Вічнозелений долар

Світ
29 Жовтня 2014, 20:29

Американська валюта несподівано стала на сьогодні найпопулярнішою. За останні три місяці торгово-зважений індекс долара збільшився на 6,3%. Не так давно його курс сягнув шестирічного максимуму до єни і дворічного до євро.
Ця тенденція відображає впевненість у майбутньому економіки Сполучених Штатів і водночас занепокоєння щодо стану економіки решти світу.

7 жовтня Міжнародний валютний фонд знизив прогноз глобального зростання у 2014-му з 3,7%, які він передбачав у квітні, до 3,3%. Чи не найбільші зміни в прогнозах стосувалися Європи. МВФ передбачає, що економіка Франції нинішнього року підніметься лише на 0,4%. Це на 0,5 п. п. менше за липневі очікування. Наче на підтвердження песимізму МВФ у серпні промислове виробництво в Німеччині знизилося на 4%, а замовлення підприємств – майже на 6%. В обох випадках це найбільший спад за понад п’ять років. На противагу зазначеному вище найсвіжіші дані зі США засвідчують, що у вересні там з’явилося 248 тис. нових робочих місць, а безробіття зменшилося на 5,9%.

Такі економічні показники посилили очікування, що Федеральний резерв наступного року почне піднімати відсот­кові ставки, тоді як Європейський центральний банк і Банк Японії триматимуть їх на низькому рівні. Вищі ставки зроб­лять долар привабливішим для інвесторів, особливо тих, хто дотримується стратегії carry trade (позика береться в країні з низькими відсотковими ставками й інвестується в країні з високими).

В останні роки займатися carry trade стало важко, тому що майже всі заможні держави тримають відсоткові ставки на рівні, близькому до нуля. Але зараз тенденція до carry trade спостерігається на ринках цінних паперів, де 10-річні казначейські облігації США мають на 1,5 п. п. вищу дохідність, ніж німецькі з таким самим терміном погашення. За історичними стандартами це дуже великий розрив.

Сильніша економіка також робить компанії США приваб­ливішими для міжнародних інвесторів. Американські фондові біржі цього року випередили своїх європейських і японських конкурентів навіть без урахування міцності долара. 2014-го іноземні фірми запропонували за акції американських разом $325 млрд. Це підвищує попит на долари.

Читайте також: Скільки коштує спокій?

Проте залишається питання: як довго триватиме ця тенденція? Як видно з графіка (див.«З низького старту»), останнє різке зростання долара незначне за мірками масштабних покращень початку 1980-х і кінця 1990-х років. Для американців зміцнення нацвалюти має свої переваги. Іноземні інвестори намагатимуться тримати казначейські облігації, що допоможе державі фінансувати дефіцит бюджету. Туристи зі Штатів зможуть більше купити за долари за кордоном. Імпорт подешевшає, що утримуватиме інфляцію на низькому рівні, незважаючи на здорову економіку.

Але є і недоліки. Американські компанії побачать, що закордонні прибутки в доларовому вираженні зменшилися. За даними FactSet, близько третини доходів компаній із рейтингу S&P 500 надходить із-за кордону. Експорт Сполучених Штатів буде менш конкурентоспроможним при дефіциті поточного балансу на рівні 2,3% ВВП, незважаючи на бум у видобутку сланцевої нафти. Як результат – істотне підвищення курсу долара зменшить зростання ВВП майже на півпункта за наступний рік, за розрахунками Федерального резерву (це може свідчити про те, що Федеральний резерв повільніше впроваджує жорсткіший курс, ніж очікують ринки, і зазначений чинник, не виключено, обмежить зростання долара).
Посилення американської валюти матиме зворотний вплив на європейську і японську економіки, бо здешевлює їх експорт і піднімає ціни на імпорт. Політики в обох регіонах можуть радіти цьому, бо намагаються генерувати зростання й уникнути дефляції. За словами керівника відділу валютної стратегії банку HSBC Девіда Блума, «сам по собі долар, можливо, світ і не врятує, але принаймні допоможе цим економікам виграти час».

Для нових ринків наслідки, найімовірніше, будуть не такі позитивні. Ще у 2010 році міністр фінансів Бразилії Ґвідо Мантеґа застерігав, що м’яка кредитно-грошова політика Сполучених Штатів та інших країн призводить до «валютних воєн», у яких багаті держави намагаються підвищити конкурентоспроможність власного експорту, девальвуючи свою валюту. Інвестори також вливали кошти в нові ринки, спокусившись на кращі перспективи зростання, через що деяким країнам (зокрема, Бразилії) довелося запроваджувати контроль за рухом капіталу. Сильніший долар навряд чи спонукатиме до швидкого відпливу капіталів із таких країн. Це виявиться проблемою на ринках, що набрали багато доларових кредитів, оскільки доходи там отримують у місцевій валюті, а борги повертають у доларах.

Затяжне зростання американської валюти може мати й політичні наслідки. Економіст Дуґлас Кемпбел із Каліфорнійського університету у своїй статті доходить висновку, що два попередні сплески курсу долара закінчилися зменшенням кількості робочих місць у промисловості. Тому американські політики стали нарікати на те, що спочатку Японія, а тоді й Китай навмисно знецінювали свої валюти, щоб відібрати в американців роботу. Неважко передбачити, що цей самий аргумент прозвучить і тепер, вочевидь, на адресу Німеччини. Вона вже має профіцит поточного рахунку на рівні 7,2% ВВП; ослаблення євро останнім часом, певно, сприятиме його збільшенню. У минулому уряди не піддавалися на заклики до протекціонізму, але тоді держави були сильніші економічно. У майбутньому, можливо, опиратися буде важче, тому що виборці вже розгнівані через тривалий режим суворої економії та зменшення заробітної плати внаслідок інфляції.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Автор:
The Economist
Позначки: