За словами Суворова, нині чимало сховищ документів, які привідкрилися в 1990-ті, знову стають недосяжними.
«Незважаючи на це, всі джерела, які вдається видобути з російських та українських архівів, – до речі, там (в Україні. – Ред.) ситуація дещо ліпша, але матеріалів у рази менше. Йдеться як про конкретні більшовицькі плани підкорення Європи, котрих від осені 1939-го до червня 1941 року Генштаб Червоної армії розробив щонайменше п’ять, так і про свідчення початку радянсько-німецької війни, коли війська СРСР не мали змоги оборонятися, бо просто не вміли цього робити», – розповів Суворов.
За словами письменника, його колега Марк Солонін опублікував документ, у якому було вказано, що наприкінці 1939-го – на початку 1940 року Червона армія планувала похід на Близький Схід та в Індію, а Робітничо-селянський червоний флот готувався воювати в Середземному морі. Також розглядався теоретичний варіант війни проти Британії.
«Цікава збірка документів, випущена 2009 року архівом СБУ, – там підготовку до війни показано на матеріалах НКВС і ГРУ – військової розвідки. До речі, щодо архіву ГРУ, де напевне зберігається чимало цікавого про проблему 1941 року. Всі знають про його існування в Росії, але нікому не відомо, де він розміщений. А в 1990-ті роки туди проникали окремі вільні дослідники, до того ж без блату й хабарів…», – пояснив Суворов.
На його переконання, обмеження доступу до радянських документів – один із важелів впливу Кремля, не лише на суспільство, а й західних істориків, зокрема на зміст і спрямованість їхніх публікацій.
Повну версію інтерв’ю з Віктором Суворовим «Зашорена історія» читайте у журналі «Український тиждень» №25-26.