За два місяці до саміту ЄС у Вільнюсі Брюссель удався, у резолюції, ухваленій 12 вересня, до жорстких формулювань. Оптимісти від політології роблять висновок, що Стара Європа, нарешті, зрозуміла важливість українського фактору в континентальній політиці. Песимісти зазначають, що вся справа не в Україні, а в Сирії, через яку голосно сваряться Росія та Захід. Кожна гіпотеза має свою аргументацію та своїх речників.
Цього разу Штефан Фюле був однозначним, як ніколи. « Будь-які загрози з боку Росії, пов’язані з можливим підписанням угод з Європейським Союзом є неприйнятними. Це стосуватиметься всіх форм тиску, і зокрема – можливого зловживання цінами на енергоносії, створення штучних торгівельних бар’єрів, заборон на імпорт, які навряд чи відповідають стандартам Світової організації торгівлі (СОТ)… Це стосується ускладнення митних процедур, порушень безпекових гарантій, а також викорстання з політичною метою заморожених конфліктів”, – зазначив європейський комісар.
Читайте також: Янукович проголосив курс на два стільці
«Що ближче до завершення мандату, то Фюле сміливіший», – зазначив знайомий французький депутат. – «Але чому він так старається? Закохався в Україну чи сподівається увійти в історію?” Така недовірливість, укупі з великою обережністю до всього, що пов’язане з новим гіпотетичним розширенням на Схід, – типові для французького політичного класу. «Якщо Тимошенко не поїде лікуватися до Німеччини, Франція не підтримає угоду з Україною», – кажуть у паризькому Міністерстві закордонних справ. – «Чому нам поспішати? Бо Фюле хоче слави? Бо Литва бажає результативного президентства? А нам що з того?»
Європейська дипломатія у її нинішньому стані ще дуже далека від узгодженої зовнішньої політики. На цьому вміло грала і грає Москва, майстерно нацьковуючи західні столиці одна на одну в боротьбі за кращі газові тарифи та інші преференції. В Європейському парламенті у Росії не бракує лобістів. Прихильники кремлівських проектів знаходяться у кожній фракції. Але, мабуть, з-поміж комуністів та об’єднаних лівих таких найбільше. Принаймні, коли пофракційно напрацьовувалися проекти резолюції про тиск Росії на сусідні держави, лише крайні ліві запропонували, замість засуджувати Росію, піддати критиці діяльність Європейської служби зовнішніх дій за її провал роботи з Росією та країнами “Східного партнерства”.
Читайте також: Повний текст резолюції Європарламенту щодо тиску на країни Східного партнерства
“Більшість крайніх лівих, – з переконань чи через іншу мотивацію, – де лиш можуть проштовхують думку про помилковість програми Східного партнерства, яка, по суті, відокремила Росію від України, Грузії, Молдови та Вірменії, – розповів один з постійних працівників Європарламенту. – Очевидно, несподівана фраза Фюле про Ліссабон із Магаданом — певна публічна поступка цим силам. Бодай формальна. Бо вони насправді не такі й маргінальні».
За словесною еквілібристикою публічних виступів на тему Росії спостерігати цікаво та корисно. «Це правда, що членство в Митному союзі не сумісно із глибокою та всебічною зоною вільної торгівлі, про що ми ведемо переговори з Україною, Молдовою, Грузією та Вірменією», – зазначив Стефан Фюле. – «І це не через питання ідеологічних розбіжностей. Це також не питання зіткнення економічних блоків чи гри на виживання. Йдеться виключно про юридичну неможливість. Наприклад, ви не можете одночасно зменшувати ваші митні тарифи в рамках глибокої та всебічної зони вільної торгівлі, та підвищувати їх в рамках Митного союзу”… Трохи згодом комісар зазначив, що “останнє, що б хотів побачити, – це нова захисна стіна, яка розмежувала б континент навпіл”… Кожен візьме з його слів, що більше сподобається. Або — не сподобається.
Поза тим, резолюція Європарламенту двозначностей не містить. “Європейський парламент… висловлює жаль з того приводу, що з наближенням Вільнюського саміту Східного партнерства, зростають різні типи тиску на країни Східного партнерства, що досягають фінальної фази переговорів про підписання чи парафування їх угод про асоціацію; вважає цей тиск неприйнятним”, – вказує підсумковий текст.
Читайте також: Торговельна війна збільшила симпатії ЄС до України
Не виключено, жорсткий стиль висловлювань депутатського корпусу країн ЄС — симетрична реакція на приєднання до Митного союзу Вірменії. Депутат від Литви Леонідас Донскіс назвав цю ситуацію “ляпасом цілому Європейському Союзу”. Чи є підстави сподіватися, що шок від відмови Єревану боротися за кандидатство в ЄС настільки сильний, що це полегшить перспективи підписання угоди з Україною?
Оптимісти, – і з-поміж них велика кількість представників українського дипломатичного корпусу, – переконані, що так. « Брюссель підпише з угоду про асоціацію, якщо Київ відпустить Тимошенко на лікування десь за пару тижнів до саміту», – переконував Тиждень один з вітчизняних дипломатів. Песимісти ж вказують на те, що в ЄС накопичилася така критична кількість внутрішніх проблем, що експериментувати новий тип взаємин з Україною будь-що не на часі. З Тимошенко чи без, повний “список Фюле” так чи інакше до саміту не буде виконаний.
Поки Стефан Фюле бавиться в метафори, територія від Лісабону до Магадана живе суцвіттям великих та малих протиріч. Обговорення російського тиску на сусідів у Європарламенті не додало впевненості, що наближаються часи нових політичних практик, нової якості діалогу між Сходом та Заходом. Радше навпаки. Словесний камуфляж, як не стараються політики, не може приховати великої розгубленості ЄС стосовно того, як, не втрачаючи обличчя, реагувати на відверте кремлівське хамство.
