Причиною цього стали некваліфіковані дії підрядної організації ТОВ «Свемон-Захід», яка на замовлення ВАТ «Закарпаттяобленерго», без належної документації та погодження з власниками інженерних мереж у понеділок, 29 серпня, проводила земляні роботи, під час яких пошкодила газопровід середнього тиску 500 мм.
Витік газу почався близько 15-ї години, а за три години після пошкодження труби газоповітряна суміш, що накопичилася під сусіднім кафе, вибухнула та занялася. Вибух призвів до часткового руйнування приміщеннякафета травмування трьох людей, які, за свідченням лікарів, отримали опіки майже 80, 40 та 30 відсотків тіла і перебувають у лікарні у важкому стані.
Як повідомив ужгородський мер Віктор Погорєлов, кримінальну справу вже порушено, і діям усіх винних дадуть належну оцінку. Наразі, твердять представники влади,на місці аварії тривають роботи, а люди, яких евакуювали(!?) з місця події, вже повернулися до своїх помешкань.
Поки правоохоронні органи шукають винуватих та готуються відкривати карні справи, медики лікують постраждалих, пожежники аналізують власні дії, а працівники «Закарпатгазу» відновлюють подачу блакитного палива чи не 100 тисячам відключених нині в Ужгороді та селах району абонентів, є нагода поговорити про ситуацію, яка призвела до цієї рукотворної біди.
Перший висновок, що Чорнобиль так і не став пересторогою для керівних осіб, які відповідають за безпеку на виробництві. Як твердить заступник начальника територіального управління Держгірпромнагляду Богдан Дорош, аварійну ситуацію спровокували санкціоновані Ужгородським міськвиконкомом на 16–17 серпня, а фактично виконувані 29 серпня, з грубими порушеннями, земляні роботи ТОВ «Свемон-Захід». Виконавець робіт чомусь не обтяжив себе належним чином отримати та вивчити техдокументацію інженерних споруд, а діяв на «авось». Ніхто з чиновників, які давали дозвіл на земляні роботи, не поцікавився, чому розкопувати вулицю стали на 10 днів пізніше від погодженої дати. Зрештою, у цьому дивного нічого й немає – у нас риють вулиці, полишаючи за собою вибоїни, де завгодно і хто завгодно.
Очевидним є і той факт, що, довідавшись про пошкодження труби, відповідні комунальні служби, та й міська влада, не вжили належних заходів по гарантуванню безпеки людей. Чому, знаходячись за кілька кроків від місця пошкодження труби, кафе продовжувало працювати, адже рішення про його негайне закриття через загрозу вибуху газу було у компетенції силовиків?
Евакуйовувати людей з небезпечної зони теж ніхто не збирався, хоча влада повідомила ЗМІ, про відселення 140 ужгородців. Максимум на що спромоглися, – запропонувати жителям навколишніх вулиць залишити помешкання. Куди йти з небезпечної зони проти ночі людям з маленькими дітьми та немічними родичами – ніхто не пояснив.
Керівник Ужгородського прес-клубу Ірина Бреза,мешкає за якихось 20–30 метрів від місця аварії. Хвилин за 40 до займання газу у її будинку вимкнули електроенергію. Коли від вибуху здригнувся будинок, вона вибігла на вулицю і побачила велетенський стовп вогню та велике скупчення людей. Від сусідів (не від офіційних осіб, чи комунальників!) почула, що у помешканні слідперекрити газові краники. Присутні серед натовпу міліціонери сказали, що треба залишити власні помешканняі знаходитися на вулиці. Згодом кільце міліцейського оцеплення відсунуло пані Ірину подалі від власного будинку. Протинявшись у невідомості що робити ще кілька годин вулицею, стали думати про нічліг. Ночівлю вдома, біля епіцентру аварії, повважали ризикованою справою і не дочекавшись якоїсь конкретної інформації від офіційних осіб, яка б прояснила ситуацію, вони з чоловіком поїхали у готель. Тим часом сусіди старшого віку залишилися біля своїх будинків і десь попівночі зайшли до відключених від газу та електрики будинків. Оскільки ці блага цивілізації у будинку пані Ірини та ще 14 сусідніх спорудах відсутні й нині, вони продовжують жити у готелі. Її сусіди теж роз’їхалися хто куди: вимушено квартирують у родичів та знайомих.
Викликає подив і той факт, що до великого міста газ подається всього однією трубою. Невже монополіст з постачання голубого палива „Закарпатгаз” не може дозволити собі збудувати відгалуження, які б дозволяли, у випадку надзвичайної ситуації, перекривати подачу палива не кільком десяткам тисяч абонентіводразу, а робити це у локальних масштабах?
Незважаючи на те, що аварійні роботи добігають кінця, зітхнути з полегшенням ужгородцям світить ще не скоро. Подача газу у багатоповерхівки – справа клопітна і розтягнута у часі. Керівники „Закарпатгазу” твердо стоять на тому, що відновлюватимуть газопостачання поетапно, після відвідин його працівниками кожної квартири. Як довго затягнуться ці відвідини і наскільки безпечним буде повернення голубого палива до ужгородських помешкань – пересвідчимося уже найближчими днями цього ТИЖНЯ.