При кращій підготовці метушні в останні хвилини щодо створення інфраструктури для прийому афганських біженців вдалося б запобігти, пише видання Vox. Сьогодні це завдання складніше виконати, ніж це було б кілька місяців тому. Однак адміністрація Байдена визнала, що перед нею стоїть моральний обов'язок забезпечити виїзд із окупованої “Талібаном” країни та повноцінну гуманітарну допомогу по прибуттю до США.
"Це було цілком передбачувано", – каже Яель Шахер, старший адвокат США з групи адвокатів Refugees International. “Ми могли вивезти цих людей місяці тому. Зараз це справді непевно”.
Адміністрація Байдена покладала надії на програму Спеціальної імміграційної візи (SIV), як основний спосіб допомоги афганцям у переїзді до США, однак через серйозний застій її виконання протягом останніх місяців президентства Дональда Трампа та інтенсивне подавання заявок зробили SIV обтяжливою для мігрантів ще до того, як “Талібан” захопив Кабул.
Читайте також: Ребрендинг «Талібану»
Тривалий процес підготовки документації ускладнюється ще обов’язковим для кандидата рекомендаційним листом від старшого наглядача-громадянина США. Часто афганцям його складно отримати через те, що ті працюють як підрядники. Також є проблема із довготривалим очікуванням – за законом, заявки на SIV обробляють протягом дев’яти місяців, але на практиці середній час обробки завжди був довшим, пише видання.
Сьогодні адміністрація Байдена збільшує ресурси, щоб пришвидшити обробку заявників SIV. Наразі їх тимчасово відправляють до третіх країн, перш ніж доставити до США. За даними Державного департаменту, американський уряд видає SIV зі швидкістю понад 800 на тиждень – зростання у 8 разів за останні кілька місяців.
Заявники SIV перебувають на проміжних станціях на військових базах Аль-Удейд та Ас Сайлія в Катарі, авіабазі США “Рамштайн” у Німеччині та в Італії, Іспанії, Кувейті, ОАЕ та Бахрейні.
США погодилось не утримувати біженців на військових базах довше 10 днів, однак так обіцянка викликає сумніви, пише Vox. Через занепокоєння можливою тривалою дислокацією афганців у третіх країнах, адміністрація Джо Байдена почала дозволяти “умовно-достроково” в’їзд громадянам, які ще не отримали візу, але пройшли перевірку та медогляд (із дозволом жити та працювати у США до двох років). Надалі такі дозволи присуджуватимуться в кожному конкретному випадку, поки не стабілізується ситуація і потік заявок вдасться контролювати.
США виявилось неготовим ще й через політику в справах біженців за часів Трампа – він скоротив щорічне обмеження кількості біженців зі 110 тисяч до всього 15 тисяч. За час його перебування на посаді, агентства у справах біженців занепокоєні зменшенням федерального фінансування скорочували штат та інфраструктуру, щоб утримати свої програми. Тепер у терміновому порядку їм потрібно знову домовлятись із працедавцями, орендодавцями, що можуть забезпечити роботою та житлом афганців на фоні загального дефіциту житла, набирати та навчати волонтерів, які б облаштовували побут новоприбулим тощо. Загалом через рекордно низьку кількість прибулих біженців за останні кілька років майже третина загальнонаціональних відділень з питань переселенців закрилась. Тепер Конгрес США повинен забезпечити їх додатковим фінансуванням для відновлення колишньої інфраструктури, зазначається в статті.
Крім програми SIV, американський уряд намагається допомогти й тим громадянам Афганістану, які працювали за фінансованими США програмами, але не вписуються у вимоги до SIV. Однак й тут є обмежуючі фактори.
“По-перше, критерії відповідності цій так званій програмі “Р-2” все ще досить вузькі. Кандидати навіть не можуть подати заявку на себе – тільки роботодавці зі США мають направити кваліфіковану особу на програму. Це означає, що, наприклад, місцевій (афганській – Ред.) будівельній бригаді, яка побудувала школу, керовану групою допомоги за фінансування США, може не надаватись захист біженців. Деякі адвокати із США закликали адміністрацію розширити сферу застосування цієї програми”, – пише авторка.
Читайте також: Bloomberg: Для Ірану вивід військ США з Афганістану висуває на перший план більш жорстокого ворога
Проте, навіть ті, на кого подали заявку роботодавці, за цією програмою повинні якимось чином самостійно організувати свій виїзд із країни, що є потенційно небезпечним, дороговартісним та проблемним варіантом, особливо для тих, хто живе у зовнішніх провінціях, де країни сусіди посилили кордони для запобігання неконтрольованим хвилям біженців, пише Vox.
Найбільше афганців прибуло до Пакистану, Ірану, Узбекистану, Таджикистану та Туреччини. Проте навіть за умови отримання статусу біженця, ці люди можуть опинитися за кордоном на 12-14 місяців без гуманітарної допомоги, та ще й у місцях, відмітили у статті, де дані про дотримання прав людини є сумнівними.
Нещодавно Байден виділив додаткові 500 мільйонів доларів на екстрене фінансування, яке частково надасть гуманітарну допомогу біженцям. Але залишається багато питань щодо того, яку підтримку афганці можуть очікувати, коли потраплять до третьої країни.
Щорічна межа прийому біженців становить 62,5 тис за цей фінансовий рік, який закінчується у жовтні. Це означає, що більшість афганців, які подають документи на отримання статусу біженця, будуть чекати щонайменше до жовтня. Тоді Байден пообіцяв підвищити максимальну кількість біженців до 125 тисяч осіб. Однак швидкість обробки заявок і поселення біженців знову ж таки впирається у спроможності агентств з питань переселенців.