У 19 років моя кузина Джейн стала особистою секретаркою Вінстона Черчилля і працювала на нього до 1955 року, коли прем’єр подав у відставку. Леді Вілльямс Елвельська (так вона звалася, відтоді як вдруге вийшла заміж) померла минулого місяця. Вона була останньою з найближчого антуражу цієї великої людини, тож тепер нам лишається покладатися тільки на підручники з історії.
Десь у київському бункері сидить така сама Джейн — молодий чоловік або жінка, що працює на Володимира Зеленського. Так само як Джейн, ця молода підлегла — назвімо її Жанною — знає, що її бос мав сумнівну репутацію, перш ніж обійняв високу посаду. Черчилль вважався невдахою в політиці, схильним до ностальгії за імперією і нагнітання паніки. Зеленський зіграв головну роль у політичному сатиричному серіалі, знятому його медіа-імперією. Відомий західний коментатор застерігав 2019 року, що Зеленський — зарозумілий проросійський легковаговик.
У 1940 році світ вважав Британію безперспективною, так само як зараз не дає шансів Україні. Якщо воюєш проти значно сильнішого ворога, є сенс укласти мирну угоду, хіба ні? Навіщо продовжувати безглузді руйнування? Нещодавно американські колеги у Вашингтоні сказали своєму високопоставленому гостеві з Британії, що їхня комп’ютерна симуляція показала, що контрнаступ України приречений на провал. «А що показують ваші комп’ютерні моделі, якщо симулювати Битву за Британію? — запитав він. Американці відповіли: «Гітлер перемагає», судячи з усього, навіть не усвідомлюючи, що підривають довіру до своїх дороговартісних прогнозів.
Читайте також: «ПАТРІОТИ»
І для старого боса Джейн, і для нинішнього боса Жанни гіршим за війну може бути тільки одне: здатися. «Мені не потрібна евакуація, мені потрібна зброя», — відповів український лідер на пропозицію американців вивезти його в перші дні війни, коли російські загарбники зазіхали на Київ. Перед лицем німецького вторгнення Черчилль сказав, що кінець історії Британії не настане, «допоки кожен із нас не поляже, захлинувшись власною кров’ю».
Невідомо, якою буде повоєнна українська політика. Та, хай би як Жанна і її колеги захоплювалися лідерством свого боса під час війни, історія засвідчила, що виборці можуть мати інший погляд. Наразі українська політика заморозилась. Та вона відтане, і люди, які були вірними командними гравцями (здебільшого) у війни проти російських загарбників, поспішатимуть донести своє бачення до виборців. Наприкінці Другої світової війни правління Черчилля завершилося: його місце зайняв Клемент Еттлі — колишній віце-прем’єр і лідер Лейбористської партії. Британці воліли, щоб відбудовою займалася інша команда. Якщо так станеться із Зеленським, йому варто скористатися цим часом. Адже шість років по тому Черчилль повернувся, а з ним і Джейн.
Читайте також: Що далі? Україна може виграти війну, але програти мир
Однак вердикт виборців буде не останнім. Далі заговорять книжки. Протягом наступних десятиліть після війни оповіді про Черчилля сприймались як агіографія, радше ніж історія (чому сприяла й публікація його власних, доволі тенденційних мемуарів). Цікаво було б дізнатися, хто з наближених Зеленського веде зараз щоденник, сподіваючись одного дня опублікувати книжку. Читачів зокрема цікавитиме тема військової стратегії й ставлення союзників, а також неготовність України до нападу. Кінець війни й будь-які потенційні переговори з Росією також приваблюватимуть увагу дослідників. Можливо, навіть Жанна напише свої мемуари (Шкода, що Джейн не написала).
Далі в гру вступлять ревізіоністські історики. Британський професор, який не зажив собі слави власними науковими роботами, стверджує, що через свої «обмежені можливості» Черчилль став «найбільш переоціненою особистістю в історії». Лунала і значно жорсткіша критика на адресу колишнього британського лідера. Та моя кузина Джейн не дозволяла заплямовувати його ім’я, криючи критику особистими свідченнями. Сподіватимемось, що Жанна доживе щонайменше до 2100-го року. А далі лишиться покладатися для підручники з історії.