Таке покарання у вівторок, 11 жовтня, оголосив екс-прем’єр-міністру Тимошенко суддя Печерського суду Кірєєв після того, як зачитував мотивувальну та резолютивну частини вироку протягом чотирьох годин із чотирма перервами.
Напередодні анонімне джерело в СБУ повідомило інформагенціям, що прибічники Тимошенко нібито готують теракти під судом. «Враховуючи підвищену увагу суспільства до процесу над Тимошенко, вибухи готуються для того, щоб дестабілізувати ситуацію в країні, викликати обурення у громадян з метою підготовки масових акцій непокори», – гарним казенним стилем розповіло «джерело».
Якби це було правдою, в декого в спецслужбі слід було б відібрати погони разом з підпискою про невиїзд (як мінімум). Адже, очевидно, такий публічний «злив» оперативної інформації лише змусив би потенційних терористів покращити свій бузувірський план.
Отримати своє мали б і офіцери, відповідальні за взаємозв’язки між силовими структурами. Адже одразу по гарячих слідах в УМВС Києва заявили, що про жодні теракти й гадки не мають. І лише наступного дня офіційно повідомили, що, мовляв, понад тисяча бійців спецназу, котрі зранечку оточили Печерський суд, покликані в тому числі й запобігти можливим терактам.
Опозиціонери, щоправда, впевнені, що насправді йшлося лише про «хитромудрий» спосіб відлякати прибічників Тимошенко від візиту під суд. Слід зазначити, що цієї мети спецслужби теж не досягли. Зачитувати вирок суддя почав о 9 ранку, але вже за дві години до того під судом було не проштовхатися.
30 вересня, оголосивши про завершення слідчих дій в суді, Родіон Кірєєв повідомив, що в день оголошення вироку до зали пустять лише журналістів. Насправді о пів на дев’яту ранку пускати перестали і їх. Вхід до подвір’я суду був блокований «Беркутом» у повному спорядженні, вздовж вул. Хрещатик та Хмельницького по обидва боки щільно стояли автобуси, відгороджуючи від мітингувальників проїжджу частину, де негайно утворилась «тягнучка» з машин звичайних громадян.
Окрім міліцейських автобусів із заштореними вікнами, під зав’язку набитих спецназівцями, загороджу складали і звичайні маршрутні автобуси. Ці були порожні. Якими аргументами правоохоронці переконали перевізників надати транспортні засоби, котрі, чого доброго, могли бути пошкоджені в ході прогнозованих сутичок – лишилось великою таємницею Київського УМВС.
Ідилічну картину експрес-виставки засобів громадського пересування органічно доповнювали автозаки, розставлені подалі від основних мас мітингувальників, але призначені саме для них. Біля автозаків тупцювали «спішені» спецназівці, їхні обличчя під касками були затягнуті чорними пов’язками.
Зазвичай бійці спецназу вдягають такі маски при затриманні особливо небезпечних злочинців, коли навіть спецназівцям є сенс побоюватись особистої помсти.
– Секретна служба? – пожартував кореспондент Тижня до одного із замаскованих.
– Холодно! – стисло відрубав боєць і швиденько відвернувся.
«Особливо небезпечні» маніфестанти скупчились по обидва боки Хрещатика під традиційні, як сказав би Остап Бендер, «наспіви народностей» на кшталт «Юля косу носить». Серед них видніли дві групи нібито опонентів Тимошенко, старанно відгороджених від решти світу встановленими попереднього вечора залізними щитами й посиленими нарядами міліції.
«Опоненти», керовані сумнозвісним екс-депутатом Олегом Калашніковим, стомлено (попри те, що все лише почалось) спирались на флагштоки однакових сіро-білих прапорів зі стереотипним написом «Досить!». На око, їх було вдвічі більше за «тимошенківців» – але ті опанували значно більшу територію і виглядали набагато яскравіше.
Втім, протягом години після того, як суддя Кірєєв почав бубоніти текст вироку, кількість маніфестантів зросла чи не на порядок – і, головно, за рахунок прибічників підсудної.
В суді тим часом тривала своя драма. Юлія Тимошенко, явно стомлена, гортала Ipad. Обабіч неї сиділи донька Євгенія та чоловік Олександр. Трохи далі стояли адвокати.
Євгенія, з розпущеним волоссям, постійно щось говорила матері, котра ласкаво посміхалась і раз у раз притискала доньчину голову до своєї щоки. Сама ЮВТ була в традиційній косі. Шатеновий – природний для Юлії Володимирівни – колір волосся при коренях вказував, що екс-прем’єрка в СІЗО мала час зробити собі фірмову зачіску, але не пофарбуватися.
Олександр Тимошенко натомість сидів дещо відсторонено. Голос він подав лише один раз, вимагаючи від судді вимкнути кондиціонер, від якого його дружина мерзне.
Кірєєв не відреагував. Це було не дивно: на відміну від підсудної, суддя просто обливався потом. Відтак троє Тимошенків помінялись місцями з трьома тепло вдягненими адвокатами. Пізніше головній опозиціонерці передали пальто.
При цьому екс-прем’єрка, її донька та її чоловік слухали вирок сидячи. Кірєєв же, всупереч традиції, навіть не закликав підсудну встати. «Юля давно наполягала, що сидітиме – зараз Кірєєв її бажання виконає», – в дусі чорного гумору прогнозували журналісти.
За межами суду тим часом розвивався свій сюжет. Народні депутати від опозиції, включаючи Арсена Яценюка, безуспішно намагалися прорватися на подвір’я суду, причому бютівець, відставний генерал СБУ Андрій Кожемякін, добряче поштовхався зі спецназівцями. В підсумку депутатів пустили у двір, але не до будівлі суду.
Інші їхні колеги тим часом гуртувались у одному з ресторанів поруч. Джентльмени-депутати оточували Наталю Королевську, котра одними в БЮТ вважається перспективною спадкоємицею Юлії Володимирівни, а іншими – підступним агентом Банкової.
За чверть десята ранку, коли Кірєєв оголосив першу перерву, до ресторану заскочив захисник Тимошенко, нардеп Власенко.
– Все, – вигукнув він, здираючи з голови навушники – Він її уже визнав фактично винною.
Близько одинадцятої ранку маніфестанти, попри бар’єр зі спецназу й автобусів, вирвались на Хрещатик. Міліція кинулась, як і в день арешту Тимошенко 5 серпня, «зачищати» проїжджу частину методом «криголама» : розсікаючи натовп і відштовхуючи його в сторони. Як і тоді, міліція досягла свого протягом півгодини. Маніфестанти продовжили своє стояння за огорожами.
Представниці скандального руху Femen, що вилізли зсередини Центрального універмагу на козирок і розгорнули над своїми голими грудьми транспарант «Ю і Я – одна х…ня», не зацікавили вже майже нікого, крім хіба що нечисленних іноземних туристів та міліції, котра, до речі, лізти по них не стала, а просто дочекалася, поки змерзлі дівчата самі спустяться на грішну поверхню землі.
…Юлія Тимошенко тим часом слабко виправдовувала прогнози про те, що 11 жовтня мало б замінити їй так і не сказане останнє слово в суді. Втім, у телетрансляції її все одно не було б чутно крізь бубоніння Кірєєва.
Ще тільки увійшовши в залу, Тимошенко заявила: «Цей вирок нічого не змінить в моєму житті, в моїй боротьбі».
– Я впевнена, що вирок, який виголошує президент Янукович, додасть народу розуміння, що диктатори самі не йдуть. Це не лише справа «Батьківщини», а всього народу, – також говорила вона.
Коли час оголошення вироку наблизився до кінця, екс-прем’єрка знову стала перебивати Кірєєва. «Я хочу сказати, що в Україну повертається 37-й рік», – заявила вона. Це була не менше ніж десята її така заява за час судового розгляду.
Коли ж вирок нарешті пролунав, сталося найдивніше: на вулиці під судом не сталося нічого надзвичайного.
– Др-р-рузі! Щойно вони проголосили вирок всій Україні! Ще сім років вони хочуть знущатись із нас і наших батьків! – оголосив у мікрофони перший заступник Тимошенко Олександр Турчинов.
– Міліція! Що ви тут робите?! Проти кого вас кинули?!! – безнадійно вигукували інші оратори.
Маніфестанти переглядались, не дуже розуміючи, що ж його робити тепер.
Коли Тимошенко спробували вивезти з подвір’я суду, опозиціонери таки зорієнтувались, і спробували перепинити міліції шлях. У спецназівців полетіли пластикові стільці. Хтось із правоохоронців загубив каску (за іншою версією, каску з нього зірвав один з давно помічених у вуличних акціях ультраправих «бійців»), і поплатився за це розбитим носом.
З іншого боку, юну маніфестантку з боку «тимошенківців» з серйозними травмами забрала «швидка». Це сталось після того, як у сутичці з демонстрантами спецназівці збили драбину, на якій стояла потерпіла.
То там, то тут міліція хапала демонстрантів, причому з неймовірною, як на таку катавасію, вибірковістю. Так, народного депутата і голову молодіжного крила «Батьківщини» Євгена Суслова намагались затримати, коли він почав роздавати роздруківки зі знаменитого роману Сергія Жадана «Депеш Мод» – так-так, саме той, де наводяться рецепти виготовлення саморобної вибухівки.
Буквально на очах у автора цих рядків «згвинтили» одного з керівників КУПР і активіста Податкового майдану Сергія Мельниченка. За словами тих, поряд із ким перебував активіст, його раптово схопили і затягли за шеренги «беркутівців» невідомі, причому сам Мельниченко порядку не порушував, а отже, затримання було сплановано заздалегідь.
За півгодини після оголошення вироку автозак із Тимошенко нарешті виїхав з подвір’я суду. По обидва боки від нього щільними потрійними рядами, тримаючись попідруки у «зчепці», бігли десятки спецназівців. Втім, до цієї пародії на танок маленьких лебедів ніхто з маніфестантів наблизитись уже й не намагався.
Обабіч дороги стояли кілька депутатів Верховної Ради та Київради і кілька товаришів свіжозатриманого Мельниченка.
– І не таких ламали, – презирливо поглядаючи на спецназівців, говорив один активіст. – Ще буде наш час.
– Будемо готуватися, – погодився нардеп, уславлений безкомпромісними діями ще десять років тому, під час акції «Україна без Кучми» та, пізніше, в суді над учасниками цієї акції. – Партійні боси там радяться, як ділити те, що після Юлі залишиться… А ми ходімо порадимось, як далі діяти.