Експерти, як завжди, розчаровують, пророкуючи, що лише двоє, максимум троє, мають шанси перемогти, а тому можуть вважатися реальними кандидатами. Решта, мовляв, технічні або сповідують олімпійський принцип «головне участь, а не перемога» (технологічні кандидати), який потім зможуть конвертувати на парламентських виборах у конкретний результат.
Хто ці двоє, не секрет: Юлія Тимошенко, лідер рейтингів, і нинішній президент Петро Порошенко. Йому, своєю чергою, наступають на п’яти, а часом і випереджають (залежно від замовника опитувань та серйозності досліджень) ще кілька претендентів: Юрій Бойко, Анатолій Гриценко, Володимир Зеленський. Утім, упевнено обійти двох лідерів цим народним улюбленцям заважає лише одна обставина: статус технічного або технологічного кандидата.
Читайте також: Вибори-2019. Хто вийшов на першу стадію президентської кампанії
Звісно, не всі експерти вважають, що описана схема відповідає дійсності. Дехто називає її маніпулятивною технологією, завданням якої є втовкмачити в голову електорату безальтернативність вибору, змусивши не розглядати варіанти інших кандидатур, окрім двох лідерів. Це також правда, але з елементами маніпуляції. Якби не велика кількість технічних кандидатів, якими намагаються завалити бюлетень, шанси вибитись у лідери в інших достойних персонажів, безумовно, наявних у списку, могли б бути. Основним їхнім завданням, власне, і є відтягти на себе голоси від потенційних лідерів перегонів, таким чином сплутавши карти. Коли між лідерами незначний розрив (як сьогодні) і кожен голос на вагу золота, ця технологія особливо ефективна.
Визначити технічного кандидата просто: він передбачувано непрохідний, часто не має команди, вискочив, як Пилип із конопель, від нього багато шуму або його прізвище та ініціали до болю нагадують ПІБ фаворита. Це загалом. А конкретніше цих заробітчан навіть можна поділити на дві підгрупи: ті, хто відтягує голоси, адресно працюючи з певною аудиторією, заплутуючи її та створюючи паралельну реальність (схожа програма, прізвище, агітація), і ті, хто агітує проти конкретного кандидата, а не за себе (поширює компромат, наговорює, галасує). Пам’ятаєте класичне «Пане Ющенку, ваша дружина американка»…
Хто платить за таку творчість, не секрет. Зазвичай лідери перегонів, але не тільки. Є чимало гравців на шахівниці, які водночас розкладають ще й свої особисті пасьянси, запускаючи, як їм здається, вигідні для себе багатоходівки. Так, до речі, любить працювати Ігор Коломойський, чиїх проектів у бюлетені цього разу буде щонайменше три: Володимир Зеленський, Олександр Шевченко та Віталій Купрій. Або його колега з олігарх-клубу Рінат Ахметов, якому приписують патронат над Олегом Ляшком, Олександром Вілкулом, Сергієм Тарутою та Євгеном Мураєвим. Неважко помітити, що йдеться про доволі різнобарвну публіку, інтереси якої можуть перетинатися. У цьому теж є сенс. Окрім відтягування голосів та накручування балів на майбутнє вони ще й виконують функцію доданої вартості до політичних торгів.
Скільки всього буде технічних кандидатів, остаточно стане зрозуміло, лише коли сформуються комісії. Зазвичай ці гравці або зовсім не вводять туди людей, або вписують усіх, кого зуміють знайти, не перебираючи якістю та свіжістю. А за тим, на кого саме вони працюватимуть, можна буде оцінити, хто їхній реальний роботодавець. Кандидат, який наймав, чи той, хто наймав кандидата. Врешті, у великій кількості технічних кандидатів є навіть позитив. І це не лише вливання в бюджет хай незначних, але коштів (2,5 млн грн із особи), а й додатковий підробіток громадянам, залученим до кампанії.
Читайте також: Початок президентської кампанії: буря в склянці Facebook
Загалом основна інтрига крутиться довкола того, як ключовим гравцям вдасться переграти одне одного. Завданням Тимошенко є завалити президента, протягнувши в другий тур когось зі слабших конкурентів. Для цього вона спробує використати всі наявні ресурси, зокрема й технічних кандидатів. Зважаючи на те, як нині Юлія Володимирівна пнеться зі шкіри й до яких нестандартних кроків вдається, ці вибори вона сприймає як останній шанс, а отже, вирішальний бій. Чого лишень вартий з’їзд, влаштований у День Соборності. Серед гостей Патріарх Філарет, перший президент Леонід Кравчук, оборонці ДАПу. Плюс відеозвернення Саакашвілі. Чи буде поважний ККД із цієї імпрези, побачимо, але вийшло трохи не так, як гадалося. Подяка Філарета Порошенкові за томос і похвала Саакашвілі Тимошенко за 2008 рік (ніхто ж не забув, як тодішня прем’єрка хіхікала із Саакашвілі в товаристві Путіна) сприймаються надто іронічно. На цьому тлі залучення технічних кандидатів — надійніший спосіб, але проколи теж можуть бути. Наразі серед них проглядаються Зеленський, що мав би відтягти на себе публіку, яка не визначилася й на яку сподівається Порошенко, і Тарута, заготовка для південного сходу. Гратимуть проти президента, очевидно, й обидва Шевченки: той, що від Коломойського, і той, що літав із Онищенком.
Будьмо певні, Петро Олексійович у боргу теж не залишиться. У нього завдання хоча й складніше, але й союзників більше. У команді ПОПа гратимуть такі легенди, як радикал Ляшко (завдання відтягнути популізмом якомога більше голосів), Інна Богословська й, очевидно, Ольга Богомолець. Можливо, долучаться нові обличчя: лідер руху «Авто Євро Сила» Олег Ярошевич та колишній лідер аграріїв Віталій Скоцик.
Читайте також: Президентські вибори: стартові позиції
Утім, зводити все до війни двох угруповань було б помилкою. Скільки гравців, стільки й інтересів. Не слід забувати, що є на шахівниці Анатолій Гриценко, який може відтягти якийсь дріб’язок і в Тимошенко, і в Порошенка. Андрій Садовий відкушуватиме голоси в Гриценка. Стипендіат Льовочкіна Сергій Каплін, який тролить Тимошенко, обіцяючи знизити ціну на газ учетверо, паралельно гратиме проти Ляшка. Врешті, з’явився на видноколі екс-голова СБУ Ігор Смешко, який може компроматом, а він у нього є, закидати будь-кого з кандидатів. Проти кого й за кого він гратиме, невідомо, можливо, за президента. Але під роздачу мають шанс потрапити і ЮВТ, і «настоящий полковник». Не слід забувати й про дроблення проросійського табору, у якому першу скрипку міг грати Юрій Бойко. Щоб цього не сталося, у змагання запускаються Вілкул, Мураєв і Добкін. Яку роль відіграватиме креатура Арсена Авакова Ілля Кива, прогнозувати важко. Можливо, примірявши амплуа раннього Ляшка, паплюжитиме Гриценка та інших «сильних лідерів» або просто добиватиме і без того мертвий лівий фланг із воскреслим Петром Симоненком на чолі. Врешті, не варто недооцінювати й націоналістів, які наразі представлені двома реальними кандидатами: Русланом Кошулинським та Андрієм Білецьким. Експерти традиційно не беруть висуванців правих до уваги й дають їм мінімальні відсотки підтримки, але цього разу тут знову можна проколотись, як зі «Свободою» у 2012-му. Побутує думка, що вони працюватимуть на парламентські вибори й вибитися в лідери президентських перегонів жодному з них не світить.
Наразі станом на 23 січня в списку зареєстрованих кандидатів лише 13 прізвищ із трьох десятків, які подали заявки, щоб поборотися за президентське крісло. Остаточне меню країна дізнається лише на початку лютого. Але вже зрозуміло, що технарів у цьому списку буде щонайменше дві третини.