Війна на Донбасі триває, щодня забираючи десятки життів. США та ЄС не полишають спроб переконати Росію відмовитися від сприяння терористам, на Заході вже чутно розмови про новий раунд санкцій проти неї. А поки Кремль уперто стоїть на своєму, російська економіка поступово утрачає ґрунт під ногами. Низка статистичних показників свідчить, що американсько-європейські обмеження таки справляють негативний вплив на динаміку розвитку народного господарства РФ, хоча Москва цього й не визнає. Судячи з усього, він лише посилюватиметься.
Більшість доступних на сьогодні даних, які характеризують макроекономічну ситуацію в Росії, закінчуються на червні, липні, максимум на початку серпня. Тобто охоплюють період, коли вже діяли перший та другий раунди санкцій проти осіб і компаній, наближених до Кремля. Вплив на економіку РФ третього, розпочатого із заходів, до яких США вдалися 17 липня, відображений у наявній статистиці зовсім слабко, а отже, визначатиме погіршення економічних показників у ІІІ та IV кварталах цього року й пізніше.
Банки
Найсуттєвіші зміни відбуваються в економічних зв’язках Росії із зовнішнім сектором, відображених у платіжному балансі. Наприклад, тамтешні банки, яким донедавна вдавалося легко позичати за кордоном при ставці LIBOR+1% і нижче (за нинішніми мірками це менше ніж 2% річних, якщо брати кредит на 12 місяців), а також заробляти величезні гроші на різниці ставок, тепер потрапили в пастку. Найбагатші країни світу (США, Японія, члени Євросоюзу) відмовляються їх кредитувати надалі. Це відбувається двома способами. По-перше, через безпосередні заборони надавати кредити або допомагати в отриманні коштів більш як на 90 днів п’ятьом наймасштабнішим російським фінустановам («Сбербанк», ВЕБ, ВТБ, «Газпромбанк» та «Россельхозбанк»), які сконцентрували понад половину активів банківської системи РФ. По-друге, за допомогою «вербальних інтервенцій», тобто переконання найбільших інституційних та приватних інвесторів заможних країн уникати вкладень у банківський сектор Росії в обмін на відсутність проблем із регуляторними органами тощо. І якщо в першому випадку банки РФ теоретично можуть перекредитовувати великі суми щокварталу (однак тоді вони сідають на фінансову голку, яку Захід здатен майже миттєво забрати, спричинивши їхній колапс), то у другому глобальні інвестори один за одним відвертаються від фінансового сектору Росії, шукаючи хороших інвестиційних можливостей деінде.
У підсумку, якщо в минулі роки російські кредитні організації впродовж кварталу залучали $5–10 млрд чистого зовнішнього фінансування (від прямих інвестицій, кредитів, облігацій тощо), то в І кварталі 2014-го ця сума становила $0,9 млрд, а у ІІ знизилася до мінус $10,9 млрд (тобто було повернуто більше коштів, ніж залучено). Російські банки змушені віддавати раніше взяті гроші. Для цього вони викачують капітал із економіки своєї країни, що призводить до низки негативних наслідків.
Головний результат – те, що фінустанови РФ поступово утрачають можливість оплачувати захист геополітичних інтересів Кремля через безгрошів’я. Кредити, подібні до наданого Путіним Януковичу торік у грудні, а також розгалужена мережа банків у країнах зі сфери впливу Москви, за допомогою яких фінансують агентів російських спецслужб, – ось один із важелів реалізації експансіоністських проектів російського лідера. На сьогодні він утрачає свою силу, і статистика це підтверджує. У ІІ кварталі цього року обсяг відпливу грошей із РФ на фінансування її банками активів за кордоном становив $6,1 млрд, що на 55% менше, ніж торік. І хоча це досі велика сума (у І кварталі вона дорівнювала $22,1 млрд, але, ймовірно, включала кошти, що їх багаті росіяни виводили за кордон, побоюючись широкомасштабної війни або інших наслідків дій господаря Кремля). Раніше рівень витоку грошей із Росії за цією статтею був $7–8 млрд. Тепер, очевидно, він знизиться, що зрештою матиме суттєвий фундаментально негативний вплив на путінські амбіції у світі.
Читайте також: Фінансові приморозки
Іншим наслідком, тепер уже внутрішнім, стало підвищення відсоткових ставок. Оскільки російський фінансовий сектор тепер позбавлений зовнішніх вливань у колишніх масштабах, то кошти на внутрішньому ринку стали дефіцитнішими. Відтак їх вартість зростає, що помітно на відсотках не лише за короткотривалими операціями на міжбанку, а й за кредитами та депозитами, ставки за якими цього року виросли на 1–2 пункти. Здавалося б, 1–2% для тих, хто бере позику, – цілковитий нуль? Виявляється, що ні. Саме через збільшення відсоткових ставок обсяг кредитування фізичних осіб у Росії за перше півріччя 2014-го становив 4,2 трлн руб., що лише на 4,2% більше, ніж торік. На цьому тлі за весь 2013-й російські банки видали своїм громадянам кредитів на 8,8 трлн руб., що на 21,5% перевищило показник попереднього року. Тобто лише за півріччя темп приросту обсягів кредитування впав уп’ятеро. Це призводить до зменшення обсягів споживання росіянами. Наприклад, за сім місяців 2014-го ринок нових легковиків Росії втратив 10%, у липні темп зниження становив 23% (див. «Немає грошей – немає авто»), хоча почасти це відбулося через знецінення рубля (див. «Покарані рублем»). Оборот роздрібної торгівлі в липні виріс тільки на 1,1%, хоча за весь минулий рік додав 3,9% фізичного обсягу.
Третім наслідком дефіциту зовнішнього фінансування для російських банків є зменшення довіри до них у населення. Це проявляється у двох аспектах. По-перше, темп приросту депозитної бази знижується, хоча доходи громадян поки що й зростають. Якщо за 2013-й обсяг коштів на рахунках фізичних, юридичних осіб та організацій у банках РФ додав 14,2% в рублях і 11,5% в інших валютах, то за шість місяців цього року він збільшився лише на 1,2% (до 26,8 трлн руб.) і 7,6% (до 9,8 трлн руб.) відповідно. Примноження депозитів у твердій валюті не компенсує незначного приросту їх у рублі. Понад те, депозити фізичних осіб у рублі навіть зменшилися на 2,2% (до 13,7 трлн руб.). По-друге, громадяни РФ дедалі більше зберігають заощадження в іноземній валюті під матрацом. Якщо раніше відплив іноземних грошей у готівці з російських банків був незначний, у межах $1 млрд за квартал, і регулярно змінювався на приплив, то в першому півріччі 2014-го витік готівкової валюти сягнув $12,1 млрд. Для Росії це величезна сума, адже на відміну від України там давно міряють усі ціни (дорогі товари, автомобілі, нерухомість) у рублі через відносну стабільність останнього, яка була донедавна. І такі масштаби втечі готівкової валюти звідти цього року свідчать про посилення недовіри росіян до банківського сектору й національної валюти. А це перші паростки сповзання місцевих банків до рівня, скажімо, українських (із низькоякісними балансами та регулярними кризами) й перші ластівки загальної суспільної недовіри до влади загалом.
Читайте також: Санкціоноване майбутнє
Наразі приводів для паніки серед російських банкірів немає. Але негативні тенденції, породжені чи підсилені санкціями проти РФ, дуже стійкі й можуть тривати довго. Якщо так, то через певний період російський банківський сектор не те, що не фінансуватиме геополітичних афер Кремля, а й опуститься до рівня численних хронічно неплатоспроможних банків. Принаймні вже зараз Росія змушена вдатися до безпрецедентного кроку: днями її Мінфін оприлюднив плани витратити 239 млрд руб. коштів Фонду національного добробуту (ФНБ) на придбання акцій ВТБ та «Россельхозбанка», що потрапили під прямі санкції, з метою поповнити їхній капітал. Якщо вже зараз другий та шостий за рейтингом активів російські банки потребують державних вливань на докапіталізацію, то яким буде масштаб проблеми й наскільки він зросте, коли санкції третього раунду повною мірою дадуть результат і протривають бодай рік?
Фірми
Ситуація з російським бізнесом схожа. Особливо це стосується великих компаній, які регулярно отримували фінансування за кордоном. Раніше підприємці РФ залучали зовнішніх коштів на $10–15 млрд щокварталу. Левова частка цієї суми надходила у вигляді прямих іноземних інвестицій (ПІІ), які разом із новими технологіями та методами управління ставали основою економічного зростання Росії. Нині суми значно поменшали. У І кварталі 2014 року російські компанії залучили $8,4 млрд чистого іноземного фінансування (обсяг ПІІ дорівнював $9,8 млрд), у ІІ – взагалі лише $4,3 млрд ($7,3 млрд відповідно), що на 58% менше, ніж торік. Багато нерезидентів заморожують інвестиційні проекти в Росії, урізаючи їх фінансування. І це стосується не лише квазідержавних установ, подібних до ЄБРР, що залежать певною мірою від політики. Із зупинкою зовнішніх капіталовкладень російська економіка втратить не лише ті обмежені порції імпортованих новітніх технологій, які давали їй змогу якось рухатись уперед. Вона залишиться без реального фактора зростання. Статистика це підтверджує: валове накопичення капіталу (інвестиції) в І кварталі в реальному вимірі втратило 15%, накопичення основного капіталу – 7%. У ІІ, мабуть, динаміка капіталовкладень лише погіршиться. А, як відомо з теорії, падіння інвестицій є безпосередньою причиною зменшення зайнятості населення та економічного регресу.
Читайте також: Ні кроку назад. Німеччина як локомотив санкцій проти РФ
Із зовнішніми боргами російських корпорацій також проблемна ситуація. Раніше вони традиційно позичали на глобальних ринках, бо мали відкритим широкий доступ до них. Останніми роками, в епоху дешевих грошей, кредити їм обходилися в межах 2–5% на досить тривалий термін. Позбавлення росіян змоги позичати за кордоном обійдеться їм недешево. Ті самі кредити у валюті в РФ коштуватимуть при теперішніх цінах 6–8%, а в рублі 9–12%. Що це означає? Коли уявити, що з валового зовнішнього боргу Росії, який становить на середину 2014 року $721 млрд, бодай третину доведеться заміщати фінансуванням із внутрішнього ринку (приблизно стільки, скільки винні нерезидентам тамтешні компанії – $269 млрд), то це збільшить фінансові витрати бізнесу РФ на $10,8 млрд, якщо перекредитування відбудеться в іноземній валюті, або $18,8 млрд, якщо нові внутрішні позики йому надаватимуть у рублях (387 млрд руб. та 678 млрд руб. відповідно). Оскільки в першому півріччі чистий прибуток усього бізнесу РФ становив близько 3,6 трлн руб., то при збільшених витратах прибутковість її компаній упаде на 5–9%. А ці кошти внутрішній фінансовий сектор іще повинен десь знайти, що спричинить дальше зростання відсоткових ставок і ще серйозніших витрат російських підприємців.
Зрештою, такий розвиток ситуації обіцяє численні банкрутства, годі вже й казати про суттєве падіння реальної вартості активів, які працюють у Росії. Не мине й одного-двох років американсько-європейських санкцій, як наслідки дадуться взнаки сповна. А поки що ми бачимо лише найраніші їх прояви. Скажімо, на початку березня впродовж 10 днів після оголошення першого раунду санкцій російські акції (індекс РТС) подешевшали на 14,9%, тоді ринок утратив понад $60 млрд капіталізації. Після оголошення Сполученими Штатами третього раунду санкцій та катастрофи малайзійського літака за два тижні цінні папери втратили 14%. Поки що російський ринок відновлюється після таких стрімких падінь, але зі зростанням та накопиченням негативного ефекту від обмежень статки російських олігархів і кремлівських лідерів суттєво танутимуть. Що стосується фінансування російського бізнесу, то РФ намагається якось його замістити із внутрішніх джерел. Саме тому банкіри обмежили споживче кредитування, натомість банківське фінансування підприємств зростає швидше. Так, у першому півріччі російські фінустанови видали їм кредитів на 15,3 трлн руб., що на 11% більше, ніж торік. Однак цього замало, адже для повного заміщення зовнішніх запозичень компаніям РФ треба додатково знайти на внутрішньому ринку майже 10 трлн руб. – це в теперішній ситуації надважке завдання. Та й за якими ставками може бути доступний цей ресурс і чи не стане російський бізнес відтак хронічно збитковим, поки що незрозуміло.
Читайте також: Дотиснути разом. Як Україна повинна долучитись до санкцій
Так чи так, але санкції США та ЄС проти Росії діють. За оцінками Центробанку РФ, чистий вивіз капіталу в першому півріччі 2014-го сягнув $75 млрд, що практично вдвічі більше, ніж торік. Це відбулося ще до третього раунду обмежень і вже призвело до істотного знецінення рубля та зменшення золотовалютних резервів російського регулятора (див. «Покарані рублем»). Із запровадженням нових санкцій Москва утрачатиме гроші значно вищими темпами, тож прогнози російських економістів, відповідно до яких загальний відплив капіталу в 2014-му становитиме $150–200 млрд, можуть, зрештою, виявитись оптимістичними. Економіка Росії має всі шанси ввійти в рецесію вже цього року. Це визнає навіть її міністр економрозвитку Алєксєй Улюкаєв. І хоча він говорить, що не «геополітичні зміни» (читай: санкції), а низька якість ринкових інститутів є основною причиною, однак якби не було зовнішніх заходів впливу, то економіка РФ іще кілька років могла б перебувати у стагнації, демонструючи нульові темпи приросту. Тоді Путін і компанія навіть не подумали б про те, щоб менше красти гроші й виводити їх за кордон. Натомість зараз ми спостерігаємо протилежну картину. Обсяг сумнівних операцій (фіктивних із купівлі/продажу товарів та цінних паперів задля виводу коштів у офшори) в першому півріччі 2014-го дорівнював $3,6 млрд, що в 4,8 раза менше, ніж торік. Ось як Путін змушує російських мільйонерів відмовлятися від виведення капіталів за кордон в умовах погіршення платіжного балансу під впливом санкцій!
Але навіть ці суми – ніщо порівняно з можливим ефектом від падіння цін на енергоносії. За останні два місяці нафта (WTI – аналог російської) подешевшала майже на 10%, до $94 за барель. Незалежно від того, закономірне таке падіння чи ні, його вплив на платіжний баланс РФ є найбільшим з усіх можливих. Торік експорт енергоносіїв звідтіля становив $350 млрд. Якщо знижена ціна затримається, Росія втратить десяту частину цієї суми – $35 млрд. Це майже половина обсягу втечі капіталу, який мав місце в першому півріччі. Якщо ціна нафти піде далі вниз, то загальний вплив на платіжний баланс та федеральний бюджет може виявитися непосильним для економіки РФ. Ось тоді Путін, не виключено, й пожалкує, що зачіпав Україну. Але може бути пізно.