допомогти отримати перемогу. Адже ж «зробимо всіх разом» рік тому допомогло. Настрій в електорату із того часу навряд чи сильно змінився. А тут ідуть не якісь шмаркачі під двома зеленими буквами, а люди із реальними здобутками. Професіонали, які роками засівають свої округи, знають всі больові точки виборців, як натиснути на їх жалість та як ввійти в довіру, щоб знову отримати свій плюсик у бюлетені.
Звісно говорили делегати не лише слово «дістало» і не тільки про політику. Намагались охопити багато сфер у яких їх щось дістало, але ключовими все ж виділили освіту медицину та культуру. Скажімо проблеми з охороною здоров’я озвучував заслужений лікар України, кардіохірург Борис Тодуров, якого в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун звинувачувала у корупції, а журналісти зуміли знайти в його родини нерухомості на мільйони доларів. Про культуру запросили розповісти музиканта лідера гуту «ВВ» Олега Скрипку. Артисту вдалося розворушити сонний зал своїми рефлексіями на тему «політики завжди використовують артистів, щоб прийти до влади, а потім лише запрошують їх на корпоративи, щоб поспівати карооке. А коли на завершення виступу ще й затягнув акапельно гімн України, народ не лише остаточно прокинувся а й зірвався на ноги та почав підспівувати.
Читайте також: Влада на мінімалках
Яке саме майбутнє чекає українців із партією «ЗА Майбутнє» нажаль так і не вдалося почути. На жаль, окрім перерахунку проблем, та труднощів, пафосних обіцянок та самонавіювання — ми переможемо, якоїсь реальної програми партії не прозвучало. За все хороше і проти всього поганого, бо дістало і треба щось робити.
Хоча можливо ніякої конкретики насправді й не потрібно. Кожен кандидат напрацьовуватиме її сам відповідно до обставин і сам докине до скромного партійного бюджету ту суму яку буде потрібно. Адже скоріш за все, новостворена партія, це таке собі політичне прикриття не лише для мажоритарників, які її створили, вірніше вкотре оживили (створена в грудні 2007, зареєстрована у липні 2008 під назвою «Україна Майбутнього», згодом в жовтні 2019 перейменована в «ЗА майбутнє»), а й в глобальному сенсі, для вільно плаваючих політиків різних рівнів. Це ще один проект, на якому можна буде непогано заробляти його бенефіціарам, надаючи платформу для просування в політику на різних рівнях. Така собі партійна франшиза, яка не зобов’язує дотримання ідеології й не сковує по руках строгими правилами, але відкриває двері в великий світ.