Політика

  ▪   Андрій Голуб

Шляхом Mary Key. Із чим "Голос" йде на місцеві вибори

Фото: прес-служба "Голосу"
Початок кампанії майже співпав із найбільшою кризою, яку переживає політсила за свою коротку історію

Понад рік тому партія «Голос» стартувала на Старокиївській горі біля будівлі Музею історії України та руїн Десятинної церкви. У вибір місця вклали чимало символізму. Лідер партії Святослав Вакарчук розповідав про витоки української політики з давніх князівських часів, а на презентації з’явився, буквально, сходячи на гору під звуки власної пісні «Еверест».

У вівторок, 11 серпня, «Голос» презентує команди для походу на місцеві вибори зовсім неподалік від місця власного політичного старту. Обрали будівлю «Всі. Свої | Локація» на вулиці Десятинній, 12. Хоча географічне розташування залишилося близьким, але музичний супровід «Голосу» змінився за рік кардинально. Разом із ключовим обличчям партії.

На парламентських виборах політсила набрала менше 6% і отримала 19 місць у Верховній Раді. Найменша фракція рідко стає постачальником новин на тлі гігантської правлячої «Слуги народу» та електоральних конкурентів з «Європейської солідарності» Петра Порошенка. Однак в останні кілька місяців «Голос» помітніший, хоча навряд чи партійці завжди тому раді. Спочатку партія позбулася лідера після демаршу Святослава Вакарчука. Той вирішив залишити роботу нардепа, хоча раніше обіцяв, що йде в політику «всерйоз і надовго». Зовсім нещодавно критику (принаймні у соцмережах) викликали слова нової лідерки політсили Кіри Рудик в інтерв’ю виданню «Українська правда». Особливо не сподобалася багатьом заява, що «Порошенко для нас є більшим політичним ворогом за Зеленського». У підсумку першу річницю після виборів «Голос» зустрів з рейтингом 2,6% (тут і далі серед тих, хто збирається йти на вибори і визначився; дані «Рейтинг» від 5 серпня). У партії ж ламають голову над тим, як змінити цей показник на краще.


Музична ієрархія

Під звуки вічного хіта Тіни Тьорнер «Simply the best» на невелику сцену підіймається Кіра Рудик. Вона відкриває захід. Відсутність значного досвіду публічної політики у голови партії поки що відчутна. Кількома хвилинами раніше вона крокує колом обабіч від сцени та продовжує репетирувати промову. «Це твій голос… це твій голос», – доносяться частини тексту, які Рудик повторює перед виступом.

Під час промови голова партії розповідає про успіхи в парламенті і поза ним (нарахувала виконання шести передвиборчих обіцянок, хоча й не уточнила, яких саме) та головні принципи, якими керуються під час вибору партійців. Частина промови стосується й позиції стосовно конкурентів на патріотичному полі: «Вам зараз кажуть, що існує монополія на патріотизм, а її немає… Кожен із вас має очі, щоб побачити корупцію, і вуха, щоб почути брехню, що немає альтернативи між Зеленським і Порошенком».

Зрешою, Рудик зупиняється і на питанні, яке в минулому викликало чвари всередині багатьох «активістських» політпроектів. «Сьогодні ми знаємо, хто ми. Ми сучасна ліберальна партія», – визначає ідеологію глава політсили.

«Це лібералізм з націоналістичним ухилом», – жартує згодом один із партійців Ярослав Юрчишин у розмові з Тижнем про такий вибір ідеології. Запитання стосується того, що у партії точно не всіх можна вважати класичними лібералами. «Ми усвідомлюємо, що лібералізм, як зняття всіх обмежень, у воюючій країні неможливий. Тут ідеться радше про економічний лібералізм, тому що держава проявляє себе як поганий власник», – каже він.

Слідом за Рудик виступають члени фракції «Голосу» в парламенті та голови обласних осередків. Для них змінили музичний супровід. Усі підіймаються на сцену під мелодію «Back in black» гурту AC/DC. Проте є одна людина, якій організатори зробили власний саундтрек. Виступ Сергія Притули оголошують під звуки пісні «Fire» британського гурту Kasabian. Те, що цього дня саме телеведучий і волонтер стане ключовою особою заходу стало зрозуміло у момент, коли він з’явився в приміщенні на Десятинній. Якщо перефразувати текст пісні, яку обрали для його виходу, то цього дня Притула «в ударі» (хоча він і в «Голосі» – Ред.), Притула сказав і Притула йде. На вибори.

 

Фрагмент виступу Кіри Рудик. У першому ряду зліва направо: нардеп Ярослав Железняк, нардеп і голова виборчого штабу Інна Совсун, кандидати у мери Києва та Одеси Сергій Притула і Наталя Делієва


Нове обличчя

Хоч би що публічно не казали партійці «Голосу» про полюбовний розрив зі Святославом Вакарчуком, але демарш музиканта став болючим ударом. Це відчутно навіть у деталях, на кшталт намагання змінити кольори, щоб більше не асоціюватися з музикантом.

«Я йду в мери Києва… Я можу вам обіцяти, що якщо стану мером, то за рік мені не набридне і я не складу мандат», – абсолютно прозорий натяк на засновника партії під час виступу Притули викликає серед партійців справжню овацію і схвальні вигуки. Жодна інша теза або жарт протягом дня не мали такої сильної підтримки в залі. При тому, що на сайті «Голосу» Вакарчук досі позначений як «член команди партії».

Журналісти, соціологи та громадські активісти роками критикують лідерську модель побудови партій. Однак факт у тому, що досі в Україні не злетіла жодна політсила без яскравого лідера. Тому очевидні реверанси у бік шоумена і максимальна увага до нього на заході «Голосу» навряд чи потребують багатьох пояснень. За даними групи «Рейтинг», підтримка партії у столиці наприкінці липня становила 4,6%, а показник особисто Притули як кандидата в мери – майже 12%. Наразі він другий услід за чинним головою столиці Віталієм Кличком. Тому Притула потрібен «Голосу» набагато більше, ніж навпаки.

Його висунення кандидатом у мери насправді не стало несподіванкою. Телеведучий здійснив спробу в політиці ще торік, коли замкнув першу 30-ку «Голосу» на виборах у парламент. Це місце виявилося непрохідним. Торік навіть жартували, що якби Вакарчук і Притула під час парламентських виборів помінялися місцями, то у Раді опинилися б обидва. Чутки про висунення Притули у мери Києва почали ходити ще восени торік. За даними Тижня, щонайпізніше після нового року розпочалася активна робота з підготовки.

«Наша мета – увійти до другого туру разом із Кличком. Попутно завести якомога більшу фракцію в Київраду. Там уже побачимо, що далі. Зараз прогнозувати складно. Однак антирейтинг Кличка, його зв’язки з несумлінними забудовниками саме у другому турі можуть зіграти проти нього», – розповідає про стратегію кампанії в столиці співрозмовник у «Голосі».

Сергій Притула і кандидати в Київраду. Фото: прес-служба "Голосу"


Двоє зараз, решта згодом

«І мій чоловік – рідний брат Георгія Делієва з «Масок Шоу», – додає на завершення розмови Наталя Делієва відповідь на запитання, яке так чи інакше цікавить більшість її співрозмовників. Делієва 17 років працювала директоркою театру «Маски Шоу». Цей проект більшість українців старші за 30 пам’ятають завдяки комедійній телепрограмі. Георгій Делієв був одним із ключових акторів у тому проекті, а зараз також відомий багатьом завдяки ролі у фільмі «Донбас» Сергія Лозниці. Сама Делієва також була продюсеркою низки фестивалів у Одесі і має великий бекґраунд в кіноіндустрії. Однак вона прагне позиціонувати себе передусім як очільниця Асоціації жінок України «Дія». Відтепер Делієва ще й лідер одеського «Голосу» та кандидат у мери міста-мільйонника на півдні.

«Я вчилася з Кірою Рудик в одній групі у Aspen інституті. Я постійно кажу жінкам своїм – йдіть у політику, але сама не йшла. Бо не було партії, цінності якої поділяю. Коли я побачила, що Кіра стала головою партії «Голос», то зразу написала їй: «Кіра, я йду», а вона відповіла: «Боже, як я рада, приходь». У нас був інший керівник одеської організації. Ми поговорили, але він через тиждень вирішив не займатися «Голосом». Стала займатися я», – розповідає Делієва.

Союз «Голосу» і Асоціації жінок має ширший підтекст, ніж лише майбутні показники партії в Одесі. Нове виборче законодавство передбачає гендерні квоти для всіх партій. 40% представництва у майбутніх місцевих радах матимуть жінки. Кожна партія має включити двох жінок у кожну п’ятірку в списку до місцевої ради. Для багатьох партій це стало складним завданням. В одеському «Голосі» проблеми немає. Можна припустити, що асоціація може допомогти й в інших регіонах.

«Ми зараз шукаємо чоловіків, а не жінок. Є наша асоціація. У нас взагалі буде паритет не дві жінки на трьох чоловіків, а навпаки», – каже лідерка одеського «Голосу».

Взагалі в «Голосі» анонсували 15 кандидатів у мери та 107 команд, які підуть у місцеві ради. Разом із тим, окрім Притули і Делієвої на заході більше не представили кандидатів у голови міст. На всі запитання Тижня про можливих перетендентів пропонують чекати. Можливо, що кандидатом в мери ще одного українського мегаполіса Дніпра стане місцевий громадський активіст Артем Романюков, який був присутній на заході.

Відчутно, що остаточних рішень у багатьох регіонах досі немає. «Голос» буде широко представлений на Заході країни, де їхня головна електоральна база. Його точно не буде на Луганщині, Запоріжжі, Миколаївщині. Двоє різних співрозмовників дали різну інформацію по Харкову: один відповів, що там хороша команда і досі роздумують, інший заявив, що «Голосу» в Харкові точно не буде. Мета кампанії партії на Півдні та Сході – завести фракцію в одну чи дві міські ради, аби довести, що політсила загальноукраїнська, а не місцева.


Організація кампанії

Ще тиждень тому голова партії Кіра Рудик назвала Світлану Бондаренко керівницею виборчого штабу «Голосу». Її ім’я мало про що говорить широкому загалу. На заході партії у вівторок Бондаренко присутня із бейджем з написом «голова штабу».

«Напис не встигли замінити. Ми ухвалили рішення, що я очолюватиму секретаріат партії, а головою штабу стане Інна Совсун. Бо дуже багато завдань і виконувати всі одній людині неможливо. Секретаріат – це постійна розбудова партій, а штаб утворюється на час виборів», – каже Бондаренко. Совсун – нардеп і заступниця голови партії. На запитання про її конкретні функції відповідає, що передусім координуватиме нардепів під час їхніх поїздок регіонами. У «Голосі» кажуть, що головною стратегією кампанії стане пряме спілкування з людьми.

«Я вам скажу один приклад. Минулого літа, під час парламентської кампанії, мій колега Роман Костенко поїхав у села на Херсонщині. Скажімо чесно, у цьому регіоні наші рейтинги дуже низькі. Коли ми побачили результати голосування, то в тих селах, куди він заїхав, були неочікувано височенні результати. Бо до них ніхто ніколи раніше напряму не приїздив», – каже Совсун.

Інна Совсун. Фото: прес-служба "Голосу"

Схожу історію, але з іншими прикладами розповідає і Делієва: «Це буде кампанія «від дверей до дверей». Головне, аби цьому не завадив COVID-19… Ви мабуть не будете писати, але жінки це знають. Є бренд Channel, а є Mary Key. У перших дорога реклама, а ми будемо таким собі Mary Key – вони розповсюджуються завдяки «сарафанному радіо».

Структура «Голосу» все ж зрозуміла не до кінця. На запитання про керівника виборчого штабу у Києві співрозмовник у партії відповів так: «Ну як такого немає. У нас колективна творчість». Можна точно казати, що кампаніями займатимуться передусім команди на місцях. Так само вони здебільшого самі шукатимуть фінансування. Центральний офіс може заблокувати небажаних донорів, однак остаточного впливу на список кандидатів у регіонах він не має. «У питанні вибору конкретних кандидатів у список ми маємо номінаційний голос, але він не блокуючий», – каже один із працівників штабу.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.