Стіни недобудованого реактора, пусті багатоповерхівки, покинутий універмаг та їдальня, адміністративні будівлі, в яких гуляє вітер… Це місто дуже нагадує Прип'ять. Тут колись також було життя, ще й геть непогане. "В Орбіту привезли найкращих будівельників, різних інженерів, – згадує Василь з Чигирина. – Відповідно, універмаг у них там був найкращий. Ми всі туди їздили, бо там все було. Навіть сгущене молоко". Сьогодні замість покинутої будівлі універмагу встановили, кажуть, "торгівельну точку". А поряд із порожніми гуртожитками – житлові будинки, в яких досі мешкають люди.
"Будуть тут і свої школи, і палац культури, торгівельний центр, кінотеатр, лікарня і відмінна служба побуту, і палац піонерів, і, звичайно ж, чудовий пляж… І вже у 1975 році Чигиринська ГРЕС дасть струм…", – писали у газеті "Правда України" у січні 1972 року. Саме тоді, 40 років тому, ЦК Компартії України ухвалив рішення про будівництво Чигиринської ГРЕС потужністю 4800 тисяч КВт та сучасного містечка енергетиків під назвою Орбіта.
Однак плани не справдились. До проекту вносили нові й нові зміни, і врешті решт, у 1981 році, будівництво ГРЕС заморозили. За деякий час було вирішено збудувати на готовому майданчику атомну електростанцію, будівництво якої тривало до 1989 року. Згодом через тиск громади, незадоволеної будівництвом АЕС після чорнобильскої трагедії, вирішено було припинити будівництво. "Це екологічно чистий район. У нас тут – історично-культурна спадщина, гетьманська столиця – місто Чигирин. Через то наложили вето", – розповідають на Черкащині.
Самі пенсіонери
«Заселені будинки Орбіти – це дві п'ятиповерхівки, в яких розселилися 120 осіб або 80 сімей,» – розповідає перший заступник голови Чигиринської районної адміністрації Олексій Чигирик. "Із наявних в двох житлових будівлях 178 квартир люди зайняли десь 70-80, – наголошує він. – Деякі з незаселених квартир приватизовані, але ми не знаємо, де їхні власники. Вони виїхали. Декого ми шукали і через міліцію, і через прокуратуру. Надаються ж комунальні послуги, а платити нема кому".
Від кількох квартир у п'ятиповерхівках власники відмовилися. Це житло передали тим, хто жив у покинутих гуртожитках.
Загалом у двох житлових будинках Орбіти – близько 100 порожніх квартир. Надія, що їх заселять наступні покоління, – вельми примарна. Сьогодні практично всі мешканці села – люди пенсійного віку. Але районна влада каже, що за них не забуває. "До району завжди ставились з розумінням, – розповідає пан Чигирик. – Надаємо туди гроші. Була котельна – завозили дрова, вугілля. Зараз в кожну квартиру протягли газ, лишилось зробити індивідуальне опалення».
У цьому районі доводиться опікуватися не лише транспортним сполученням, як деінде, але й водою: вона тут має втричі вищій вміст заліза. Кабмін виділив гроші на водоочисну станцію. Вони, щоправда, досі не дійшли до адресату, хоч і були проведені тендери.
У пошуках власника
До покинутих будівель від заселених будинків – метрів 800. “Люди живуть відокремлено від них, – каже пан Чигирик. – Ну, якщо хтось нап'ється і вилізе туди, де немає вікон та дверей, – самі розумієте, може бути небезпечно».
Але спрацювати на випередження та захистити від можливої небезпеки влада не може. Покинуті гуртожитки "були років 5 тому продані попередньою владою", розповідає Олексій Чигирик. Тепер це приватна власність компанії «Черкасиобленерго». Зараз будівлі під контролем цієї структури. Якщо виникне попит — їх, можливо, продадуть під розбір, такі випадки вже були.
На балансі "Черкасиобленерго" знаходяться і те, що залишилось від будівництва станції. Хоча, за словами Чигирика, добудувати чи відновити її неможливо: зберіглися лише напіврозвалені господарчі споруди. Їх і раді б реалізувати, але інтересу до цього немає.
"Земельна ділянка, територія колишнього будівництва – 246 гектарів – виставлена на продаж: може, хтось зацікавиться. Там все готово: дороги прокладені, газ підведений, електрика є. І море, і земля, і ліс – все, що хочете", – каже Олексій Чигирик. І додає, що туристи цікавляться Орбітою та колишньою АЕС не часто.
Подорож у часі
Згідний з ним і місцевий таксист Віталій. "До району АЕС люди їздять хіба що купатися, – розповідає. – Щоб хтось приїздив відвідати саму станцію чи погуляти по покинутому місту, як це буває у Чорнобилі, – велика рідкість".
Але існує й протилежна думка. "Хоч Орбіта – і не зовсім мертве місто, бо там досі живуть люди, туристи час від часу навідуються, – зазначив у розмові з Тижнем Олександр Чепурний, керівник робочої групи Центру сприяння розвитку туризму Чигиринської міської ради. – Є ассоціації з Чорнобилем. Покинуті будівлі – це певні умови для екстремального туризму".
"Багатьом із нас цікаво побувати там, куди нормальні люди просто так не потрапляють, – пояснює схильність до такого відпочинку Олеся Стальська, дівчина, яка неодноразово відвідувала і Орбіту, і Прип'ять, і Кримську АЕС. – Такі місця завжди зберігають спогади про тих, хто жив раніше. Це завжди маленька подорож у часі, цікава молодим людям, для яких радянське означає тільки «екзотика».
Дівчина упевнена, що Чигиринська АЕС має свої переваги перед відомими поціновувачам "ядерного туризму" КрАЕС та ЧАЕС.
"Чорнобильска АЕС – режимний об'єкт, – пояснює Олеся. – Потрапити туди можна хіба що до недобудованої третьої черги, але і це дуже складно. Ну і оглядовий майданчик є, можна подивитись на саркофаг та погодувати рибок у ставку. Але відвідування треба оформлювати офіційно: служба безпеки свою платню відпрацьовує. Не чула, щоб були відновлені ознайомчі поїздки".
Стосовно недобудованої Щолковської АЕС у Криму, для аматорів індастріалу вона була «прекрасна до божевілля" ще кілька років тому. Тоді на території було багато цікавих будівель. Але її методично розбирають на будівельні матеріали десь з 2002 року. Сенсу їхати, на думку Олесі, «не так вже й багато залишилося".
Натомість, Чигиринську АЕС ще не розтягли по цеглинах. "Найцікавіше тут, як на мене, – величезна труба, – каже Олеся. – Парадоксально, але конструкції станції ще якось тримаються. Повний занепад – в ньому є своя краса. Та, власне, місто Орбіта. Ці сумні покинуті дев'ятиповерівки"… І додає, що потрапити на станцію та до міста дуже легко. Не треба здобувати дозвіл, як у випадку з Чорнобилем, чи домовлятись з присутніми на станції робітниками, як у Криму.
Тож, якщо замість музею вам цікаво було б відвідати покинутий магазин; замість театру – поблукати чужими квартирами, в яких вже багато років не живуть люди; а замість фотографій поруч із пам'ятками зупинити миті прогулянки по небезпечній зоні АЕС, що розвалюється на очах – ласкаво просимо до Орбіти та її околиць. Як то кажуть, кожному своє.