В одній невеличкій школі на Донеччині впевнені: агробізнес може бути і цікавим, і вигідним. І вирішили доказати це школярам, замість бідкатися на спорожнілі села. Дар’я Богданова 10 років працює в невеличкій сільській школі на 70 учнів. Молода вчителька навчає школярів Новомиколаївки, що в Черкаській ОТГ на Донеччині, фізики, математики й інформатики. Але попри фах, що стосується технологій і точних наук, учителька впевнена: престижною та сучасною для молоді може бути не тільки робота з використанням гаджетів, а й екологічний агробізнес, на продукцію якого нині є неабиякий попит.
Перетворити звичайну шкільну майстерню на агрохаб вирішили після участі у проєктному навчанні разом із місцевою громадською організацією «Товариство активних людей». Школярі, активісти й учителі кілька днів навчалися презентувати свої бізнес-проєкти, щоб збирати на них гроші через спільнокошт. Обрання саме агропромислового напряму Дар’я пояснює так: «Звісно, у селі діти змалку допомагають дорослим поратися на городі. Але більшість із них сприймає це як прикрий обов’язок, їм не цікаво. І, до речі, останнім часом навіть у селі не всі родини їдять власну городину — часи змінилися. Тому ми вирішили спробувати для наших учнів змістити акценти: робота на землі — це цікаво, відповідально й вигідно».
Збір грошей через краудфандингову компанію стає в Україні дедалі популярнішим. Люди охоче фінансують проєкти для втілення ідей, які їм сподобалися. Для цього треба створити якісні текстові й ілюстративні матеріали, а також відеоролик про проєкт. З усім цим у Новомиколаївці впоралися доволі непогано. «Щоб допомогти створити відео, до школи навіть приїхали наші випускники, нинішні студенти. Під час створення сторінки для збору грошей ми зрозуміли, що вже стали командою: дорослі, школярі, молодь. І нам усе вдалося», — згадує Дар’я. І справді, потрібні 25 тис. грн агрохаб «Паросток» зібрав доволі швидко. Потім до допомоги долучилися друзі з Америки, з якими Дар’я була в таборі «БУР» («Будуємо Україну разом»).
Читайте також: Вписати школярів до «Книги Добра»
Так склалося, що збір удвічі перевищив необхідну суму, яку, за умовами проєкту, організатори мали подвоїти. Тому втілити вдалося не тільки заплановане, а й набагато більше. «Ми вирішили, що теплиці будуть розташовані у приміщенні, щоб у будь-яку пору року діти мали змогу вирощувати тут городину і квіти. Це було важливо, бо крім практичного застосування у проєкт було закладено ще й освітній аспект. На уроках природознавства, біології та географії замість нудного вивчання параграфа підручника діти займаються дослідницькою діяльністю безпосередньо в теплиці. І для цього нам згодилися ті «зайві» гроші. Окрім запланованого обладнання ми придбали ще мікроскопи. Діти вивчають різні етапи розвитку рослин, фіксують вдалі й невдалі методи їх вирощування, спостерігають за впливом світла та води тощо», — розповідає вчителька.
Усього на кошти, які школярі назбирали для започаткування свого маленького агробізнесу, вдалося придбати не дві, а три теплиці; дві з них розташовані на вулиці у шкільному дворі. Також закупили спеціальний якісний та екологічно безпечний ґрунт, багато насіння, піддони, люмінесцентні лампи для освітлення рослин і компостер, щоб утилізовувати органічні залишки. Восени в теплиці, розташованій у приміщені, висаджують зелень і городину, а взимку вже на обід у шкільній їдальні є свої свіжі огірки, помідори, перці та соковита зелень. «А наприкінці березня беремося за вирощування розсади капусти, перцю, огірків і помідорів, — розповідає Дар’я. — Цьогоріч захопилися квітами — це дуже цікаво і, як виявилося, вигідно. А раніше у відкритому ґрунті висадили кущі порічки й аґрусу».
Читайте також: За брата, за Україну
Але більше, ніж різноманіття продукції шкільного агрохабу, вражає виховне спрямування проєкту. Опікуватися рослинами та квітами школярі різного віку взялися без примусу, а приклад їм надають їхні вчителі й місцеві фермери, які також долучилися до справи. Приєдналася до проєкту й місцева влада — вона оплачує воду й електроенергію, яку споживають в агрохабі для вирощування рослин. А діти приходять до теплиць не тільки під час уроків, на яких вивчають природничі науки, а й у вільний час, навіть на канікулах. «Усвідомлення відповідальності за свою справу, яке ми бачимо в учнях, не може не надихати. А вони самі пишаються, коли їм щось насправді вдається. І кожен робить свій маленький внесок», — каже молода вчителька.
Роботи в «Паростку» справді багато. Комусь треба слідкувати за регулярністю поливу, хтось відповідає за підбір насіння, хтось — за підтримання світлового режиму. Хтось любить висаджувати, а хтось — збирати врожай і продавати його на ярмарку. Вчителька каже, що городину, яку діти виростили у своїх теплицях, охоче купують мешканці села й усієї об’єднаної територіальної громади. Особливо популярна розсада городини та квітів: на неї в Новомиколаївці тепер чекають щовесни. Інколи частину продукції дарують. Наприклад, щоб зробити село красивішим, школярі подарували йому розсаду петуній і чорнобривців, яку висадили на трьох великих клумбах у центрі Новомиколаївки.
Читайте також: Козацькі Маяки
Як витрачати гроші, зароблені на продажах, діти ухвалювали колегіально. Якось вони організовували поїздки до аквапарку та парку розваг. А буває, що вирішують витратити кошти на благодійність, наприклад — на подарунки ветеранам АТО, яким привезли ще й свіжої городини зі шкільної теплиці. Одного разу вирішили витратити частину коштів на канцелярське приладдя для дітей із багатодітних родин і малечі, що мешкає в дитячому будинку сімейного типу. Школярі зізнаються, що це дуже приємно, коли гроші на такі справи вони не просять у батьків, а заробляють самі. «Звісно, багато заробити — не найголовніша мета нашої діяльності. Хоча ми вже думаємо, що створення соціального підприємства на основі агрохабу — доволі непогана ідея. Нам дуже важливо, щоб діти з раннього віку мали можливість опанувати корисні навички, які в майбутньому можуть стати їхньою професією. І це не тільки вміння вирощувати екологічні продукти, а й розуміння того, як вигідно та правильно їх продавати, як налагоджувати зв’язки, як бути менеджером», — стверджує вчителька.
Дар’я сподівається, що така ініціатива сприятиме зацікавленості хлопців і дівчат роботою на землі. І що агробізнес уже не сприйматимуть як несучасний і другосортний: «Вірю, що наші діти після навчання повертатимуться в рідні села, щоб виробляти якісну продукцію. Бо ми вже маємо приклади, коли наші випускники пішли здобувати досвід до місцевих фермерів. Можливо, потім вони відкриють власний бізнес на землі, зернятко любові до якої посіяли саме в шкільному агрохабі».