В анонсі акції йшлося про те, що «ви матимете унікальну нагоду зустрітися з автором та ще живими героями книжки – фігурантами колись таємних справ радянської спецслужби. Чому зраджували і чи зраджували? Чому ставали героями і чи справді були ними? Чому «всесильний КДБ» не втримав влади? Відповіді на ці запитання десятиліттями приховували під грифами «Секретно».
У нас народ допитливий, тому унікальною можливістю багато хто забажав скористатись. І не прогадав. Адже вельми рідко на презентації документальних книжок з історії можна зустріти їх живих героїв. На щастя, деякі з них живі-здорові та завітали на акцію. Проте багато не розповідали, позаяк переказати все пережите, вклавшись у кілька хвилин, неможливо. Але вже сама їхня присутність надихала. Політв’язні Євген Сверстюк та Василь Овсієнко, бандерівець і один із керівників Норильського повстання в таборах ГУЛАГу Степан Семенюк – це живі легенд. Ці люди не чиїсь PR-проекти, не вискочки-політики, не VIP-одноденки, це постаті, якими пишався б кожен великий народ.
Читайте також: Норильський вірус непокори
Нова книжка Володимира В'ятровича, який свого часу мав нагоду розсекречувати архіви КДБ, повертає читача до темних і малознаних сторінок історії. Розкриває таємниці. Ті самі, які не мав би ніколи побачити світ Божий. Таємниці, яким призначено було зітліти в підвалах катівень так само, як і тим, кого вони стосувалися. Сюжет книжки побудований на протистоянні СРСР та українського народу. Проте це не історія війни, а історії людей по обидва боки цієї майже столітньої боротьби. Люди, які кидали виклик системі, та люди, які були її втіленням. Щоденне життя таємних органів: фальсифікації, оперативні розробки, агентурні операції. Глобальні інформаційні війни за українське минуле. Механізми депортацій та нутрощі тюремної машини. Поразка переможців – СРСР проти УПА та справжні причини Чорнобильської катастрофи.
Нині, коли історія знову стала предметом спекуляцій, коли на біле кажуть чорне і навпаки, коли влада знову перекрила доступ до важливих архівів, ця правда, яку видає В'ятрович, вкрай потрібна. Адже чимало живе ще між нами тих, хто б дуже хотів, щоби країна заслабла на амнезію. Причому повну і невиліковну. Амнезію, що стосується не лише Голодомору, визвольних змагань, репресій, депортацій, а й свіжу, останніх десятиліть. Багато з «героїв» тих часівживі й нині. Живі їхні діти і внуки. А тому і в нових, і в зовсім трухлявих злочинців та душогубів «вершителів доль людських» спільні інтереси – знищити пам’ять народу, перетворивши його, котрий дивом вижив у м’ясорубці минулого століття, на біомасу, електорат і бидло. Адже худобою не лише легше керувати. Худобу можна спокійно везти на заріз і вона не чинитиме жодного спротиву.
Латиняни казали, що історія – вчителька життя. Вони це знали напевне, тому їм можна вірити. А хто не вірить, хай щодня переконується на живих прикладах. Їх достатньо довкола. Народ, що не знає власної історії, приречений, народ, що її засвоїв, здатний сам творити власне майбутнє.
Дивіться також: презентація книги "Історія з грифом "Секретно"(фото)