“Це робиться для того, щоб підштовхнути країну до релігійних війн, – відразу ж прокоментував трагічну подію прем’єр-міністр Манюель Вальс. – Агресії надалися символи: вчора 14 липня, сьогодні церква, священик, літня людина… Йдеться про складові французької ідентичності, наше коріння.”
Президент Франсуа Олланд закликав країну до єдності в протистоянні з ворогом. “Ціла Франція змертвіла від убивства священика”, – сказав він у телефонній розмові з Римським Папою Франциском. Чимало інших політиків з правлячої Соціалістичної партії висловилися в аналогічному ключі: за єдність, проти поступок терористам, не боятися, не дати себе застрашити, не відступити від засадничих цінностей республіки… Дійсно, спільний ворог гіпотетично здатний об”єднати в бажанні захистити країну дуже різні, несхожі та за мирних умов практично несумісні елементи. Але французький політикум сьогодні дуже далекий від правдивої єдності.
Читайте також: Париж. Територія невпевненості
“Французи не звикли, щоб їх отак ненавиділи, з нічого, – замислено проговорила подруга, яка походить з родини українських політичних імігрантів часів Другої світової. – Українцям, євреям, кримським татарам не звикати, що тебе можуть убити просто за те, що ти є, а не за те, що зробив. Ми не те щоб звикли, але давно знаємо, що ця необумовлена, дика, середньовічна ненависть до іншого існує та час від часу вибухає кровопролиттями. Але французька нація має зовсім іншу історичну пам’ять. Ясно, що вони поки що не вміють організовуватися на захист від тоталітарної люті фанатиків з ІД”.
Якщо помірковані ліві й центристи роблять акцент на необхідності об’єднати зусилля в протистоянні з терористами, у правих колах лунають заклики до жорсткіших кроків стосовно радикалів, яких вже виявлено поліцією. “Вислати за межі країни всіх іноземців, які стоять на обліку як небезпечні радикали, – вимагає голова Ради департаменту Морські Альпи Ерік Кіотті. – Більше нема часу за ними наглядати. Вони являють собою загрозу. Стосовно небезпечних радикалів — власників французьких паспортів, запровадити домашній арешт з жорстким наглядом.”
Читайте також: Франція. Оновлення символів
Власне, один з терористів, – той, кого відразу вдалося ідентифікувати, – перебував під домашнім арештом за дві спроби дістатися до Сирії та дії, пов’язані з терористичною діяльністю. Дев’ятнадцятирічний Адель Керміш, на вимогу поліції, носив електронний браслет. Він мешкав зовсім неподалік від церкви Сент-Етьєн дю Руврай. Свого часу прокуратура Парижа оскаржила звільнення з-за грат Керміша під домашній арешт, але французьке правосуддя виявило гуманність. Адель мав право виходити з батьківської оселі з 8.30 до 12.20, з понеділка до п”ятниці. Тим він і скористався, не порушуючи закон: священика Жака Амеля було вбито о 9.40.
Нападників на літнього священика, який проводив ранкову службу Божу для п’ятьох, також немолодих людей, було двоє. Обидвох застрелено під час антитерористичної операції, яка тривала кілька годин. П’ятьох заручників поліції вдалося звільнити. Один з них — у важкому стані, двоє інших — легко поранені, ще двоє дістали лише психологічні травми.
Читайте також: Експансія люті
“Пробач їх, Боже, вони не відають, що скоїли,” – промовив, після зустрічі з Франсуа Олландом, архієпископ Руанський. Він закликав молитися за жертв теракту, але також — за заблудші душі злочинців. Проте чи варто пробачати тих, хто не усвідомив свого гріха? Не всі практикуючі французи-католики готові наслідувати заклик архієпископа. “Я не волію пробачати тих, хто є ворогом не лише Франції, але й католицької церкви, – каже Жаклін, щиро віруюча людина. – Я не пропустила жодної недільної служби Божої, звідколи вмію ходити. Демонстративне вбивство священика в храмі, ще й з записом на відео — це святотатство, на яке не можна покірливо мовчати. Коли нам кажуть об”єднуватися, то я готова. Але з ким об”єднуватися та що саме робити? Яку спільну дію? Політики виголошують гасла, але не пропонують чіткої програми захисту країни від середньовічного дикунства.”
Чимало мусульманських громад Франції відразу ж засудили теракт. Але на побутовому рівні недовіра до вихідців з країн Магрібу зростає. У Ніцці після теракту зафіксовано чимало актів ворожості проти вихідців з арабських країн, і знадобиться справжня активна робота лідерів мусульманських спільнот і не тільки, щоб врятувати вже дуже хиткий громадянський мир. Активісти Нацфронту відверто закликають до масових виселень з країни мігрантів. Зрозуміло, що соціалістичний уряд на це не піде, але в найближчому майбутньому ніщо не гарантує, що Франція вбезпечила себе від імовірних сутичок на релігійному або етнічному ґрунті.