Еміграція
За рік дуже змінилося бажання українців емігрувати. 83% офісних співробітників спадає на думку бажання емігрувати, проте кількість тих, в кого є серйозні наміри виїхати закордон, помітно скоротилася і тепер складає 29%.
Для порівння – рік тому таких було 44%. А ось відсоток бажаючих жити і працювати в Україні, навпаки, збільшився. Тих, хто не планує виїжджати з країни, стало в чотири рази більше — 17% у порівнянні з 4% в 2014 році
Більше за інших налаштовані на еміграцію працівники нафтогазового сектора. Кожен другий поміж тих, хто працює в цій сфері, має серйозні наміри поїхати закордон, а кожен третій припускає таку можливість. На другому місці знаходяться працівники охорони здоров’я — 38% рішуче налаштовані виїхати закордон і ще 55% задумуються про зміну місця проживання та роботи. Не далеко від них енергетики, металурги і промисловці — 37% і 45% відповідно.
Менше за всіх націлені працювати за кордоном представники агросектору, медіа і телекомунікацій, сфери транспорту, легкої і харчової промисловості, а також послуг для бізнесу.
Перспективні професії
Соціально-політичні та економічні зміни в житті країни визначають перелік професій, які будуть затребувані на ринку праці в найближчі роки. У зв’язку з потрясіннями, що відбулись за останній час,в трійку лідерів найбільш перспективних професій потрапили військовослужбовці та прикордонники. Першістю вони поступились IT-спеціалістам, які традиційно очолюють рейтинг, і лікарям, професія яких перейшла в ранг перспективних у зв’язку з подіями останнього року.
Слід зазначити, що ще півтора роки тому чоловіки, які несуть службу в армії, знаходились на п’ятій сходинці в ТОП найбільш неперспективних професій. За рік кількість тих, хто назвав професію військовослужбовців перспективною, збільшилось в одинадцять разів і тепер кожний четвертий вважає, що без захисників Вітчизн немає майбутнього. Також у перелік найбільш перспективних професій увійшли працівники правоохоронних органів (МВС, прокуратури, МНС). За рік їхня «перспективність» зросла у вісім разів і зараз перебуває на відмітці 16%.
Пошук роботи
Середній термін пошуку роботи тепер триває понад півроку. Кожен третій бажаючий може працевлаштуватися за 3-6 місяців. 14% пошукачів шукають роботу від шести до дванадцяти місяців. Кожному десятому вдається стати новим співробітником протягом 1-2 місяців. Для 1 з 12 пошукачів процес пошуку затягнувся на термін понад рік. І тільки кожному двадцятому вдається отримати бажане місце в компанії за лічені тижні.
Але, незважаючи на складнощі, пошукачі не готові суттєво знижувати зарплатні очікування. Останнім часом інфляція сильно відбилася на гаманцях українців. Тому навіть у ситуації тривалого безробіття дещо менше половини «білих комірів» не змінять вимоги до зарплати. Четверта частина піде на зниження не більше ніж на 5-10%. Ще четвертина будуть готові пожертвувати приблизно 15-30% від попередньої зарплати. І тільки одиниці погодяться на будь-які умови, аби тільки позбутися статусу безробітного.
Найконкурентніші галузі
У січні конкуренція на одне місце склала вже майже 6.
Найвища конкуренція спостерігалася в Києві та області, Дніпропетровську, Миколаєві й Запоріжжі. Найнижчий рівень конкуренції зафіксований у західних областях (Закарпатська, Львівська, Волинська, Чернівецька і Тернопільська).
Професійні сфери, де пошукачам найскладніше буде знайти роботу, також практично незмінні. У січні лідери за конкуренцією: топ-менеджери, молоді спеціалісти, юристи, фінансисти і працівники логістичної сфери. Відзначимо, що рівень конкуренції у цих проф. сферах значно підвищився. Так, у грудні конкуренція серед керівників складала 12 пошукачів на одну вакансію, а серед молодих спеціалістів — 8 пошукачів на одну пропозицію про роботу.
У 2013 році на одну вакансію у середньому відгукувалося 7 осіб, а в 2014 — 12. Змінилось і ставлення кандидатів до процесу пошуку роботи. Все рідше пошукачі просто чекають, поки роботодавець зверне на них увагу і все частіше використовують для пошуку роботи всі доступні канали.
Очікування від роботи
У ситуації, коли влаштуватися на роботу стало складніше, а шанси потрапити під чергову хвилю скорочень підвищуються, більшість схильні виявляти лояльність до свого роботодавця. Кількість тих, для кого характерна стабільна задоволеність, суттєво зросла і тепер складає 32%. Для порівняння: рік тому тільки кожен п’ятий із впевненістю міг сказати, що повністю задоволений своєю роботою.
А ось кількість ентузіастів, які хоча й досягнули початкової мети, проте прагнуть отримати від компанії більше благ, навпаки, зменшилась. Якщо наприкінці 2013 року їх було 40%, то тепер тільки кожен третій офісний працівник демонструє задоволеність, що зростає, тобто націлений на розвиток кар’єри. Решта вважають за ліпше вдовольнятися тим, що мають. Тобто — стабільністю.
Для 17% «білих комірців» їхнє робоче місце асоціюється із нудьгою і відсутністю перспектив. Але тільки 5% опитаних готові перейти від слів до справи й звільнитися за першої ж можливості.
Більше за все українські офісні співробітники не задоволені відсутністю перспектив, низькою заробітною платнею, нецікавими робочими завданнями і неможливістю саморозвитку.
Є також певні регіональні відмінності в тому, що більше за все дратує респондентів. Так, на Сході й у Центрі України лідирує такий фактор ТОП-10, як низька зарплата, а вже потім — відсутність перспектив. При цьому на Сході розрив між цими двома факторами досить значний (63% і 56% відповідно), в той час як у Києві спостерігається великий розрив між важливістю перспектив зростання і задоволеністю рівнем зарплати.
Дані були отримані в результаті опитування зареєстрованих користувачів hh.ua,проведених в липні-лютому 2014-2015 років. В кожному опитуванні брали участь понад 1175 респондентів із різних регіонів України.