З-поміж усіх зовнішніх гравців, які конкурують за вплив в Африці впродовж останніх років, свій вплив на континенті найбільше змогла посилити саме Росія. Черговим підтвердженням останнього став саміт БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка), що відкрився 22 серпня в Йоганнесбурзі. «Південна Африка марно намагається приховати своє русофільство», — зазначає популярний французький часопис Libération, коментуючи цю міжнародну подію.
Незважаючи на декларовану «нейтральність» стосовно війни в Україні, ПАР залишається союзником Москви. «Це ще не анти-Велика сімка, але заявка на таку спільноту», — окреслює Libération концепт БРІКСу. Провідна тема дискусій саміту — взаємини з Африкою та ймовірне розширення структури. Як повідомив на відкритті саміту президент ПАР Сиріл Рамафоса, понад чотири десятки африканських держав воліють долучитися до БРІКС. Станом на сьогодні, повідомляє ВВС, сукупне населення країн-учасників складає 3,24 мільярда, а їхній спільний національний дохід наближається до 26 трильйонів доларів. «Це 26 % глобальної економіки», — наголошує британське радіо.
Читайте також: Образа як зброя. Як Росія використовує державний переворот у Нігері у своїх цілях
Попри вихід росіян із зернової угоди й те, що близько 50 мільйонів мешканців Чорного континенту, згідно з оцінками ООН, потерпають від нестачі їжі, більшість африканських урядів зберігає лояльність до Білокам’яної. У чому причина такої поблажливості, якщо не сліпоти стосовно Кремля? Насамперед ідеться про давні образи на колишніх західних колонізаторів, які вправно експлуатує Москва. «Історія комуністичної Росії тісно переплітається з історією африканського націоналізму», — вважає французька політологиня, фахівчиня з Південної Африки, докторка англомовних досліджень Університету Екс-Марселя Камій Мартіньє. «Філія Комуністичної партії Південної Африки об’єдналася з Африканським національним конгресом (АНК) ще в першій половині ХХ століття, — наголосила вона в інтерв’ю французькому часопису 20 minutes, зупинившись на прикладі Південної Африки. — АНК ж перебуває при владі від закінчення апартеїду, себто з 1994 року. Не варто забувати, що СРСР активно підтримував боротьбу проти апартеїду в Південній Африці», — наголосила вона.
Південноафриканська опозиція звинувачує керівництво держави в підтримці московського курсу в обмін на гроші. «Торік керівна партія отримала понад $800 000 від марганцевої компанії, що належить російському олігарху, який перебуває під санкціями», — підтверджує Камій Мартіньє. Але чи лише про гроші йдеться? «Російський підхід відрізняється від підходів інших гравців, оскільки Москва часто покладається на нелегальні — та позаправові — засоби для розширення свого впливу, використовуючи, серед іншого, найманців, дезінформацію, втручання у вибори, підтримку державних переворотів і угоди про обмін зброї на ресурси. Ця недорога, але дуже впливова стратегія спрямована на зміцнення моделі, відмінної від системи прозорих демократичних правил, до яких прагне більшість африканців. Тому результати російської інтервенції в Африці матимуть глибокі наслідки для стандартів управління і безпеки на континенті», — вважають аналітики Africa Center.
Читайте також: Зінеб Рібуа: «У Північній Африці дійсно точиться боротьба за вплив»
2019 року, під час першого саміту «Росія — Африка», Путін пообіцяв подвоїти товарообіг африканських держав з Росією: до 40 мільярдів доларів за п’ять років. Але нічого такого не сталося. Навпаки, торгівля континенту з Росією впала до 14 мільярдів доларів. Вона також розбалансована. РФ експортує всемеро більше, ніж імпортує з Африки, і 70 % цієї торгівлі припадає на чотири країни: Єгипет, Алжир, Марокко і Південну Африку, зазначає Africa Center.
Водночас Росія мало інвестує в Африку. На неї припадає лише 1 % прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на континенті. Навіть острів Маврикій для африканців є потужнішим джерелом коштів. Та попри ослаблення економічних зв’язків, російський вплив в Африці надалі зростає. Великою мірою він тримається на зброї бойовиків ПВК «Вагнер», втручаннях у вибори, дезінформації та обміну природних ресурсів на зброю в інтересах диктаторських режимів.
«Москва намагається вислужитися перед цими режимами, захищаючи їх від міжнародних санкцій, накладених за порушення прав людини й демократичних норм. Не дивно, що африканські країни, де спостерігається найбільший російський вплив, мають середній показник демократії 19 зі 100 за шкалою Freedom House, тоді як країни, у яких вона менш присутня, мають середній показник 51 зі 100, — зазначають експерти з Africa Center. — У кожній африканській країні, де перебуває ПВК “Вагнер”, погіршилася безпека та зросла кількість порушень прав людини. У громадах, де приватна армія отримала доступ до видобутку корисних копалин, люди були змушені покинути свої домівки, що дало змогу “Вагнеру” фактично анексувати ці території».
Читайте також: Глобальний Південь у пошуках власної значущості
З різних причин, як порівняти з іншими регіонами світу, Африка залишається континентом, найбільш привітним до російської присутності. Тут найменше критикують Москву за війну в Україні. Недарма Лавров регулярно вчащає до «африканських партнерів». Києву доведеться тяжко попрацювати, щоб розвіяти московську брехню й здобути бодай лояльність великої кількості африканських країн.
«Хоча економічні зв’язки між Росією та Африкою мають скромні показники, континент надає Росії глобальну сцену, з якої вона може похвалитися своєю геостратегічною позицією, — зазначає сайт Africa Center. — Це важливіше, ніж здається на перший погляд. Африка сьогодні важливіша Росії, ніж Росія Африці». На цьому може й мусить зіграти українська дипломатія. «Мені знадобився час, щоб зрозуміти, що українці так само, як ми, борються проти колонізаторів, — зазначив у розмові з Тижнем Азіз, майбутній політолог родом з Алжиру. — Якщо придивитися, в африканців з українцями значно більше спільного, ніж може видатися на перший погляд. Нехай корумповані африканські еліти дивляться в бік Москви, громадянське суспільство континенту вже починає орієнтуватися на Україну. Інтереси більшості африканських громадян суперечать інтересам продажних політиків. Завдання освіченого прошарку суспільств — розкрити людям очі на цю суперечність, надихнувшись українським прикладом. Росія не просто заважає розвиватись Африці — вона тягне її долу, назад, у рабство».