Громадяни Білорусі до євроінтеграції готові. Щонайменше на третину, каже керівник аналітичного центру «Стратегія», доктор економічних наук Лєанід Заіка. «За даними білоруських соціологічних досліджень, принаймні тих, до яких я маю доступ, Білорусь — троїста країна. Третина виступає за інтеграцію з Росією, третина — за вступ до ЄС. Третина — прихильники повної незалежності або не визначилися», — зазначає він.
Для українського читача довідка: у Білорусі немає незалежної соціології. Будь-який інститут, що вирішить проводити в країні соцдослідження, мусить дістати ліцензію від держави. Останній незалежний соціологічний центр — Незалежний інститут соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПД) — було закрито 2016-го під загрозою кримінального переслідування його інтерв’юерів. Після цього преса оперує даними тільки державних соціологічних установ. Наприклад, Інституту соціології Академії наук Білорусі. Але є одна велика проблема: дані, які він публікує, запізнюються рівно на два роки. Тобто вони настільки ж актуальні, як і дані незалежних соціологів за 2016-й.
Таким чином, станом на 2016 рік дві третини населення Білорусі не проти вступу до ЄС. Причому одна третина з них — якщо так скаже начальство. Заіка водночас зауважує: більшості білоруських громадян насправді байдуже, куди рухатися: у Європейський Союз, у Росію… Хоч в Антарктику, аби жити там було простіше. Вони, за його словами, обрали б ЄС навіть без євросоюзівських зарплат. «Власник литовсько-білоруської мережі гіпермаркетів платить касиру в Литві €600, а касиру в Білорусі — €200. І білоруси задоволені», — розповідає він.
Читайте також: Білорусь на голці Москви
На думку економіста, Євросоюз у результаті вступу туди Білорусі не набуде проблем: потоку біженців або трудових мігрантів. «Вступ до ЄС для громадян Білорусі означає конкуренцію за робочі місця. Утім, вони, так само, як і українці, до неї не готові», — вважає Заіка. Але найбільше, за його словами, до інтеграції з ЄС готова, хоч як це дивно, еліта Білорусі. «Наші депутати можуть стати членами Європарламенту, де зарплата значно крутіша. Усі, хто має амбіції, дістануть можливість влаштуватися в євроструктурах. Це їхній стимул до ЄС», — каже експерт.
Копенгагенські критерії (у широкому сенсі) вимагають від країн-кандидатів наявності ринкової економіки та спроможності їхніх виробників упоратися з конкурентним тиском у межах ЄС. Але економіка Білорусі повністю дотується. Уряд підтримує збиткові підприємства, сільське господарство (завдяки кредитам і нафтогазовим дотаціям із Росії). Чи витримає Білорусь конкуренцію з країнами ЄС? «Та легко! — відповідає Заіка. — Литовським фермерам Євросоюз дотує до третини бюджету. Кожен третій із них живе коштом ЄС, як і кожен четвертий литовський поліцейський. Це дотації Євросоюзу на розвиток». І він не бачить різниці, хто дотуватиме білоруське сільське господарство: ЄС чи уряд Білорусі.
Євросоюз із задоволенням ухопиться за Білорусь, якщо вона висловить бажання «раптом» приєднатися, вважає експерт. І питання тут не в економіці як такій, а у власності. «70% білоруських підприємств — у руках держави. Якщо показати якомусь Гансу, Сільвіо, Серхіо такий ласий шматок, вони кинуться сюди, не роздумуючи. Я зауважував на міжнародних конференціях щодо капіталізації підприємств Білорусі — це 10–50-кратне зростання. Тобто на вкладені $10 тис. можна отримати від $100 тис. до нескінченності», — вважає Заіка.
А тому якщо Білорусь відкриється для інвестицій, то майже миттєво може стати членом ЄС. На відміну від України, власність якої давно не в державних руках і вже поділена. Із ним солідарний ще один кандидат економічних наук Боріс Желіба: «У Білорусі масштабний інвестиційний потенціал. Те, що від неї вимагає Міжнародний валютний фонд, — це фактично стандарти ЄС. Зокрема, зменшення дотацій держпідприємствам, перебудова їхнього управління та виведення з підпорядкування державним концернам, а також із-під контролю держави через приватизацію».
Читайте також: Як Білорусь заробляє на російських контрсанкціях
І якщо Білорусь раптом почне дотримуватися цих критеріїв… Ні, на країну не поллється дощ із інвестицій. Радше, на думку Заіки, розкуплять «ласі шматки» на кшталт нафтопереробних підприємств, знаменитих «Білоруськалію» та БелАЗу, Мінського заводу колісних тягачів, на шасі яких їздить уся ядерна міць Росії. Але білоруси від того «дерибану» мало що виграють. Тому, каже експерт, у ЄС потрібно йти повільно й обережно, ближче до методів Німеччини та Австрії, ніж Польщі та України.
Що ж стосується вимог до фінансових показників, які Євросоюз висуває новим членам, то з цим проблем виникнути не повинно. За Маастрихтським договором, дефіцит державного бюджету країни — члена ЄС не має перевищувати 3% ВВП. Бюджет Білорусі формально вже три роки декларується як «нульовий», тобто бездефіцитний. І ці показники перевиконуються: він профіцитний.
За договором, «держава повинна протягом двох років брати участь у механізмі валютних курсів і підтримувати курс національної валюти в заданому діапазоні». Інфляція в Білорусі — у межах прогнозованої плюс-мінус відсоток, і не перший рік. Національна валюта стабільна настільки, наскільки вона взагалі такою може бути: коливання курсу білоруського рубля до основних валют відбувається в межах інфляції. Білоруський Нацбанк навчився стримувати інфляцію та проводити грошово-кредитну політику навіть в умовах жорсткого пресингу Лукашенка, який постійно обіцяє підняти зарплати та пенсії. У білоруських умовах, повірте, це героїзм.
Державний борг повинен бути меншим ніж 60% ВВП. За білоруськими параметрами, небезпечна для країни межа — держборг у 45–50% ВВП. Але хто дотримується цього пункту Маастрихтського договору? За даними Євростату, держборг Греції на кінець 2017 року становив 178,6% ВВП, Італії на той момент — 131,8% ВВП, Португалії — 125% ВВП. За підсумками 2017-го, держборг України дорівнював близько 70% ВВП.
Читайте також: Білорусь може стати плацдармом для вторгнення Росії в Україну – розвідка
Якщо для Білорусі небезпечна межа — 50%, то що в ЄС роблять країни з держборгом удвічі-втричі більшим? Україна в цьому сенсі взагалі зразково-показова країна! Одна з головних її проблем в процесі вступу до ЄС — корупція. Але в Білорусі з цим проблема не така масштабна. Просто тому, що в ній немає олігархів. Точніше, є, але один. І всі знають ім’я цієї людини.
«Лукашенка не дає красти своїм чиновникам. Найбільший корупційний скандал Білорусі — затримання помічника президента по Гродненській області Сяргєя Равнейка. До того ж глава держави сам казав, що Равнейко був у розробці, мав 10 машин, 10 квартир. І затримано його було на хабарі у $200 тис. За нашими мірками, може бути непогано. За європейськими — і навіть українськими — дрібниця», — каже Заіка.
Він також наголошує, що в Білорусі немає такого розмаху корупції, як в Україні, адже вона так і залишилася в Радянському Союзі, де головна цінність народу — рівність. І жоден із чиновників не збирається явно світити своїми статками, хоч і міг би. Наприклад, ні в кого з них за весь час боротьби з корупцією не заарештували яхту. «Але в Білорусі ж немає моря! Навіщо чиновнику яхта?» — запитую я. «Є водойми, річки, озера. А річкова яхта коштує на верфі в Польщі лише €27 тис.», — відповідає Заіка. Тобто як предмет розкоші корупціонер міг би її собі дозволити. Але не дозволяє.
В індексі сприйняття корупції Transparency International за 2017 рік Білорусь посіла 68-ме місце серед 180 країн, набравши 44 бали зі 100 можливих. Такі самі результати продемонстрували Ямайка та Оман. Ще один критерій ЄС — відсутність територіальних, етнічних і взагалі будь-яких інших суперечок із сусідами. Цьому критерію Білорусь відповідає майже повністю.
У країни (точніше, у її влади) єдине питання — суперечка з польською меншиною. І то вона полягає в тому, що держава хотіла підім’яти під себе Союз поляків у Білорусі. В усьому іншому там мирно співіснують всі: татари, євреї, українці, вірмени, турки; мусульмани, православні, католики, протестанти… Так склалося історично й триває до цього дня. Щодо територіальних претензій Аляксандр Лукашенка нещодавно сказав, що «Могильов — майже російське місто» (на зустрічі з Путіним), а «Гомель нічим не відрізняється від українських міст» (на зустрічі з Порошенком).
Читайте також: Білорусь відмовилася від кредитів МВФ
Єдині, хто відчуває себе обмеженим у Білорусі, це білоруси. Ті, які розмовляють білоруською мовою, думають по-білоруськи та захищають свої історичні цінності. За публічно продемонстрований національний біло-червоно-білий прапор, як і раніше, можна сісти «на добу». Але й тут є зрушення. Вони радше в суспільній свідомості, ніж у державній політиці. Оскільки економічна ситуація в Білорусі залишає бажати кращого, слово «опозиціонер» із лайливого стає дедалі шанобливішим.
Лєанід Заіка працював у Міжнародному валютному фонді. Боріс Желіба — професор кафедри мінського відділення Російського економічного університету імені Плєханова. Але два професори-економісти сходяться в одному: за фантастичного сценарію Білорусь може вступити до ЄС у терміни від «миттєво» (Заіка) до «трьох-п’яти років» (Желіба). Інші експерти — політологи — кажуть, що за нинішньої ситуації Білорусі не потрапити до ЄС щонайменше від 10 до 15 років. Усе питання зводиться до бюрократичних процедур Євросоюзу, де люблять «оцінювати», «порівнювати» тощо. І поки там «оцінюватимуть», ці 10–15 років і минуть.
У автора цих рядків є рецепт, як Білорусі вступити до ЄС миттєво — навіть без «дерибану» білоруського національного надбання. Населення Білорусі на цей момент становить приблизно 9,5 млн осіб. Аляксандр Лукашенка стверджував, що оптимально країна з такою територією повинна мати орієнтовно 20 млн населення. А «прогодувати вона зможе» 30 млн, якщо всі працюватимуть.
Тому в обмін на членство в ЄС потрібно прийняти їхніх мігрантів — мільйонів зо п’ять. Вони однаково звідси поїдуть, коли дізнаються, що треба працювати, а не жити на допомогу. Але ми свою справу зробили, авжеж? Ми ж їх прийняли, так?
Але вступ до ЄС — це не лише економічні показники. Є й політичний критерій: інституційна стабільність як гарантія демократичного та правового державного устрою, захисту прав людини, а також поваги та дотримання прав меншин. Можна скільки завгодно говорити про економіку, про відсутність територіальних претензій, про рівень корупції тощо. Але все це альтернативна історія. Єдина європейська країна з наявністю у своєму законодавстві смертної кари — Білорусь — вступає до Європейського Союзу? Єдина навіть пострадянська країна, де смертні вироки виконуються, претендує на членство в ЄС? Ні. Це не наукова фантастика. Можливо, фентезі.