На автограф сесію до Василя Шкляра, цьогорічного лауреата Шевченківської премії, який так і не отримав нагороди з рук президента, прийшло так багато шанувальників, що немале приміщення книгарні «Є» на Подолі, ледве змогло вмістити всіх бажаючих. Черга за автографом розтяглась на добру годину з хвостиком. Навіть забракло книжок.
Втім, така увага не повинна дивувати. Зважаючи на перипетії пов’язані з відмовою Шкляра отримувати Шевченківську премію, доки Табачник керує українською освітою, і подальшою реакцією на неї президента, зацікавлення автором, який посмів виставляти умови самому Януковичу закономірне.
Перш, ніж роздавати автографи, Василь Шкляр в кількох словах описав ситуацію зі своїм демаршем і розповів, як ставиться до всіх тих пліток, які нині поширюються «доброзичливцями».
Коментувати всі нісенітниці він не став, але озвучив кілька цікавих версій появи свого роману. Одна з них стосується Ганни Герман. Шкляр пожартував, що насправді книжку написала саме вона, але через те, що не могла поставити на романі своє прізвище, бо її б не зрозуміли, зробила містифікацію і попросила відомого автора підписатися замість неї. Ще одна версія вказує на те, що цей рукопис був викрадений в одного загиблого петлюрівця і Шкляр його тільки надрукував. Та найцікавіша легенда, звісно, родинного походження. Рукопис роману, мовляв, написав дід Шкляра, а внук, себто сам Шкляр, його трохи осучаснив. Яка з цих трьох історій розказаних автором є більш правдоподібною, вирішувати любителям сенсацій.
Втім, якщо серйозно, то, як зазначив Василь Шкляр, насправді те, що зчинилося довкола його роману, говорить лише про його художні чесноти. І це правда. Багатьох літераторів та критиків злякало те, що в цій книжці вперше називаються речі своїми іменами. Тут немає евфемізмів і багато хто зрозумів, що цю книжку треба, або принизити або спалити все те, що писалося до того.
"Коли я робив цю заяву, про перенесення вручення мені премії ", — каже автор, і почав цю боротьбу, -" мені подзвонив брат і сказав, ти так глибоко ввійшов в образ Чорного Ворона, що й досі не можеш з нього вийти. Ти все воюєш і воюєш. Я сказав так. Я, як Чорний Ворон веду свою особисту війну. Моя армія програла. Потім вона відродилась в УПА. І теж здавалось, що бій було програно. Але, насправді, вона вийшла переможцем. Справа української армії втілилася в нашу незалежність. Нині, в цих умовах, я веду свою особисту війну. Як самурай. Але виявилося, що я зовсім не самотній, мене підтримали практично всі лауреати шевченківської премії і сказали, що все це буде продовжено. Вони готові стояти зі мною до кінця. І сьогодні вони написали листа до президента, де вимагають зустрічі. Під листом підписалося загалом 70 чоловік, і першими стоять прізвища восьми Героїв України. На зустрічі з президентом вони будуть ставити питання про те, що з українською культурною інтелігенцією, з творчою елітою треба рахуватися. Годі плювати нам в обличчя. Не мають права нащадки зайд ображати мою Націю.".
Після автограф сесії, користуючись нагодою,«Тиждень» поставив автору кілька запитань.
–Коли ваш роман висували на здобуття Шевченківської премії ви казали, що для вас найважливішим є сам факт визнання холодноярських повстанців героями. Завдання виконано? Визнання відбулося?
–Звичайно. Навіть результат перевершив мої сподівання.
–А чому саме Табачник став вашою мішенню. Чому не хтось, хто сидить вище?
– Табачник нині став символом всього зла, українофобства. А чому не вище? Ну я не титан, я ставлю собі реальну мету, і я її досягну.
– Володимир Яворівський на одному з телеканалів висловив думку, що ваш приклад повинні наслідувати всі лауреати Шевченківської премії. Але ніхто з них цього не зробив. Нині ж ви повідомили, що більшість з них підписали листа президентові з вимогою зустрітися і обговорити ситуацію в країні. Не запізно?
– Яворівський звертався до тих людей, які цього року отримали премію. Але це дуже тяжкий крок відмовитись від певної суми. Я розумію тих старших людей і зовсім не осуджую. Їм пора подумати не тільки про ліки, а й, даруйте за цинізм, про Личаківський цвинтар. А кому й про Байковий. Там же ж для шевченківських лауреатів дають місце.
–Як просувається справа зі зйомками фільму за мотивами «Залишенця»? Скандальна ситуація довкола книжки на вашу думку буде корисною для фільму? Вже хтось подзвонив, запропонував допомогу?
Звичайно, для фільму ця ситуація тільки на користь. Дуже багато людей готові давати гроші. Люди питають про рахунок куди можна перечислити пожертви. Рахунок є і можна перечисляти. Крім того я зараз реєструю фонд «Холодноярська республіка». На жаль, це трохи тривалий процес, але в результаті можна буде спростити організаційні моменти та уникнути зайвих податкових витрат. Коли все буде готово, ми з теперішнього рахунку перекинемо гроші на фонд і процес піде. Думаю, все в результаті буде добре. Бо і з Росії йдуть гроші. От що мене дуже тішить. З Росії, Ізраїлю. Як би від цього декому не було прикро, але наш фільм ще й Ізраїль фінансує.
– А перекласти роман російською вам не пропонували?
– Самі російські видавництва не пропонували. Бо вони навіть за мої попередні твори платили гонорари, але коли вчитувались в договір і розуміли, що не мають права продажу на території України, книжок не видавали. А цей роман, пропонували видати в Україні і закидати ним Донбас та Крим. Але я поки що не погоджуюся. Думаю, що хто захоче прочитає і українською. А далі – життя покаже.
–Режисера для фільму ви вже знайшли. Є якісь домовленості?
–Режисера в Україні дуже важко знайти. Обірвана традиція, немає практики. На конкурс нам несуть короткометражні і документальні фільми. Ризикований такий вибір. А ми не маємо права на ризик. Бо зібрати з народу гроші і зняти щось посереднє, сіре, це буде просто злочин. Я подумав про Гофмана, з яким в мене вже зірвався один проект. Єжи Гофман зацікавився, коли йому запропонували. Щоправда, сказав, що зайнятий до вересня місяця, а до того часу попросив написати синопсис (стислий сценарій) і тоді будемо вирішувати далі.
–А якщо піти на авантюру і запропонувати, скажімо Мелу Гібсону?
Я колись дивився на це зі скептичною усмішкою, але нині, багато експертів кажуть, що Чорний Ворон може Мела Гібсона вивести з депресії. Тому, все можливо.
P.S. Реквізити розрахункового рахунку на зйомки фільму за романом В.Шкляра «Залишенець»: Одержувач: Шкляр В.М. Банк: Приватбанк, номер р/р 26202601729257 МФО: 305299 ЄДРПОУ: 14360570 Призначення платежу: благодійний внесок.