Після перемоги на виборах Анґела Меркель лишилася на посаді канцлера на четвертий термін й утвердила свій статус беззаперечного лідера Європи та одного з найвпливовіших державних діячів сучасного світу.
Європу потішить повернення Меркель: європейці вважають її лідеркою, яка забезпечує стабільність на континенті. Справді, майже всі важливі рішення в ЄС призупинили в очікуванні результатів виборів у Німеччині. Ніхто не сумнівався, що Меркель переможе: вона не втрачає популярності завдяки стриманому стилю керівництва, обережності й готовності до компромісів.
Однак перемога була менш упевненою, ніж сподівалися прихильники Меркель. Нині панують побоювання, що через шалену популярність праворадикалів вона матиме труднощі з формуванням нового коаліційного уряду. Її рішення прийняти понад 1 млн сирійських біженців 2015 року посіяло тривогу серед німців і змусило кинути багато ресурсів на розміщення мігрантів. Це завдало сильного удару по популярності канцлерки. А також дало поштовх завзятому протесту правих проти імміграції, особливо з мусульманського світу.
Читайте також: Вибори у Німеччині: сенсаційні і прогнозовані
Цю тему експлуатує нова партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яка на цих виборах уперше здобула достатньо голосів, щоб потрапити в Бундестаг. За неї проголосувало аж 13,5% виборців. Інші партії триматимуться подалі від цього новачка, тож в АдН мало шансів потрапити в коаліційний уряд. Проте Анґелі Меркель сформувати нову коаліцію тепер непросто. Її Християнсько-демократичному союзу (ХДС) бракує місць для того, щоб розраховувати тільки на власні сили. Опозиційна Соціал-демократична партія (СДП) працювала в коаліції з правлячим ХДС протягом останніх чотирьох років, що призвело до катастрофічних результатів на виборах. СДП зазнала в неділю нищівної поразки, здобувши лише 21% голосів — найгірший для партії результат після Другої світової війни. Тому навряд чи члени СДП захочуть знову в коаліцію з Меркель, де їм відведено роль молодших партнерів.
Отож Меркель доведеться ухвалити непросте рішення: чи варто спробувати створити хиткий і негармонійний альянс із маленькими партіями — «Зеленими» й Вільною демократичною партією? Канцлерка не може знайти спільної мови з лівими — залишками колишньої Комуністичної партії НДР. Коаліція з АдН для неї взагалі не варіант. До того ж такий союз матиме катастрофічні наслідки для міжнародного іміджу країни, адже сусіди Німеччини вважають АдН неонацистами: для більшості німців це, поза сумнівом, негативний образ.
Новий уряд формуватиметься щонайменше два-три місяці. Потім Меркель треба зосередитися на важливих для Європи справах, які очікують її лідерства. Британці сподіваються, що очільниця Німеччини допоможе зрушити з місця проблемні переговори про Brexit — вихід Великої Британії з ЄС. Британці мають надію, що Берлін, зацікавлений в експорті автомобілів на прибутковий ринок Великої Британії, схилить ЄС до більш гнучкого підходу. Надія марна. Для Меркель труднощі Великої Британії мають другорядне значення. Набагато важливіше подолати три виклики, перед лицем яких постав Євросоюз: контроль за імміграцією; ефективне регулювання обігу євро; перезапуск пропозицій Франції щодо розвитку ЄС, спрямованих на поглиблення співпраці в період, коли серед виборців поширюється євроскептицизм.
Ще одне актуальне питання — не втратити трансатлантичного союзу зі США. Через перемогу Дональда Трампа в Європі поширилися антиамериканські настрої. Там сумніваються, що можуть розраховувати на Вашингтон як на надійного партнера. Це дуже загрозлива ситуація для НАТО, яке може зазнати краху, якщо припиниться співпраця з американцями. Меркель повинна дати зрозуміти, що Німеччина залишиться відданим політичним і військовим партнером США, навіть якщо не схвалюватиме багатьох кроків Трампа.
Крім того, Анґела Меркель має ще одну дилему: як взаємодіяти з Владіміром Путіним? Попри теплі відносини з президентом Росії в минулому (обидва вільно володіють мовами одне одного), канцлерка підтримала позицію своїх союзників із НАТО, рішуче засудивши анексію Криму та військову допомогу сепаратистам у Східній Україні. У зв’язку з діями росіян в Україні Берлін не вагаючись запровадив економічні санкції проти Москви, незважаючи на те що Німеччина є найважливішим торговельним партнером Росії на Заході. Разом із Францією Німеччина стала однією з двох ключових західних країн, які підписали Мінськ-2 — угоди про комплекс заходів із врегулювання ситуації в Україні, що досі не виконані.
Тепер Анґела Меркель знову спробує розпочати діалог із Путіним і переконати його чинити справжній тиск на сепаратистів на Донбасі. Їй хотілося б скасувати санкції проти Росії. Та вона застереже Москву: не варто сподіватися, що приязні відносини з Трампом звільнять росіян від санкцій.
Читайте також: Німецькі вибори: дует суперників
Щоправда, Німеччина не прагне бути лідером Європи. З огляду на темні сторінки історії німці постановили собі більше ніколи не кривдити сусідів. Німеччина хоче завжди співпрацювати з європейськими партнерами, особливо з Францією, з якою підписала угоду про дружбу. Однак нині німці мають куди потужнішу економіку, ніж французи, і Меркель доведеться постаратися, щоб запевнити Емманюеля Макрона в тому, що він також буде важливим лідером Європи (вочевидь, через Brexit на Велику Британію обидві країни тепер можуть махнути рукою).
Поза сумнівом, Анґела Меркель не хоче, щоб її сприймали як альтернативного лідера західного світу замість президента США. У багатьох питаннях вона не згодна з Трампом: Іран, зміна клімату, майбутнє НАТО та міжнародна торговельна політика. Проте вона знає, що безпека Німеччини й усієї Західної Європи залежить від ядерної парасольки й незмінної підтримки американців. Тому канцлерка намагається не втрачати зв’язку з Білим домом. Хоча на першій зустрічі Меркель і Трампа у Вашингтоні відчувалося, що вони ставляться одне до одного прохолодно.
Зміцнення позицій правих, які виступають проти імміграції, ускладнять спроби Меркель вирішити болісну проблему. Тисячі людей і далі перетинають кордони Європи через Середземне море. Меркель брала активну участь у переговорах, результатом яких стала угода з Туреччиною про обмеження потоку мігрантів до Греції й далі до Європейського Союзу. Однак автократичний і свавільний президент турків Реджеп Таїп Ердоган не раз висловлював претензії особисто до Меркель і розкритикував ставлення Німеччини до його країни. Тож канцлерка опинилася перед дилемою: необхідно подбати, щоб Туреччина виконувала угоду про біженців, але, враховуючи протест німців проти іммігрантів, треба зайняти жорстку позицію перед лицем тиску турків і більше не йти на поступки. Меркель не може дозволити, щоб іммігранти й далі прибували до Європи.
Найближчими місяцями канцлерка повинна буде давати раду з розколом у Німеччині, який засвідчили результати виборів. Якщо Європа сподівалася, що німці вирішать усі її проблеми, їй доведеться трохи зачекати. Та й Анґела Меркель, яку довго вважали надійною фігурою на політичній сцені, може втратити високу посаду до завершення чергового чотирирічного терміну. Безлад і нестабільність у найбільшій та найбагатшій країні Європи — останнє, що потрібно сусідам Німеччини.