Українські мас-медіа якщо й інформували про ці ігрища, то якось побіжно, несистемно, без детального аналізу. А даремно: муніципальні вибори одразу у двох округах Санкт-Петербурга, де Матвієнко впевнено перемогла, та й усі політичні вихиляси, пов’язані з висуненням нового голови Радфеда наочно продемонстрували один із варіантів майбутнього України.
Нагадаю: після десятилітнього перебування на посаді спікера Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації лідер партії "Справедлива Росія" Сергій Миронов змушений був залишити свою посаду. Причини цього до кінця не зрозумілі, російські ЗМІ досі їх обговорюють, проте однозначної відповіді так і не знайдено, зрозуміло одне: Миронов став заважати планам правлячого тандему.
Отож 18 травня 2011 року за пропозицією фракції "Єдина Росія" Законодавчих зборів Санкт-Петербурга Миронов був відкликаний з посади представника цих зборів у Раді Федерації, внаслідок цього автоматично втративши, згідно з російським законодавством, і посаду голови цієї Ради. Проте депутатство екс-спікер не втратив: він, у суворій відповідності до закону, зайняв у Державній Думі місце депутатки Олени Вторигіної, а фракція "Справедливої Росії" зробила його своїм керівником.
За місяць, 24 червня 2011 року, глава Башкортостану Рустем Хамітов озвучив ідею зробити новим головою Ради Федерації Валентину Матвієнко. Президент Росії Дмитро Медвєдєв цю ідею підтримав, прем’єр Володимир Путін не заперечив. Пікантність ситуації полягала в тому, що Матвієнко на той момент не була депутатом будь-якого рівня, що надавало б їй формальне право опинитися серед членів Ради Федерації; вона була губернатором Санкт-Петербурга, а це – призначувана президентом, а не виборна посада.
Іншими словами, щоб стати спікером Радфеду (на що ця палата російського парламенту дружно погодилася), Матвієнко треба було пройти процедуру виборів до місцевих органів влади, але про це ніхто "на верхах" не згадував: питання вважалося вирішеним, кадрова проблема – розв’язаною.
Негайно знайшлися два муніципалітети, де можна було провести довибори, – Червоненька Річка та Петровський. Матвієнко зареєстрували в обох. Виборча кампанія була побудована належним чином – досить сказати, що співголову незареєстрованої опозиційної Партії народної свободи (ПАРНАС) Бориса Нємцова поліція затримала за "незаконну агітацію" проти губернаторки…
Саме голосування 21 серпня теж було добре організоване. У Петровському виборчому окрузі "правили бал" курсанти Військово-космічної академії імені Можайського, забезпечивши і достатньо високу, як за російськими мірками, явку, і голоси "за".
При цьому журналісти ніяк не могли здобути інформацію про номер дільниці, де мали голосувати курсанти та співробітники академії. Хоча адреса, за якою зареєстровані виборці-військовики, не є військовою таємницею, вона не вказана ані в електронній базі Санкт-Петербурзького виборчкому, ані в агітаційній листівці "єдиноросів" з даними про приписку адрес виборців до конкретних дільничних комісій.
Протягом дня поліція не пропускала відвідувачів до офісу виборчої комісії муніципального округу. Більшості виборців, які намагалися з'ясувати, де їм можна проголосувати, офіцери поліції повідомляли, що вони проживають не в тій половині Петровського округу, де проходять вибори. Врешті-решт журналісти добули список житлових будинків, приписаних до тієї чи іншої дільничної виборчої комісії, але він радикально відрізнявся від даних листівки "єдиноросів", і пояснити таку дивовижу представник окружної комісії не зміг…
Крім цього, виявилося, що ряд "протестних" будинків, які встиг забезпечити листівками співголова ПАРНАСу Борис Нємцов, на цих виборах приписали замість звичних ділянок для голосування до найвіддаленішої, розташованої в глухій промзоні. Водночас на одній з дільниць жителі виявили цілий будинок "мертвих душ": будинок цей уже давно розселений, а всі колишні його мешканці значаться виборцями.
Ну, а про "приписки" необхідної кількості голосів і говорити не варто: спостерігачі від ЗМІ встигли зафіксувати їх чимало. Однак жодних порушень ЦВК РФ не помітила. "Вибори пройшли абсолютно спокійно… З боку виборчої системи порушень немає. Я зараз отримаю рішення муніципальних комісій, там теж немає скарг", – повідомив заступник голови Центрвиборчкому Росії Леонід Івлєв журналістам.
Номінально конкуренцію Матвієнко в Петровському окрузі склали аж шість осіб, серед них двоє однопартійців губернаторки: головний спеціаліст зі спорту цього муніципалітету В’ячеслав Матюшин і помічник депутата міського парламенту Михайло Суботін. Решта конкурентів – це ще один помічник депутата Анатолій Дукул, співробітник "Петербургтеплоенерго" Геннадій Горбунов і два колишніх члени партії "Справедлива Росія" – наладчик залізничного обладнання Анатолій Нечаєв і гардеробниця Палацу творчості Наталя Сергєєва.
В окрузі Червоненька Річка Матвієнко зустрілася з трьома конкурентами по Петровському округу – Наталею Сергєєвої, Анатолієм Нечаєвим і Анатолієм Дукулом. Крім того, в списку кандидатів були три генеральних директори різних фірм – "єдинорос" Михайло Черепанов, член КПРФ Олександр Кириченко, безпартійний самовисуванець Антон Богатушин, а також торговий представник "Кока-кола Ейчбісі Євразія" Іван Богданов і тимчасово непрацюючий громадянин Фуад Машаллах огли Гасанов. Повний плюралізм, торжество демократії, одначе!
При цьому впродовж передвиборної кампанії в обох муніципальних округах жоден кандидат-опонент Матвієнко не вів жодної агітаційної роботи, в округах не було помічено жодного передвиборного плаката, виборці не отримали жодної агітлистівки, а багато хто навіть не знав про те, що в неділю слід іти доведеться голосувати, не було навіть оформлених стендів з даними про кандидатів. І, ясна річ, ніхто з суперників Матвієнко не заявив про намір оскаржити підсумки минулих виборів. Що ж, така вона російська демократія в дії, тільки й залишається повторювати раз у раз…
А для того, щоб на виборчі дільниці прийшли "правильні" виборці, тобто ті, хто готовий в обмін на мізерні блага віддати свій голос партії влади, поблизу "правильних" дільниць електорат зваблювали безплатним морозивом та шоколадом. Фактично на всіх спортивних майданчиках виступали співаки й музиканти, клоуни й жонглери, проходили лотереї, щедро роздавалися подарунки.
Організатори ледь не щохвилини оголошували у мікрофон, що в одній будівлі з урнами виборці зможуть пройти безплатне медичне обстеження, обміняти старі поліси медстрахування на нові, показати своїх дітей кращим лікарям міста. За крок від цього будинку розташовувався пересувний ветеринарний пункт, де надавалася можливість знов-таки безплатно отримати консультацію з догляду за домашніми улюбленцями. А на виборчих дільницях на публіку чекав ще один приємний сюрприз – можливість дуже дешево пообідати в розміщених у тих же приміщеннях кафе. Розрахунок простий, але чіткий – хто після такого проголосує проти влади, у кого підніметься рука викреслити Валентину Матвієнко?
Та попри все, людей поруч з дільницями впродовж усього дня, як засвідчили журналісти, було не так вже й багато. Тим не менше організаторам виборів в муніципальному окрузі Червоненька Річка вдалося відрапортувати про явку в 29,91%, у Петровському – про 36,5% (курсанти!), що вдвічі-втричі більше звичайної цифри на російських муніципальних виборах. З тих, хто прийшов на виборчі дільниці "так" головній кандидатці сказали понад 90%. Отже, Санкт-Петербург залишається без губернатора, а Валентина Матвієнко тріумфально, попри протести безсилої опозиції та насмішки західної преси ("Клоуни допомогли союзниці Путина перемогти" – таким заголовком відгукнулася The Times). вирушає до Ради Федерації Росії.
До речі, перші повідомлення про явку були куди скромнішими: Червоненька Річка – менше 20%, Петровський округ – трохи більше 30%. Але потім цифри, мабуть, самі собою відкоригувалися в потрібну сторону…
Отож, як бачимо, на номінально виборні посади (а спікер Радфеда – це третя людина згідно з офіційною ієрархією) в Росії сьогодні призначають, підгодовані і відібрані виборці голосують "правильно", дійсна опозиція не зареєстрована, а "противсіхи", які становлять більшість громадян цієї країни, не можуть висловити свою позицію – відповідна графа відсутня в бюлетенях.