Коли вісім років тому Бен Бернанке став головою Федеральної резервної системи (центрального банку США), безробіття якраз опустилося нижче ніж до 5%, економіка зростала на рівні 3,5%, а інфляція була стабільною. «Підвищення економічної активності видається надійним», – заявили у ФРС за один день до його вступу на посаду. Але підспудно вже назрівала криза, а разом із нею і найбільший спад від 30-х років ХХ століття.
Для Джанет Єллен, яка з наступного місяця має змінити Бернанке на цій посаді (6 січня Сенат затвердив її кандидатуру), все буде з точністю до навпаки. Рівень безробіття становить 7%, зростання ледве перевищило 2%, а інфляція надто низька. Однак за цим проглядаються спокусливі ознаки того, що, як сказав Барак Обама, «2014-й може стати роком прориву».
Можливо, все почалося раніше. Бум експорту та інвестицій у виробниче обладнання свідчить, що зростання економіки в IV кварталі, напевне, перевищило 3% (у річному обчисленні). Якщо це так, то ВВП за весь 2013-й мав зрости на 2,7%, тобто вперше після рецесії він виявився не гіршим від прогнозу ФРС (див. «Непохитний оптимізм ФРС»).
Що кажуть Єллен
Ясновидці з центрального банку очікують зростання 2014-го на рівні 3%, пророки з приватного сектору обіцяють 2,8%. Утім, нещодавній досвід змушує ставитися до цього скептично. Майже щороку після 2008-го і Федеральний резерв, і приватні економісти передрікали підйом, але щоразу доводилося розчаровуватися. Проте цього разу в них менше розбіжностей стосовно прогнозу рівнів безробіття та інфляції. У банку Goldman Sachs вважають, що така узгодженість зазвичай свідчить про більшу точність.
Головна причина оптимізму полягає в тому, що валютна політика з урагану перетвориться на свіжий вітер. У 2013-му підвищення податків і зменшення федеральних видатків послабили зростання на 1,5 процентного пункту (п. п.). За оцінкою фахівців Goldman Sachs, цього року податково-бюджетні обмеження разом загальмують зростання лише на 0,4 п. п. (див. «Обмеження – не покращення»). Можливо, навіть менше: на момент підготовки матеріалу в Конгресі якраз тривали дебати про продовження на три місяці допомоги безробітним.
Аналіз балансу домогосподарств також дає підстави для оптимізму. Завдяки зростанню вартості акцій і цін на житло чиста вартість активів домогосподарств* повернулася до рекордно високого рівня. Дешеві іпотечні кредити, дефолти і затягування пасків повернули заборгованість домогосподарств майже до звичних постійних обсягів. Завдяки підвищенню цін на нерухомість кількість будинків і квартир, що коштують менше від суми іпотеки, скоротилася з 10,5 млн наприкінці 2012-го до 6,4 млн у III кварталі 2013-го, за інформацією компанії CoreLogic, яка збирає і вивчає дані ринку нерухомості (див. «На підвищення»). Це має стати стимулом для споживчих видатків і банківського кредитування.
Федеральний резерв уже підкоригував свій рецепт лікування економіки, скоротивши (центробанківським жаргоном «згорнувши») купівлю облігацій за новостворені гроші з $85 млрд до $75 млрд на місяць – процес, відомий як «кількісне пом’якшення». Передбачається, що до кінця цього року ФРС узагалі вже не купуватиме їх. Проте водночас вона планує утримувати відсоткові ставки біля нульової позначки до 2015-го, а можливо, й довше, якщо інфляція (яка зараз на рівні близько 1%) не зможе повернутися до запланованого рівня 2%.
Усе це ставить перед Єллен дві конкретні проблеми: що робити, якщо оптимісти мають рацію, і що робити, коли вони помиляються. Фінансовий консультант Citigroup Бенджамін Мандел зазначає, що з огляду на звичайні правила роботи навіть прогнози Федерального резерву щодо безробіття і заниженої інфляції можуть спричинити підвищення відсоткових ставок із середини 2014 року, а до кінця 2015-го вони, не виключено, сягнуть майже 3%. Як нещодавно зауважили у ФРС, центробанк навмисно нехтує такими звичайними правилами: хоче сьогодні утримати низьку дохідність облігацій, щоб стимулювати зростання. Утім, після поліпшення економічної ситуації Єллен може зіткнутися з необхідністю підвищити ставки, навіть якщо робити це, на її думку, ще зарано. Деякі очільники федеральних резервних банків уже нарікають на неквапливість ФРС. У центробанку на підході також кілька вакансій, і є ймовірність, що ці посади обіймуть не такі терплячі люди, як Єллен. Обама розглядає можливість призначення заступником голови Федеральної резервної системи Стенлі Фішера, колишнього керуючого Банку Ізраїлю. Він скептично ставиться до обіцянок низьких відсоткових ставок. Якщо ринки засумніваються в дотриманні заявленого курсу, підняття дохідності облігацій може поставити оздоровлення економіки під загрозу.
Друга проблема цілком протилежна і полягає в тому, що прогноз ФРС виявиться знову надто оптимістичним, як це було щороку з 2008-го по 2012-й. Бернанке у своєму загалом бадьорому виступі 3 січня попередив: «Якщо досвід кількох останніх років нас чогось навчив, то це необхідності бути обережними в прогнозах». Уже в грудні 2013 з’явилися певні ознаки слабкості, наприклад, продаж автомобілів був вельми скромним.
Розчарування останніх кількох років зазвичай списують на невдачі: кризу в Європі, неузгоджену фінансово-бюджетну політику або природні катаклізми. Ларрі Саммерс, в якому певний час вбачали заміну Бернанке на посаді директора ФРС, розмірковує, чи не увійшли Сполучені Штати в період тривалого застою, за якого хронічно слабкий попит – це правило, а не виняток. Чи, можливо, сповільнення зростання на ринку робочої сили і продуктивності загальмувало темпи потенційного розвитку економіки. У будь-якому разі Єллен тут мало чим може зарадити, і це найтривожніша перспектива з-поміж усіх.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com