"Нам сказалі нікакой прєси" – похмуро інформує охоронець на вході. "А хто сказав?". "Старшой". Життєствердний заклик приносити книжки до бібліотеки Майдану на вході скидається на знущання – адже "простим смертним" вхід сюди зась уже давно. Якщо раніше Український дім декларувався як громадський простір, відкритий для всіх, то відтепер, через пересторогу провокацій, сюди можна потрапити лише за спеціальними перепустками. Виняток – вихідні, так звані "дні відкритих дверей".
Про Український дім ходять різні чутки – тому сприяє "закритий режим" та досить напружена атмосфера, що панує між бійців. Більшість жахів стосується легендарної "30-ї кімнати", де буцімто жорстоко допитують пійманих шахраїв (або ж тих, хто попадеться під гарячу руку). "31-ї кімнати – неохоче виправляє знайомий боєць Самооборони. – Взагалі-то, там раніше звичайний витверезник був. А ще раніше там утримували пійманих тітушок, коли "жара" була. А зараз на Майдані виживає сильніший… тож по-всякому буває". За словами хлопців, майже щоночі відбувається з'ясування стосунків. Конфлікти спалахують часто на мовному ґрунті, або ж через дівчат. "Є такі, 15-16 років, що прибиваються до сотні, і там живуть… готують, прибирають… а потім переходять до іншої сотні. Тоді ті приходять і вимагають віддати їм "їхню" дівчину…". "Розборки" підігріваються алкоголем, що іноді призводить до діставання зброї.
"Зараз на Майдані стоять переважно не ті, хто тут воював! Реально, більшості сотників тут не було і близько під час бойових дій! Прийшли невідомо звідки, одержали форми, "броніки"… А я он як був, в цивільному, без жодного захисту, на всіх "гарячих точках", так і зараз лишаюся…" – розповідає боєць. Він переконаний, що у кожній сотні зараз є один або декілька "засланців", що працюють на ФСБ. Нерідко вони мають повноваження та "роблять погоду".
Читайте також: Зранені Майданом. Кількість постраждалих під час революції не піддається обліку
"Ти не уявляєш, що тут насправді відбувається – ділиться одна з волонтерок Українського дому. – Реально, тут небезпечно знаходитись, не вздумай казати комусь, що ти журналіст! Тут тепер інші люди, не ті, що були раніше! Іноді цигани ночувати приходять… Ця сама кімната – раніше вона була тут (на першому поверсі, одразу на їдальнею – авт.). Але пішов розголос – її перенесли в підвал, виставили додаткову охорону – тепер туди не дістатися". За її словами, постраждалі бояться заявляти про пережите та називати себе.
Майстри пензля і скальпеля
Втім, наступні декілька разів до Українського дому потрапити таки вдається, і доволі просто. Як завжди, вирішальним стає людський фактор, вірніше, рівень людяності тих, хто стоїть на варті. Всередині все спокійно, чисто і злагоджено. Заклопотані хлопці й дівчата бігають по справах, привітньо перемовляються на бігу. На велетенському екрані, в холі, транслюють новини по 5 каналу. На "барі" майже порожньо. Молодь у Мистецькій сотні награє на гітарі та розмальовуює футболки. "Якщо наша діяльність перейде в нормальне русло, в правове і культурне поле, Мистецька сотня має виконувати функцію відтворення національної свідомості" – розповідає актор і режисер, очільник сотні Юрій Ігнатенко. Наразі діяльність активістів скорше нагадує арт-терапію, аніж роботу над серйозними проектами – "калякі-малякі" фарбами на тканині; розписані брутальними слівцями каски тощо. Проте загалом плани "сотні" цілком серйозні: "Зробимо виставку майстрів народної творчості, уже не прив'язану до теми революції – меседж має бути позитивним, час жити далі, – розповідає Юрій. – Цікаво, як розуміють люди той досвід, який дав нам Майдан, і що ми з цим досвідом будемо робити далі". Також у планах конгрес митців України із усіх регіонів. Планується ретельне обговорення і обмін досвідом із культурними діячами різних напрямків – з архітекторами, філософами, видатними людьми в гуманітарній політиці. "Як би то пафосно не звучало, але яка наша національна ідея, як ми її усвідомлюємо? – міркує Ігнатенко. – Зібрати матеріали – як бачать то театрали, літератори, кіношники…" Також митці працюють над створенням музейної експозиції Майдану, на першому поверсі уже намічаються ознаки майбутньої виставки. Триває робота і над меморіалом-інсталяцією пам'яті героям Небесної сотні.
До слова, самі митці на чолі із сотником передових не оминали, виходили тули на рівні з іншими бійцями. Із найбільш амбітних планів – лишити Український дім "народним", створити музей пам'яті та боротьби, або ж культурний центр.
Окрім Мистецької сотні, працює бібліотека Майдану, вміст якої в майбутньому, за задумом однієї з її ініціаторок письменниці Міли Іванцової має "мігрувати" до сільських бібліотек. Черги біля столів немає, проте дівчата-волонтерки стверджують, що бійці Самооборони регулярно приходять по книжки. Беруть частіше за все історичну літературу, правову, а також книжки із психології та філософії.
Читайте також: Канцелярська сотня відкриває таємниці Курченка
Тут же працює Антикорупційний комітет під керівництвом Тетяни Чорновол та штаб Автомайдану з Андрієм Дзиндзею.
Основний медичний штаб базується на Трьохсвятительській, тут же – мобільна медична бригада. "Це жах, що відбувається – говорив один із медиків при перших відвідинах Укрдому. – Зшивати довелося, порізаний, не уявляю, чим і як!" – йшлося про чергового невдаху із "таємної" кімнати. – "Руки попечені – видно, що методично гасили недопалки вздовж всієї руки!". З його слів випливає, що такі пацієнти тут не рідкість. Проте вочевидь, молодий лікар пошкодував про свою відвертість: при наступній зустрічі через день він запевняв, що роботи медики наразі практично не мають, хіба зрідка звертаються люди з застудами…
Презумпція недовіри
Комендант Українського дому Валерій Білик довго і недовірливо розглядає посвідчення журналіста, перепитує прізвище головного редактора та адресу редакції, уточнює, скільки хвилин забере розмова. На посаду пан Валерій заступив за тиждень після подій 18 лютого, змінивши на ній Юрія Левченка.
"Тут присутні бійці Самооборони, та частина, яка не поїхала першою путівкою на полігон, – розповідає комендант. – Перша частина, близько 500 чоловік, зараз займається на полігоні, вірніше, саме от закінчила, друга частина, власне та, яка зараз знаходиться в Українському домі, на днях має їхати. А перша, відповідно, вернеться сюди. Вони підписують контракт про те, що є резервістами. Тобто, за першою вимогою стають у лави, а поза тим займаються повсякденною роботою".
За словами Білика, "закритий режим" виправданий чималою кількість випадків шахрайства та провокацій: "Багато правопорушників, це проблема. Попадаються оперативники, міліціонери. Є алкоголь, є порушення дисципліни, є шахрайство. Бувають більш грубі порушення – торгівля наркотиками. Якщо правопорушниками виявляються безпосередньо ті, хто в сотнях, таких, слава Богу, менше, то ми їх виключаємо із сотень і примусово відправляємо додому. Якщо це стосується тих, хто за межами Самооборони, то їх по всій строгості діючого закону виловлюємо та з фактами передаємо міліції, де на них заводять справу".
Читайте також: Безіменна сотня. Скільки насправді жертв бійні 18 лютого?
У процесі бесіди до коменданта підходить відвідувач і просить дозволи встановити щось на зразок каплички на першому поверсі, аби усі, хто того потребує, могли поспілкуватися зі священиком. Комендант неохоче сприймає ідею, проте зазначає, що якщо священик зможе надати докази своєї причетності до церкви, то можна буде подумати.
"Діє жорстка система перепусток, – розповідає Валерій. – Вона діє для того, аби вберегти від можливих провокацій, які на сьогодні не рідкість. За перепустками сюди мають право заходити волонтери Українського дому та Самооборона Майдану. Також ми вводимо практику запуску інших організацій – Профспілки, Правий сектор. Ми пускаємо їх з різних мотивів – хто хоче чаю попити, хто – помитися, душ прийняти. Проте ми не допускаємо їх на рівень, де розташовані наші сотні, вони можуть знаходитись лише на першому поверсі, де є бібліотека та кухня. Окрім того, сюди заходять люди з Антикорупційного комітету і з Автомайдану. Людина, до якої іде відвідувач, має вийти і його зустріти на вході. По вихідних діє система запуску усіх людей за паспортами".
З одного боку, заборона входу для численних "туристів" виправдана і зрозуміла – адже для бійців та волонтерів цей простір тимчасово став домом, а натовпи допитливих гостей плюс дійсно ризик провокацій не сприяє налагодженню робочій атмосфері. Проте з іншого боку практика вкотре доводить, що будь-яка непрозора система неминуче веде за собою зловживання повноваженнями – починаючи з найнижчого рівня. Добре, якщо таким "зловживанням" стане просто розпиття алкоголю або ж негрчне поводження на вході. Гірше, якщо "під гарячу руку" потрапить хтось "невгодний". Адже, як зазначалося на початку, все вирішує людський фактор. Чи вистачить його, аби й надалі зберігати достойне лице Майдану?