Виставку відомої фотохудожниці та поетеси Оуки Лееле під назвою «Трансгресивна утопія» презентував у галереї «Совіарт» Надзвичайний та Повноважний Посол Іспанії в Україні Хосе Родрігес Мояно: «Більшість робіт, що складають цю експозицію, представляли нашу країну на ХІ Мистецькый Бієнале в Каїрі. Там Оука Лееле отримала вищу нагороду, перемігши майстрів з 54 країн. Низку культурних заходів, що чекають українців попереду, ми вирішили розпочати саме з творів цієї мисткині, бо це насправді високий рывень нашого сучасного мистецтва.
Так само місце, де відбуватиметьсявиставка, не випадкове. Андріївській узвіз – туристична перлина Києва, іспанці знають і цінують його чарівну атмосферу. Додатковим заходом у рамках цієї імпрези є показ фільму «Погляд Оуки Лееле» режисера Рафаеля Гордона, що відкриває таємниці та секрети творчості фотохудожниці.»
В невеличкому ексклюзивному інтерв’ю Тижню пан амбасадор також поділився планами на майбутнє:
«На жаль, наразі відкладено відкриття у Києві Інституту Сервантеса, проте велику освітню програму співпраці зі школами, де викладають іспанську, а це 20 закладів, ми продовжимо. З Іспанії до вас приїдуть вчителі іспанської мови, а українські, що викладають нашу мову, стажуватимуться в Іспанії. До того ж українські учні матимуть можливість вдосконалювати мову, перебуваючи в іспанських сім’ях. Також ми надамо допомогу у виданні підручників та посібників з іспанської мови.
Як і раніше, амбасада буде всіляко підтримувати програми, за якими на відпочинок до Іспанії запрошуються діти з Чорнобильської зони, сиротинців та інтернатів.
Плануємо також започаткувати конкурс серед українських перекладачів на кращу інтерпретацію іспанських книжок українською. Маю надію, що він стане щорічним. В наших планах, як завжди, покази іспанських фільмів, а ще виставка робіт українських художників, які живуть в Іспанії.
В рамках заходів зі збору коштів для ЮНІСЕФ разом з українською Федерацією футболу проведемо спільний проект – аукціон для заможних людей, де будуть запропоновані футбольні м’ячі, футболки тощо з автографами видатних гравців Реалу, Барси, Шахтаря й Динамо (Київ)».
Зірка з сузір’я Свободи
Комісар виставки Оуки Лееле Мануель Ромеро, один з найкращих мистецтвознавців Іспанії, розповів Тижню:
«Її справжнє ім’я – Барбара Альєнде Хіль де В’єдмо. Ще підлітком вона якось побачила картину нашого художника Ортеляно «Сузір’я»: лазурове небо вкрите мерехтінням зірок. Знайшла там найменшу зірочку, дізналася її ім’я та й взяла його собі за псевдонім.
Коли в Іспанії скінчилася диктатура Франко, Оука Лееле стала однією з тих, хто започаткував мистецький гурт, який потім отримав назву «Мадридський рух». Тоді в столиці творча молодь: художники, письменники, актори, музиканти тощо зібралися разом, щоб у цьому андеграунді шукати нові творчі підходи, нові обрії, ініціативи. Там було небагато політики, проте була жага свободи, жага пізнання нового світу. Це був протест молоді проти консерватизму, молодь хотіла використати демократію для свого розвитку. Одним із керманичів цього руху був наразі всесвітньо відомий кінорежисер Педро Альмодовар та популярна іспанська співачка Аляска. Хоча ця мистецька спільнота й дістала назву «Мадридський рух», в ній було чимало барселонців, валенсійців. Вони підірвали підвалини консерватизму, і так розпочався прорив сучасного мистецтва в оновленій демократичні Іспанії.
Оука Лееле починала як художниця, але згодом стала містичним фотохудожником. «Щоб вірити, треба бачити, а не навпаки», – це її кредо, її філософія. Вона ніколи не працювала в жанрі документалістики. У чорно-білому та цифровому форматі – емоційність та ліризм майстра, пошуки власного я і свого місця у світі. Її бурхлива, часом драматична біографія: хвороба, яку вона подолала, щасливі й не дуже дні кохання.
Експозиція представлених у Києві робіт, відображає реальні факти життя мисткині, але трансформовані вони у світ її мрій, фантомів, фетишів, рефлексій. Там вона повертається до спогадів, сповнених ностальгії за родиною, підліткових років, коли пошуки духовності щільно переплітаються зі сластолюбством.
Ця художниця є першою людиною в Іспанії, якій дозволили знімати її фантазії на тлі картин в залах музею Прадо. Цей славетний музей був у її розпорядженні цілу ніч, і вона творила свої образи, спираючись на надбання світового й іспанського мистецтва, звертаючись до здобутків майстрів минулого. Так з’явилися роботи «Таємниця посмішки Джоконди» за Леонардо да Вінчі, парафраз знаменитої картини Веласкеса «Меніни», де модель втілює реальну історію з життя самої художниці. Оука Лееле походить з аристократичної родини, проте, коли була молодою й вирішила стати матір’ю-одиначкою, мусила розірвати стосунки з родиною й піти з дому. На фото – почуття, які переповнювали її в той час. Бунтівна вдача майстрині вдало відтворилася і у роботі навіяній картинами Рубенса. Вона вишукано занурюється у своє дитинство та юність, з болем згадуючи, як була зненацька приголомшена смертю близьких та розпачем втрат.Оука Лееле з насолодою наслідує традиційний іспанський містицизм, збагачуючи його сучасними інтерпретаціями. Її «Трансгресивна утопія» – видатне явище у сучасній іспанській культурі».
Біографічна нота.
Оука Лееле, іспанський фотограф, художниця та поетка.
Її роботи спершу виставлялися в таких престижних іспанських культурних закладах, як Музей Прадо, Іспанський музей сучасного мистецтва, Фундація Картьє, Музей Костюму тощо, щоб згодом з’явитися на численних виставках по всьому світі.
2005 року мисткиня отримала Державну премію у галузі фотомистецтва, 2004-го – Мадридську премію у галузі культури, а 2003-го – Державну премію у галузі бібліофілії.