Випускати не можна тримати

Політика
11 Жовтня 2013, 10:44

Останні кілька днів світ знову активно обговорює можливе звільнен­­ня Тимошенко. 4 жовтня Віктор Янукович перевів Рената Кузьміна з посади першого заступника генпрокурора до РНБО, Пет Кокс та Александр Квасневський оприлюднили своє звернення до Януковича із проханням про помилування Тимошенко (їхній звіт у Європарламенті заплановано на 15 жовтня), а сама Юлія Володимирівна погодилася виїхати на лікування, «аби не заважати підписанню Угоди про асоціацію».

Важко не помітити за всіма новими фактами очевидний політичний контекст: термін для виконання Києвом умов Ради ЄС для підписання Угоди про асоціацію, висунутих торік у грудні, невдовзі добіжить кінця. 11 жовт­ня має відбутися фактично підсумковий візит єврокомісара з питань розширення Штефана Фюле до України. 7 жовтня Янукович зустрівся із президентами Німеччини, Польщі та Італії для обговорення перспективи підписання Угоди про асоціацію та виконання необхідних умов. Заторк­нуто було, зокрема, теми вибіркового правосуддя, закону про прокуратуру та змін до виборчого законодавства.

підвішене якомога довше питання Тимошенко дає більше можливостей для мінімізації пов’язаних із її звільненням ризиків

Із приводу згаданого закону лідер фракції ПР у парламенті Олександр Єфремов днями за­явив, що при наявності стосовно цього документа позитивних висновків Венеціанської комісії він може бути ухвалений уже найближчим часом. 10 жовтня парламент має розглянути закон про внесення змін до Конституції України, що стосуються гарантій незалежності суддів. Отже, усунення із ГПУ одіозного Рената Кузьміна, згоду колишньої очільниці Кабміну на виїзд до Німеччини на лікування поряд із проханням про її помилування від Кокса та Квасневського можна розглядати як прогрес у вирішенні проблеми Тимошенко (як найбільш знакового для європейців індикатора вибіркового правосуддя в Україні). Та й сам Янукович під час нещодавнього візиту до США обіцяв визначити долю Юлії Володимирівни до 21 жовтня.

Читайте також: Юлі – волю. Політичну волю Януковича

Таким чином розв’язка її проблеми, здавалося б, наближається. Втім, ані влада, ані опозиція в парламенті не мають намірів щось для цього робити. Отож м’яч залишається на полі Януковича. Партія регіонів, посилаючись на «відсутність підстав», не підтримала ініціативи опозиціонерів щодо заяви про необхідність помилування Тимошенко. Опозиція категорично відкинула «провокативні» ініціативи представників ПР розробити новий законопроект, який дозволив би звільнити ув’язнену. Мовляв, «будь-яких обмежень щодо лікування засуджених за кордоном не встановлено». Та й підстав для помилування Тимошенко у Януковича досить. Від початку цього року, за підрахунками Тижня, щонайменше10 звернень стосувалися помилування екс-прем’єра.

Водночас не можна однозначно сприймати цих сигналів за гарантії, що її таки звільнять або принаймні випустять на лікування в Німеччину до 21 жовтня або до 18 листопада, коли відбудеться останнє засідання Ради ЄС напередодні саміту Східного партнерства у Вільнюсі. Зрештою, Кузьмін, як архітектор справ проти опозиціонерів та одіозна для європейців постать, може виявитися лише цапом-відбувайлом у процесі «досягнення прогресу» в «боротьбі» з вибірковим правосуддям. Поряд зі звільненням Філіпчука, Іващенка та Луценка це може стати складовою відкупу за те, аби Тимошенко таки й далі залишалася за ґратами.

У Януковича може бути чимало підстав якомога довше затягувати вирішення проблеми Тимошенко. Насамперед йому вигідно уникати ситуації, коли Євросоюз міг би його «кинути». Зокрема, він побоюється, що коли зарано її звільнить, то з боку ЄС можуть актуалізуватися інші вимоги або постане умова повної реабілітації засудженої з допуском до майбутніх виборів. Натомість, максимально затягуючи час, господар Банкової здатен відволікти увагу від низки інших пунктів і не виконати їх до саміту. Крім того, Янукович може використовувати фактор Тимошенко і в торгах щодо виділення Києву кредиту МВФ. Преса вже писала, ніби українське керівництво досить відверто пропонувало Заходу викупити екс-прем’єра кредитами, компенсувавши збитки, завдані її газовими угодами з Путіним. Не виключно, що й зараз тривають торги щодо зменшення кількості умов надання Україні чергової кредитної лінії МВФ. Наприклад, за рахунок зняття вимог стосовно девальвації гривні або підвищення цін на газ для населення. Варто нагадати, що 4 жовтня Сергій Арбузов укотре втаємничено літав до США (його прес-служба повідомила про це лише 7-го).

Власне, підвішене якомога надовше питання Тимошенко дає більше можливостей і часу для мінімізації пов’язаних із її звільненням ризиків. Що пізніше екс-прем’єрка виїде за кордон, то пізніше вона завершить реабілітацію і включиться в активне політичне життя в Україні. Януковичу об’єктивно вигідно максимально відтермінувати звільнення своєї політичної супротивниці, навіть якщо він вирішив її таки випустити. Тим часом постає питання: як відреагують на можливе звільнення й, особливо, повернення до активного політичного життя Тимошенко Арсеній Яценюк та його оточення? Для фронтозмінівців це може означати відтискання із зайнятих (іще не повністю) позицій у «Батьківщині». Навряд чи Яценюк і К°, які ліквідовували «Фронт змін» у розрахунку на завоювання останньої та можливість позмагатися як висуванці від неї за посаду президента, зрадіють перспективі віддати партію і статус кандидата в лідери держави Юлії Володимирівні.

Тим більше, торги за розподіл посад у майбутній владі в такому випадку відбуватимуться без особливого впливу на їх перебіг Яценюка, як несамостійного суб’єкта політики (обме­жившись трійкою Тимошенко – Кличко – Тягнибок). Якщо він усвідомить, що перетворюється на четвертого зайвого, а то і п’ятого (з урахуванням потенційної гри Порошенка за Луценкової підтримки), то, ймовірно, спробує відновити свою політичну суб’єктність як лідер «Фронту змін».

А його позицію продовжують слабшати. Про це свідчать свіжі ініціативи представників квоти Яценюка в «Батьківщині». Народний депутат від фракції «Батьківщина» Андрій Павелко написав відкритий лист Яценю­­ку із пропозицією визнати помилкою реорганізацію «Фронту змін», створити правонаступницю цієї партії і будувати партнерські відносини «з усіма опозиційними силами і в першу чергу з «Батьківщиною» в рамках єдиної демократичної коаліції». Цю заяву підтримав інший депутат від «Батьківщини» Володимир Полочанінов, в інтер­в’ю виданню Forbes заявивши, що впродовж року з Яценюком обговорювали питання про недоречність ліквідації «Фронту змін». «Але ми не були почуті». Аналогічне звернення до Арсенія Петровича написали також депутати місцевих рад усіх рівнів Дніпропетровської та Запорізької областей, обраних свого часу від «ФЗ». 7 жовтня вони оголосили про створення нового політичного проекту. Наразі все це бачиться підготовкою до чергової хвилі «тушкування» «фронтовиків» у перспективі послаблення вимог до кількості членів депутатських груп. Водночас не можна виключати, що в разі втрати перспективи у «Батьківщині» після звільнення Тимошенко (а жодних формальних зобов’язань перед Яценюком партія не брала) він справді буде змушений шукати себе у відновленому в той чи той спосіб «Фронті змін». Зрештою, «старі бютівці» вже давно не приховують, що чекають лише на звільнення попередньої лідерки.