Цікаво, що нині данське кіно, яке вже давно перевалило за 100-річний вік власного існування, утворює чіткий зв’язок зі своїм початком. Якщо першим кінематографічним генієм Данії початку XX сторіччя був Карл Теодор Дреєр, глибокий розробник важких тем і великий винахідник нових форм, то в наш час таким є інший геній Ларс фон Трієр, духовний учень Дреєра, який з’єднує дві протилежні ділянки довжелезної горизонталі наступництва.
Трієр водночас є й засновником нового кіно, і не тільки щодо Данії – його програма створення фільмів «Догма-95», відкидаючи стару, штучну систему, породила постнеореалізм. Проте ні Трієр, ні данське кіно не зациклювалися на новій течії, тим паче не обмежуючи жанровість. Мелодрами, драми, комедії, історичне кіно та бойовики – це сучасне обличчя кінематографа Данії. Додалися лише великі ложки мультикультуралізму та антиклерикалізму, однак з успіхом підтримані світом. «Королівський роман» Ніколая Арсела, торішній тріумфатор Берлінського кінофестивалю, оповідаючи про XVIII століття, вводить тему просвітництва як протиставлення релігійності. Фільм Сюзанни Бір «Брати», лауреата фестивалів у Сан-Себастьяні та «Санденс», оповідає про військову підтримку Данії у війні США та НАТО проти Афганістану.
Натомість данських режисерів та акторів із задоволенням кличуть до Сполучених Штатів, Британії чи Франції: згадана Бір 2007-го зняла на студії DreamWorks стрічку «Те, що ми загубили у вогні», а її «Брати» купила інша голлівудська компанія Lionsgate для римейку; Ніколас Віндінґ Рефн створив свій «Драйв», який виявився одним із найпопулярніших незалежних фільмів 2011 року; актори Медс Міккельсен, Томас Ульріх і Ніколай Костер-Вальдау постійно грають в американських і європейських стрічках і серіалах. Це лише Трієр є відлюдником і якщо й знімає про США, то лише з ревізіонізмом і неприхованою ненавистю. Але тільки йому, улюбленцю міжнародних фестивалів, дозволяється майже все: на Берлінале-2013 його ще неготову «Німфоманку» купили для прокату в Сполучених Штатах, а Канни, незважаючи на торішній скандал, все одно чекають на його фільм у своїй програмі.
Варто побачити
«Меланхолія» (21, 23, 25 лютого), Реж. Ларс фон Трієр
В одному з найкращих фільмів минулих років безсоромний маніпулянт Трієр спромігся вкотре довести глядача до катарсису, пропонуючи йому малосимпатичну істеричну героїню і кінець світу у формі іншої планети, що падає на Землю.
«Хуан» 2010 (22, 24 лютого), Реж. Каспер Гольтен
Не вірте низькому рейтингу фільму – «Хуан» може здивувати формою навіть вибагливих поціновувачів кіно. Опера Моцарта «Дон Жуан» так оригінально перенесена в сучасний Будапешт, що викликає захват, так само як і поєднання оперного співу на вулицях із сучасними технологіями.