Громадське здоров’я в Україні розуміють дещо однобоко. На відміну від медичної допомоги громадське здоров’я — це набір заходів, яких вживають щодо певної групи людей, у якій є здорові й хворі. Про це в інтерв’ю Тижню розповів генеральний директор Центру громадського здоров'я МОЗ України Володимир Курпіта.
За його словами, в усьому світі громадське здоров’я ділиться на три блоки.
«Перший блок — це питання розуміння того, що відбувається: аналіз, збір інформації. У громадському здоров’ї це роблять за рахунок двох основних методів: піднагляду — коли збирається інформація про захворювання, розслідуються спалахи, надзвичайні ситуації; дослідження — коли ми хочемо вивчити, яким чином розташування, наприклад, «Кримського титану» впливає на жителів Каланчацького району. Або, приміром, є значні нарікання в мешканців Маріуполя на викиди заводу — то наскільки ця ситуація справді впливає на стан здоров’я населення. Тому що інколи відчуття й реальний стан відрізняються», — повідомив він.
Другий блок, за його словами, — це робота, яку зараз виконує МОЗ і його обласні управління: ухвалення управлінських рішень. Якщо існує проблема, наприклад, із захворюваннями легень у жителів Маріуполя, то потрібні якісь заходи: відкрити нову лікарню, закрити підприємство абощо, щоб проблема зменшилася чи зникла. Треба встановити норми, зрозуміти, скільки треба ресурсів, аби змінити ситуацію; також потрібні люди, технології.
Третій блок — інспекція. Цим займалася Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) — це структура, яка перевіряє, чи норми та заходи, які впроваджуються, впливають на виявлені проблеми.
«У Центрі громадського здоров’я (ЦГЗ) ми займаємося першим блоком — виявляємо причини й установлюємо причинно-наслідкові зв’язки. Усе, що відбулося «після», не обов’язково відбулося «внаслідок». Нам треба довести, що такий зв’язок є, і на нього потрібна реакція. Після цього ми передаємо рішення владі», — розповів він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»