Таку думку в коментарі Тиждень.ua висловив один зі співавторів Конституції України, народний депутат кількох скликань, професор права Віктор Мусіяка.
“За Конституцією, Верховна Рада може прийняти будь-який закон, і може будь-який закон скасувати. Але кожне таке рішення теж приймається у вигляді закону. Тобто йдеться про “закон про скасування закону”, – пояснив експерт.
Відтак, нагадав Мусіяка, подібне рішення вимагатиме підпису президента.
“Всі закони, прийняті Верховною Радою, набувають чинності після підпису президента. Чи підпише нинішній президент закон про скасування мовного закону? Сумніваюся”, – сказав експерт.
Віктор Мусіяка також додав, що питання про ксасування закону може бути розглянуто Конституційним судом.
“Підстави звертатись до КС є просто зараз, адже закон у цілій низці положень суперечить Конституції”, – сказав він.
Крім того, вказує вчений, закон приймався з грубими порушеннями Регламенту Верховної Ради, що теж має стати формальною підставою для його скасування. “Перший віце-спікер Адам Мартинюк, схоже, перенервував: він заявив, що закон прийнято, коли за процедурою розглядалось лише питання про повторне внесення законопроекту до порядку денного. Враховуючи це порушення, слід визнати: такого закону просто нема”, – наголосив експерт.
Як повідомляв Тиждень.ua, 8 серпня Віктор Янукович підписав «мовний» закон Колсеніченка-Ківалова. Напередодні президент провів закриту зустріч з інтелігенцією, в ході якої ніби були напрацьовані суттєві зміни до закону. Однак невідомо, коли і в який спосіб планується внести ці зміни.
31 липня голова Верховної Ради Володимир Литвин підписав скандальний закон про мови, який парламентська більшість ухвалила 3 липня, і направив документ на підпис президенту Віктору Януковичу.
Опозиція наголошує, що підписавши закон про мовну політику, Литвин став співучасником злочину, який полягає у прямому порушенні вимог статті 10 Конституції, яка разом із рішеннями Конституційного Суду, чітко врегульовує порядок використання мов в Україні.
Закон передбачає встановлення офіційного використання регіональних мов, зокрема російської, в роботі місцевих органів державної влади при проживанні мінімум 10% носіїв на територіях, на яких поширена ця мова. Прийняття Радою даного мовного закону викликало протести опозиційних політичних сил, представників місцевого самоврядування західних регіонів України, низки культурних та громадських діячів, закордонних громадських організацій українців.
Читайте також: Що буде через 10 років після ухвалення "мовного" закону