Третя розповідь історикині Тетяни Осташко з циклу «Україна В’ячеслава Липинського», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium.
Громадська діяльність В’ячеслава Липинського починалася з популяризації сільськогосподарських та загальноосвітніх знань серед українського селянства. Вчений здійснив низку цікавих науково-популярних проєктів, один з яких був присвячений поширенню серед селянства літератури, що популяризувала творчість Тараса Шевченка.
Серія публіцистичних статей В. Липинського до газети «Рада» отримала високу оцінку його сучасників. Більшість проблем, які він висвітлював у своїх дописах, не втратили своєї актуальності й нині. Публікуючи свої статті в газеті «Рада», Липинський відмовлявся від гонорарів, наголошуючи, що «свої нечисленні статі» вважає «одиноким вкладом до… спільної праці».
Важливим епізодом у діяльності В. Липинського стала його участь у таємній нараді українських діячів, яка відбулася 4‒6 березня 1911 р. у Львові. Вона була спрямована на активізацію українського національно-визвольного руху напередодні Першої світової війни.
В. Липинський уважав необхідним розпочати організаційну діяльність щодо видання друкованого органу — «Вільна Україна». Мотивуючи необхідність назви «Вільна Україна», діяч зазначав, що його «ціллю є Україна, не “російська” і не “австрійська”, а Україна вільна, тобто Україна, котра користується всіма засобами для вільного і всестороннього розвитку».
У листопаді 1912 р. було створено Український інформаційний комітет, який ставив собі за мету пропаганду справи визволення України в європейському світі й зацікавлення нею офіційних діячів Австро-Угорщини та інших держав.
У грудні 1912 р. у Кракові В’ячеслав Липинський виробив проєкт «Меморіалу до Українського Інформаційного Комітету про наше становище супроти напруженої політичної ситуації в Європі», основні положення якого у 1914 р. були покладені в основу діяльності Союзу визволення України.