На момент припинення прийому документів армія вступників (за попередніми даними інформаційної системи «Конкурс») цьогоріч налічує 290 тис. осіб, які протягом відведеного місяця встигли подати 869 тис. заяв. Випускників шкіл у 2011-му менше, ніж торік, аж на 42%. Державне замовлення, тобто бюджетні місця, скоротилося в межах усієї України на 20%. Тож, здавалося б, проблем в абітурієнтів виникати не повинно, адже середньостатистичний конкурс менший, а озвучені обсяги держзамовлення дають надію на безоплатне навчання. Утім, не все так просто.
НЕРІВНІ УМОВИ
Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні проводиться вже четвертий рік поспіль. Однак, якщо 2008-го та 2009-го всі абітурієнти мали пройти тестування, а його результати враховувалися під час лише однієї вступної кампанії, то з 2010-го система оцінювання зазнала серйозних змін. У 2011-му можна було спокійно нести до приймальної комісії сертифікат трирічної «свіжості», а випускники шкіл до 2007 року включно взагалі вступають за старими схемами і на денну форму навчання – через іспит. Новатори з профільного міністерства пояснюють такий лібералізм турботою про абітурієнтів та зручністю підходу, проте він шкодить конституційному праву кожного громадянина на рівний доступ до освіти. Проблема в тому, що бал сертифіката зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО) є рейтинговим і не вимірює абсолютних знань. Тож рейтинги чотирьох різних років, що переводяться в 200-бальну систему, порівнювати некоректно, адже групи різняться за рівнем знань, чисельністю учасників, тести – за складністю та частково змістом тощо.
Введення вступу поза ЗНО чиновники теж аргументують вельми недвозначно: випускники шкіл до 2007 року навчалися за іншими програмами, тому їм легше скласти іспит. А якби Україна не перейшла на тестування, тоді абітурієнт, який закінчив школу, наприклад, 2000-го, отримав би білет із питаннями, спеціально підготовленими для його року випуску? Це фантастика. Таким чином штучно збільшується категорія осіб, яким не потрібно йти на тестування, і тих, чиє право на справедливий вступ порушено. Ще восени 2010-го, коли нововведення було юридично закріплено в Умовах прийому на 2011 рік, МОН запевняло, що випускників попередніх років буде небагато. Утім, проміжні підсумки вступної кампанії засвідчили протилежне: з 290 тис. цьогорічних абітурієнтів майже 100 тис. закінчили школу не 2011-го.
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
Цьогорічне тестування має три унікальні недоліки. Зокрема, невмотивована зміна програм ЗНО в грудні 2010 року. Це призвело до того, що учні не отримали достатньої можливості завчасно розпочати роботу над остаточними програмами. Другою проблемою, яку було виявлено безпосередньо на пунктах тестування, стала непродумана система доставки сертифікатів, без яких абітурієнти не змогли взяти в ньому участь, адже не мали з собою потрібних документів. Згідно з роз’ясненнями Українського центру оцінювання якості освіти, Укрпошта, яка й розсилала листи із сертифікатами та запрошеннями-перепустками, з різних причин повернула документи 2639 вступників до регіональних центрів. За результатом уточнень персональних даних вдалося повторно надіслати 2085 листів, проте 556 залишилися неврученими, з них 9 – з вини Укрпошти. І останньою проблемною точкою стала затримка оцінювання робіт ЗНО. Наприклад, 2010-го середній термін перевірки бланка А (без відкритих відповідей) становив 7 днів, а вже 2011-го – від 10 до 18. Ситуація дивує, бо абітурієнтів цьогоріч значно менше, отже, й роботи мають перевірятися швидше. Натомість інформацію про останні результати тестування вступники отримали після початку прийому документів до ВНЗ, що позбавило права на їх оскарження.
ДОДАТКОВІ КЛОПОТИ
Одним із прогресивних нововведень в Умовах прийому на 2011 рік є нарахування додаткових балів переможцям олімпіад національного рівня, учасникам змагань міжнародного рівня, призерам Всеукраїнського конкурсу Малої академії наук замість надання їм преференції під час формування рейтингового списку абітурієнтів. Такий спосіб винагородження за особливі успіхи у навчанні є раціональнішою та законнішою нормою. Однак, як виявилося, і ця схема не є ідеальною. Приміром, у Київському національному університеті будівництва і архітектури абітурієнтці неправомірно нарахували 30 додаткових балів, і вона вже 1 серпня потрапила до списку рекомендованих до зарахування. Приймальна комісія виправила помилку лише після жорсткої розмови та написання скарги до Державної інспекції навчальних закладів.
Крім того, від 1 до 20 додаткових балів могли отримати слухачі курсів довишівської підготовки з інженерно-технічних, фізичних та природничо-математичних наук. Ця норма була запропонована як мотиватор для вступу на ці вельми непопулярні спеціальності. Але нововведення дивним чином трактували самі ВНЗ. Так, НТУ «Київський політехнічний інститут», Запорізький національний технічний університет, НТУ «Харківський політехнічний інститут», Донецький національний університет, Національна металургійна академія України всім без винятку слухачам нараховували по 20 балів. Тож інновацію перетворено на приховане хабарництво, адже всі курси є платними й замість знань слухачі налаштовані на бали.
ЕЛЕКТРОННИЙ ВСТУП
У 2011 році абітурієнти мали можливість подавати документи до приймальних комісій не тільки в паперовому вигляді, а й через інтернет. За тиждень до старту вступної кампанії лише 10% ВНЗ підключилися до електронної системи. Уже 29 червня під час наради між ректорами та профільним міністерством це питання було «вичерпано» за рахунок «переконання» вишів у тому, що до системи потрібно приєднатися. Затримка призвела до збоїв, адже на момент початку прийому документів не всі навчальні заклади отримали логіни та паролі до системи, багато з них не мали уявлення, як із нею працювати. До того ж кошти з державного бюджету надійшли на рахунок приватних структур, що надають послуги зв’язку, без проведення тендерів. Викликає занепокоєння й те, що ці фірми отримали в користування персональні дані, якими можна оперувати не тільки задля вступу. Також постала проблема якості роботи системи. Вступники скаржилися, що їм подеколи автоматично занижувалися бали ЗНО на соті, наприклад, з 186,5 можна було зареєструвати 186, заяви надсилалися до інших, схожих за назвою ВНЗ або ж система видавала «помилку» і взагалі відмовлялася реєструвати дані, хоча вони і введені коректно.
Що ж до розподілу державного замовлення між ВНЗ, то цьогоріч тема значно політизувалася, хоча це й не дивно. До 2010-го на сайті Міносвіти можна було знайти відповідний наказ з усіма додатками, з якого отримати відомості щодо розподілу місць між усіма вишами, проаналізувати дані та зробити власні висновки. Втім, уже другий рік поспіль ця інформація є конфіденційною. Поодинокі скарги ректорів опозиційних до міністерства ВНЗ засвідчують проблему, про яку не всі готові говорити. Решта ж керівників вишів, яких можна зарахувати до іншої групи, замовчують ситуацію, а дані на стендах приймальних комісій яскраво ілюструють, що лояльність адміністрації чи належність до депутатського корпусу нагороджується збільшенням місць державного замовлення.