Угорський журналіст: Бажання збудувати праву медіа-імперію було відкритою політикою уряду Орбана

7 Серпня 2020, 09:00

Бажання збудувати в Угорщині праву медіа-імперію, таку само потужну або й потужнішу за те, що влада країни називала ліволіберальним конгломератом, було відкритою політикою. Усе почалося з суспільного телебачення, звідки звільнили всіх, хто не бажав співпрацювати. Про це в інтерв’ю Тижню розповів угорський журналіст розслідувач, лауреат European Press Prize 2018 Сабольч Паньї.

 

За його словами, це почалося з 2010 року. Уряд Віктора Орбана перетворив суспільне телебачення, суспільне радіо й державну агенцію новин на машину для пропаганди. Остання структура — дуже важливий гравець, оскільки це єдина угорська агенція новин.

 

Друга хвиля, розповів Паньї, розпочалась у 2014 році, коли Орбан знову переміг на виборах. Саме тоді дружні до уряду бізнесмени почали скуповувати колись незалежні медіа. Вони придбали другий найбільший угорський приватний телеканал TV2, який нині є найбільшим урядовим джерелом дезінформації. Він показує продукт справді низької якості. Так само, як тепер Index (найбільший угорський незалежний інтернет-портал, – Ред.), вони тоді вбили Origo, колишнього суперника цього видання: звільнили головного редактора, після чого на знак протесту звільнилися більшість членів редакції, тож ці історії дуже схожі.

 

«Угорський уряд завжди запевняв, що не втручається у справи медіа і що цим займаються бізнесмени. Однак що робив уряд? Державні банки давали бізнесменам дешеві позики, щоб вони купували незалежні медіа. Так від 2014 до 2016 років ці бізнесмени зуміли придбати всі угорські місцеві газети. Це дуже важливо, оскільки для людей у сільській місцевості вони є первинним джерелом новин. А ті люди — це саме ті, хто голосує за Віктора Орбана. Уряду важливо домінувати на медіа-ринку поза Будапештом. 2016 рік також став переломним. Саме тоді фактично за ніч викупили й закрили найбільшу угорську щоденну газету Népszabadság. І звільнили всіх її працівників», – повідомив журналіст.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»