Понад 200 тисяч доларів, які зібрав за три місяці прокату фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», є першими достойними зборами українського фільму. І достойність виходить з об’єктивних показників кількості сучасних кінотеатрів та жанровості фільму: максимальний «розпис» кінотеатрів дозволяє випустити фільм трохи більше, ніж на 120 копіях.
Але на подібній кількості копій доцільно випускати лише блокбастери як правило голлівудського походження — все ж таки повернення грошей (на випуск копій, реклами тощо) і прибуток (аби заробити самим і віддати відсоток в головний офіс дистриб’ютора) є абсолютними вимогами ринку. Те, що український фільм, зроблений не найкращим чином, без зірки в головній ролі, не в модних жанрах екшн, комедія чи фільм жахів, мав попит і то досить довго, і зібрав півтори сотні тисяч гривень є безумовним досягненням. Звісно, його не варто порівнювати з досягненнями дистрибуції американських фільмів, на кшталт, «Месників», особливо зважаючи на те, що понад мільйон доларів, зібраних тими самими «Месниками» лише за 11 днів прокату теж є безумовним досягненням нашого прокату.
Але: дистриб’юторські рекорди йдуть лише на користь майбутнім українським прокатним фільмам — чим більше американські фільми у нас збирають, тим більше кінотеатральним бізнесом захоплюються ніші бізнесмени і тим більше вони починають будувати кінотеатрів. А чим більше з’являється майданчиків для прокату кіно, тим більше потрібно фільмів, аби їх заповнити. Тут і ми встигнемо щось новеньке надати. А новеньке готується повним ходом.
Вже в березні почалися зйомки фільму «Брати» Вікторії Трофименко, а цікавість цього проекту не можливо передати з огляду на його визначну основу — повість одного з найвідоміших шведських письменників Торгні Ліндгрена «Джмелиний мед». Драматичну і трагічну ненависть один до одного двох братів-дідуганів, які живуть один поблизу іншого і не вмирають лише через бажання побачити смерть свого супротивника, сценарист і режисер фільму, Вікторія, перенесла з гір автора у наші Карпати, додавши до цього гуцульський колорит.
Зважимо, що допомагати режисерці у цій непростій і оригінальній справі огуцульщення діалогів погодився продюсер відомої івано-франківської групи «Перкалаба» Олег Гнатів на прізвисько «Мох». Шкода, що з проекту випав запланований на головну роль одного з братів Петро Мамонов, та з іншого боку, навряд чи йому вдалося б повторити говірку Івана Миколайчука з «Тіней забутих предків»… Знімальний період «Братів» продюсери з компанії ProntoFilm планують завершити на початку літа, монтаж — взимку, а випустити в прокат готовий фільм не раніше осені 2013 року (попередньо має «пройти» фестивальне життя фільму).
Навесні в Києві розпочалися зйомки іншого українського фільму — «Ломбард» Любомира Кобильчука-Левицького. Режисер, який почав свою кар’єру з першого українського містичного тріллеру «Штольня», робить знову ж таки перший в Україні кримінальний бойовик в дусі Гая Річі (чи право першості в цьому жанрі належить Олександрові Шапіро з його скандально забороненою в кінопрокаті та на телебаченні «Цикутою» 2002-го року?). Пограбування, бійки, стрілянина, сленг — такі головні жанрові ознаки фільму Любомира, фінансово підтриманого Державною агенцією з питань кіно. До кінця весни мають бути завершені зйомки, а змонтований і готовий до виходу в прокат «Ломбард» мусить вже восени.
Цікаво, що Любомир як режисер встик розпочинає інший проект — «Тіні незабутих предків» — вже в липні місяці в Карпатах. І за жанром це вже буде молодіжна, містично-фантазійна історія з великою домішкою фольклору. Але все на сучасний лад!
Та ще до зйомок непараджановських «Тіней…» 28 травня обіцяно зробити українську прем’єру фільму Ахтема Сеїтаблаєва «Чемпіони з підворіття». Один з трьох фільмів, які в рамках Українського павільйону в Канні має представляти Держкіно, «Чемпіони…» є спортивною драмою з крихтами гумору (не даремно ж в продюсерах височить Володимир Зеленський зі своєю гомеричною студією «95 квартал»). Щоправда, заснований фільм не на смішному, а досить гордовитому фактові перемоги української збірної з футболу на чемпіонаті в Мілані 2009 року — з визначальною ремаркою: чемпіонат проводився серед бездомних.
Десь під кінець червня точно визначаться знімальні плани фільмів «Зелена кофта» Володимира Тихого і «Плем’я» Мирослава Слабошпицького (обидва плануються на осінь). А в серпні розпочне знімати свій байопік «Іван Сила» Віктор Андрієнко. Як охарактеризував цей проект його продюсер, Володимир Філіппов з компанії «ІнсайтМедія», це «дитяча героїчна спортивна історія про силу і мужність». За мотивам роману Олександра Гавроша, фільм буде оповідати правдиву історію про неймовірні пригоди Івана Фірцака, відомого як Івана Силу, 1928 року визнаного найсильнішою людиною планети. А героїзм його у тому, що, маючи світове визнання, він повернувся до України і саме 1937 року. На цю визначну роль був обраний інший найсильніший чоловік України, Дмитро Халаджи, який приїде на серпнево-вересневі зйомки зі Сполучених Штатів, де має постійний контракт на роботу. Тих, хто здивувався, чому Івана Силу не запросили грати Василя Вірастюка, найсильнішу людини світу 2004-го року — заспокоїмо: він теж буде брати участь у фільмі.
По закінченню зйомок «Івана Сили», десь посеред вересня, має розпочатися знімальний процес на сьогодні найбільшого українського кінопроекту «Урсус» Отара Шаматави: за попередніми оцінками фільм має коштувати близько 3,5 мільйонів доларів; у його створенні беруть участь окрім України ще Грузія та Німеччина; локації намічені в Києві, Карпатах, Тбілісі, Туреччині та Берліні; для створення одного з головних персонажів фільму, ведмедя, вперше в Україні розробляється костюм для зйомок в технології цифрового запису рухів motion capture, а на головну жіночу роль запросили англійську красуню з вагомим голлівудським доробком Сіенну Гіллорі… З цим проектом Україна цілком може вийти і на великий світовий прокат, і на серйозну фестивальну арену. Чекаємо.