Ранок біля будівлі парламенту починався відносно спокійно. Депутати від опозиції заблокували трибуну, вимагаючи проголосувати постанову про повернення до Конституції-2004, регіонали й комуністи помалу збиралися в сесійній залі. На вулиці (не як під час подібних акцій під гаслом «Вставай, Україно!», що відбувалися майже рік тому) зібралися реальні кілька тисяч людей, частина з яких була настроєна доволі радикально. Їх зустріли вже традиційні для останніх місяців залізні щити сірого кольору.
«Ми домовилися про голосування»
Блокування результатів не дало. Регіонали якось в один момент щезли і з зали засідань, і з кулуарів парламенту. Поповзли чутки, що найбільша фракція ВР переходами рушила до приміщень комітетів на нараду разом зі спікером Володимиром Рибаком. Опозиціонери бачилися дещо розгубленими, але вигляду не подавали. Навіть коли ситуація почала виходити з-під контролю й на вулицю Грушевського повалив чорний дим, вони наголошували на необхідності голосування за «конституційну» постанову.
«Ми знаємо, що регіонали зібрали картки своїх депутатів і пішли з Ради в невідомому напрямку. Залишилося хіба що кілька представників ПР. Утекти намагались і комуністи, але ми їх заблокували. Вимагаємо, аби фракція Партії регіонів повернулася до парламенту і проголосувала за законопроекти, що дадуть змогу врегулювати політичну кризу в країні», – впевнено говорила депутат від УДАРу Ірина Геращенко.
За вікном розгорталося протистояння. Загорівся офіс регіоналів на Липській, палали вантажівки, що блокували дороги урядового кварталу. Рада затихла в очікуванні. Журналісти з депутатами ходили від вікна до вікна, намагаючись розгледіти, що діється на вулиці. На телеекрани вивели трансляцію з Інститутської, яка відразу прикувала увагу. Біля телевізорів почали збиратися групи людей. І жодної інформації про перебіг переговорів між владою та опозицією із-за зачинених дверей.
«У Рибака гіпертонічний криз, величезний тиск, він ковтає таблетки. Тиск десь 200 на 140. Його підставляють, це людина, яка розуміє, що відповідає за долю країни зараз, а нічого зробити не може, немає сил, тому що потрібно піти на своє власне рішення. А він чекає рішення від президента. А президент не виходить на зв’язок», – розповідала журналістам позафракційна Інна Богословська.
Тим часом силовики тіснять людей на Інститутській, з’являються повідомлення про перших загиблих. Стає зрозуміло, що кіна в Раді вже не буде.
Приблизно опівдні лідер фракції «Свобода» Олег Тягнибок заявляє, що певного компромісу вдалося досягти й депутати мають голосувати в сесійній залі. За словами віце-спікера парламенту Руслана Кошулинського, постанову опозиції про повернення до Конституції 2004 року таки зареєстрували в апараті ВР.
«Ми дійшли найпростішого компромісу. Оскільки в рішеннях Конституційного Суду 2008 та 2010 років не зазначено, що повертається Конституція 1996 року, Рада може ухвалити рішення, що Україна живе за Основним Законом 2004-го. А вже після цього туди вноситимуть зміни», – розповідає журналістам Тягнибок. Лідер УДАРу Віталій Кличко вимагає від Віктора Януковича прибрати «Беркут» із вулиць.
Регіоналам дали на збори 30 хв. Але ні через півгодини, ні через годину вони не з’явилися. Натомість у кулуарах заклопотано походжав одіозний Олег Царьов, який розповідав медійникам про вбитих під час штурму офісу ПР у Києві.
«Вони (учасники мітингу) вбили двох працівників нашого офісу! Коли протестувальники почали підпалювати будинок, до них вийшли на переговори, аби вивести людей із приміщення. Але переговорника просто забили на смерть!» – стверджував регіонал.
Тут-таки депутат від «Батьківщини» Володимир Яворівський повідомив про нібито переговори Олександра Турчинова із самим Януковичем, які начебто відбувались у приміщенні АП. Підтверджували цю інформацію й інші опозиціонери.
Тим часом відомий скандалами з потягами Hyundai Борис Колесніков, надягши на обличчя маску впевненості, переконував: якщо компромісу на переговорах дійдуть, Партія регіонів прийде до ВР назад.
«Та дві третини партійців зараз у будівлі парламенту. Інші – в готелі «Київ». Можете сходити й подивитися. Ми готові повернутися до зали засідань, якщо буде досягнуто компромісу», – переконував нардеп.
Бойові дії
На блокування трибуни уже ніхто не зважав. Депутати від опозиції пішли на вулиці рятувати від міліції поранених протестувальників. До медпункту парламенту раз по раз заносили постраждалих. Пресу до жертв сутичок не пускали.
«Там серйозно травмовані люди. Будь-ласка, не треба їх знімати, вийдіть, не заважайте», – стомлено говорив Арсеній Яценюк після чергового походу на Грушевського.
На антимайдан у Маріїнському парку тим часом привели чи то активіста самооборони, чи то протестувальника з Майдану, чи то просто перехожого. Нерівними рядами, мавпуючи самооборонців, «спортивної національності» молодики з кийками в балаклавах промарширували під сцену, пхаючи перед собою людину. Хтось намагався її побити. Зі сцени віщував головний воїн регіоналів, а за сумісництвом голос протестів ПР Олег Калашніков.
«Відійдіть від нього! Відійдіть на 5 м! Не будьте такими, як ті фашисти. Не бийте його. Він має відповісти за свої дії», – надривався Калашніков у мікрофон. Щоправда, дисципліна найманих тітушків підкачала, залишати у спокої бранця ніхто не збирався. На жаль, його доля наразі невідома.
Там-таки, в Маріїнському парку піймали тітушків із саморобними вибуховими пристроями. Депутати-свободівці демонструють шашки й запевняють: такі кидали із-за спин міліції в бік протестувальників, примотуючи скотчем цвяхи та каміння.
«Рада порожня! Можна захоплювати владу і встановлювати свій державний лад», – саркастично посміхаючись, говорили журналісти до опозиціонерів.
«На жаль, влада – це не лише адміністративні будівлі й парламент. Це інше», – сумно зітхаючи, відповідали ті.
До медпункту Ради занесли чергового пораненого. Біля входу – кілька опозиціонерів, шоковані подіями на вулиці. Радяться, як і куди краще везти травмованих. Вирішують використовувати власні авто, бо міліція з ДАІ не завжди пропускає швидкі до активістів. Повз вікна парламенту починають іти дещо перелякані працівники урядового кварталу. Силовики відтісняють протестувальників до Майдану.
До преси виходить червоний лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Переконує, що в сутичках винні опозиціонери, які «безвідповідально закликали до мирного протесту» на Грушевського. Після виголошення власного спічу розвертається і йде, попри велику кількість непоставлених запитань.
«Вам не соромно за вбитих на вулиці?» – летить йому в спину.
«Ні!» – нервово відрубує той і щезає.
Опозиціонери готуються рушати на Майдан. Із сесійної зали, часом одягаючись на ходу, виходять депутати. Уже ані слова про Конституцію. Натомість теми для обговорення – Грушевського, силовики, полеглі, поранені… Очікують зачистки центру Києва.
«Переговори з Януковичем нічого не дали. Він вирішив утопити країну», – емоційно повідомляє опозиціонерка Олександра Кужель результати перемовин між Турчиновим та Віктором Федоровичем.
У центрі уваги – спікер парламенту Володимир Рибак. Читає з паперу формату А4 дбайливо підготовлену промову. Невиразно, плутається, мов школяр, що не надто добре вивчив вірш. З однаковими емоціями та інтонацією говорить і про загиблих, і про радикальних протестувальників, і про «безвідповідальну» опозицію. Додає: неодноразово контактував із Януковичем. Але про надзвичайний стан ніхто не говорив. Заперечує проблеми зі здоров’ям. На останок оголошує: «У середу 19 лютого Рада не працюватиме». Янукович зустрічатиметься з опозицією. Пленарне засідання перенесене на четвер. І в очах – ані крихти розуміння ситуації, яка останніми годинами складається в Києві.
Площа перед метро «Арсенальна». Потрощена бруківка, зачинена на вхід і вихід станція метрополітену. У черзі до кіоску з цигарками журналісти й кілька вевешників. Тихо спілкуються між собою.
«Скажіть, як із центру вибратись?» – питаю міліціонера.
«Ой, брате, сам бачиш, що в місті коїться. Спробуй пройтися до Печерська. Або лови машину. І удачі тобі», – якось сумно посміхаючись, чоловік у чорній формі тисне на прощання руку… За чотири години почався штурм Майдану.