«Президент Франції Еммануель Макрон хоче збільшити військові витрати до 413 мільярдів євро протягом наступних семи років, але критики кажуть, що 30-відсоткове збільшення витрат не враховує того, що відбувається в Україні», – пише видання POLITICO.
Ще після завершення Холодної війни Захід переорієнтувався на використання менш чисельних, високотехнологічних і добре підготовлених військ, здатних розгортатися далеко від дому. Але теперішнє російсько-українське протистояння належить до війн іншого, більш традиційного типу – із масованим застосуванням артилерії, ракет тощо. З цією реальністю треба рахуватись.
Проте, як пише POLITICO, військовий бюджет Франції, за який Національна асамблея почне голосувати цього тижня, все ще дотримується моделі, що існувала до війни в Україні. Париж скорочує витрати на важкі озброєння, такі як танки і бронетранспортери, водночас збільшуючи витрати на ядерні сили стримування і інвестуючи в боротьбу з новими загрозами в таких сферах, як космос, кіберпростір і глибоководні акваторії.
Читайте також: «Стратегічна автономія Європи». В чому помиляється Макрон і чому на це (поки що) можна не зважати
Остаточне голосування має відбутись до 14 липня. «Багато хто виступав за… більше бойових танків Leclerc, більше винищувачів Rafale для посилення східного флангу НАТО. Але це не логіка Франції», – передає POLITICO слова П’єра Хароша, експерта з питань оборони з Університету королеви Марії (Лондон).
Франція також планує отримати 200 броньованих розвідувальних машин Jaguar замість 300 і близько 1300 бронетранспортерів Griffon замість понад 1800. Напередодні голосування цього тижня виконавча влада внесла поправки, які зобов’язують закупити більше машин Jaguar і Griffon на заміну техніки, переданої Києву. Однак ці плани не будуть профінансовані з бюджету на 2024-2030 роки.
За словами Мішеля Гойї, французького військового консультанта і армійського полковника у відставці, новий військовий бюджет, розрахований на 2024-2030 роки, свідчить, що Франція – єдина держава ЄС, що володіє ядерною зброєю – не готується до можливого великого сухопутного конфлікту. «Суть в тому, що наша ядерна вогнева міць захищає нас від українського сценарію. Замість цього ми намагаємося стати в перспективі здатними приєднатися до військово-повітряної і військово-морської коаліції на чолі зі Сполученими Штатами», – цитує Мішеля Гойї видання.
На думку POLITICO, Париж воліє традиційно спиратись на ядерний арсенал, а не нарощувати звичайні збройні сили через високу інфляцію, дефіцит бюджету і стрімке зростання державного боргу. Все це трапилося внаслідок того, що уряд три роки витрачав державні кошти на пом’якшення коронакризи. Французька стратегія дуже відрізняється від того, як поводиться неядерна Польща, котра «має амбіції створити найбільші в ЄС звичайні збройні сили».
Читайте також: Україні пропонують ізраїльську модель безпекової угоди. Її можуть підписати вже у липні – WSJ
Крім того, логіка Парижа продиктована баченням стратегічних перспектив Франції як глобального гравця. «Бюджетні плани відображають реальне стратегічне бачення, не короткострокове, а довгострокове. Ми думаємо про Індо-Тихоокеанський регіон, про глибокі моря», – цитує POLITICO Філіпа Мазе-Сенсьє, аналітика з геополітики Hill+Knowlton Strategies. «Хто в Європі про це думає? У нас є проблема рідкісних матеріалів, і ми знаємо, що в океанських глибинах є ресурси для видобутку корисних копалин».
За словами міністра збройних сил Франції Себастьєна Лекорну, згаданий бюджетний план орієнтований на «нові сфери конфліктів і мілітаризації», а саме на космос, глибоководні простори і кіберпростір. До 2030 року Париж хоче інвестувати €6 млрд в космос, €4 млрд в кіберпростір (це 300-відсоткове збільшення витрат) і €5 млрд у розбудову розвідувальних служб. Також протягом наступних семи років Франція витратить €5 млрд на будівництво нового авіаносця, який замінить «Шарль де Голль».
Читайте також: Україну слід перетворити на колючого дикобраза, – Foreign Policy
«Ми підтримуємо цей вибір», – запевнив Лекорну французьких сенаторів на початку травня. На його думку, «діяти необхідно терміново, і це важливіше для нашої колективної безпеки, ніж якщо ми відкладемо поставку кількох машин Griffon на рік чи два».
«Таким чином, Франція намагається збалансувати свої традиційні амбіції бути глобальним силовим гравцем з необхідністю реагувати на найбільший конфлікт в Європі з часів Другої світової війни, а також сподіваннями Макрона на сильнішу Європу, більш незалежну від Сполучених Штатів», – підсумовує POLITICO.