Від унікальних оперних традицій до рок-н-ролу як акселератора незалежності: нові книжки про музику розкривають її як дзеркало епох, інструмент комунікації та силу, що задає ритм розвитку суспільств і цивілізацій.
Майкл Спітцер. Людина музична. Історія життя на Землі. Темпора, 2024
Торік у видавництві «Темпора» вийшла книжка «Людина музична. Історія життя на Землі» Майкла Спітцера в перекладі Анастасії Осипенко. У книжці йдеться про те, як музика вбудована у все, що нас оточує. Про зв’язок між людиною і музикою – в житті, історії та еволюції. Музика постає як питомо людська концепція, яку ми проєктуємо і на звуки тварин. Музика, що заспокоює та надихає, розповідає історію та віщує майбутнє, вхоплює ідеї та ділиться ними зі слухачами.
Музика різних культур має різну красу, залежно від сприйняття того, чим є музика і що вона робить. Зрештою Спітцер показує, як часом рух цивілізації призводив до використання різних інтонацій, а подеколи відкриття різноманітних музичних інструментів багато в чому свідчить про те, як змінювалася цивілізація.
Юрій Чекан. Світ, котрий насправді є… Оперний театр в інфраструктурі музичного життя. Видавництво УКУ, 2024
Про світоглядні зрушення, що лягли в основу змін у музичній культурі Європи, говорить Юрій Чекан у своїй новій книжці «Світ, котрий насправді є… Оперний театр в інфраструктурі музичного життя». Професор УКУ показує, як опера переплітається зі змінами в історії, технологіях та суспільстві, стаючи дзеркалом епохи й комунікаційним інструментом.
Автор веде читача крізь століття, демонструючи, як політичні й соціальні зміни вплинули на трансформацію опери, яка з розваги аристократів стала явищем, потенційно доступним для ширшого загалу.
Читайте також: Українська музика й прес більшовизму
Юрій Чекан оперує поняттям інтонаційних практик, залучає семіотичні категорії адресата, адресанта, коду й контексту, що визначають сприйняття музичного повідомлення. Ще одна цікава грань — еволюція самої оперної інфраструктури. Як змінювалася сцена, пристосовуючись до нових запитів аудиторії, і як змінилася публіка: від строгих аристократів, які приходили в театр демонструвати статус, до сучасних глядачів, які шукають емоційного й естетичного задоволення.
Володимир Грабовський. Музика і націоналізм. Паралелі і перехрестя. Посвіт, 2023
Найближчої суботи в Музеї Соломії Крушельницької у Львові відбудеться презентація книжки Володимира Грабовського «Музика і націоналізм», яка вийшла 2023 року.
Автор розкриває зв’язок музики із суспільними ідеями та історичними процесами. В українському музикознавстві термін «націоналізм» першим вжив Станіслав Людкевич у статті «Націоналізм у музиці» (1905) – і йому присвячено окремий нарис у книжці Володимира Грабовського.
Книжка не має виразної наскрізної структури, однак порушені в окремих нарисах теми видаються цікавими, зокрема романтичні витоки перегуку між музикою й національним почуттям, специфіка національних гімнів, інструменталізація музики в тоталітарній державі, становище національної музичної культури в добу глобалізації тощо.
Читайте також: Читацькі м’язи й формування спільноти: оновлене знання про літературу від Галети й Семкова
Юрій Рокецький. “Всьо чотко!” Сергій Кузьмінський і брати Гадюкіни. Наш формат, 2024
Книжка Юрія Рокецького «“Всьо чотко!” Сергій Кузьмінський і брати Гадюкіни» отримала премію «Книжка року ВВС» в номінації «Есеїстика» й широке читацьке зацікавлення.
«Справді чудова книжка про все, що ми любимо… А за цим — багато років кропіткої праці і вогню авторського занурення в цей світ, що так легкозникомий», — прокоментувала мисткиня Олена Павлова. «Книжка Рокецького — це професійно написана історія українського рок-н-ролу й біту, книжка, в якій подано достеменний портрет часу і всіх тих поколінь, які уможливили проголошення Незалежності України. Успіх Рокецького полягає в тому, що він написав свою працю драйвово, не вдаючись до всіляких модних методів дослідження, які на практиці виявляються таким же симулякром, як і соцреалізм — нудота смертна», — зауважила літературознавиця Роксана Харчук. «Гадюкіни — як один з тригерів, які прискорили рух від УССР до України», — додав музикант Олександр Фоззі Сидоренко. «Можна так крепко і не раз вляпатися у власному житті, але якщо за наслідками тобі задоволено підспівують кілька поколінь, то в історію ти увійшов», — підсумував журналіст Віталій Гайдукевич.
Читайте також: Синя барва українського модернізму
Українська музика неймовірна. Від партесних концертів і духовної музики бароко до офіційно-опозиційного й андеґраундного мелосу пізньорадянських часів. Експерименти сягають глибин фольклору, перлин поезії й вершин сучасної аудіальної техніки. Доба перебудови й незалежності принесла справдешній музичний прорив – ми досі до кінця не збагнули всієї його величі. Творчі прояви суттєво випереджали теоретичне осмислення, яке, на жаль, ще й досі не надолужене. Усе ще попереду.