У понеділок, 29 травня, завершилося друге африканське турне українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Той факт, що приблизно в ту мить, коли український міністр сідав на свій літак з Абуджі — фінальної столиці африканського турне, — російський міністр Сєрґєй Лавров поспішав із неанонсованим раніше візитом до Кенії, лише підкреслює, наскільки важливі нинішні зусилля з налагодження звʼязків України з країнами цього континенту.
Друга поїздка до Африки, на відміну від першої, закінчилася за планом. Попередню довелося перервати через масований обстріл з боку Росії. Під час другого турне український міністр відвідав пʼять країн: Марокко, Ефіопію, Руанду, Мозамбік та Нігерію. Водночас з огляду на те, що під час візиту до Нігерії міністр був присутнім на інавгурації президента Бола Ахмеда Тінубу, а в Ефіопії мав зустріч також у штаб-квартирі Африканського Союзу, охоплення візиту сягало значно далі ніж географія пʼяти згаданих держав.
Дмитро Кулеба під час зустрічі із міністром закордонних справ Анголи Тете Антоніо на полях інавгурації президента Нігерії Бола Ахмеда Тінубу
Забутий континент?
Серед українських президентів Африку відвідували тільки двоє: Леонід Кравчук та Віктор Ющенко. Перший президент мав візити до Єгипту та Тунісу, третій — до Єгипту та Лівії. У різні роки Африку відвідували також урядові делегації, однак, як зазначив по завершенні свого турне міністр, «у попередні три десятиліття африканська політика України розвивалася за інерцією з радянських часів», і з часом сила цієї інерції ставала дедалі слабшою.
Читайте також: Африканські мрії Кремля
З огляду на радянський спадок відносин, дипломатична присутність України в регіоні була теж слабкою. На понад 50 країн континенту діяло всього 10 посольств, тобто один посол представляв Україну одразу в кількох країнах за сумісництвом. Посольства африканських країн також були присутні в Україні часто «за сумісництвом» із дипломатичним представництвом у Москві. Усе це не могло не впливати на відносини між Україною та Африкою.
Віктор Ющенко під час візиту до Єгипту, 2008 рік. Джерело: УП
Водночас ще до повномасштабного вторгнення були спроби звернути більше уваги на співпрацю з континентом. Ще в січні 2022 року затвердили Стратегію розвитку відносин з державами Африки. Російська агресія вплинула на активізацію політичного діалогу з країнами континенту: упродовж 2022 року Володимир Зеленський мав розмови з 18 лідерами країн регіону, 9 із них — уперше в історії дипвідносин. Усі країни, які Дмитро Кулеба відвідав під час першого турне Африкою (Сенегал, Кот-д’Івуар, Гана та Кенія), також уперше приймали українського міністра закордонних справ. «Турне Кулеби — а це перша в історії української дипломатії поїздка глави МЗС України країнами Субсахарської Африки — було надзвичайно успішним. Зокрема і тому, що дало певні результати у голосуванні 12 жовтня по резолюції Генасамблеї ООН, яка засудила анексію українських територій: уперше жодна африканська країна не проголосувала проти. Деякі навіть змінили свою позицію, проголосувавши «за», — Ангола, Кабо-Верде, Єгипет, Мадагаскар, Сенегал тощо. Серед них є і країни, які міністр Кулеба відвідав напередодні», — розповідав раніше спецпредставник України з питань Близького Сходу та Африки Максим Субх в інтервʼю українському виданню «Дзеркало Тижня». 26 жовтня 2022 року Україну вперше відвідав президент Гвінеї-Бісау. Це був перший візит африканського лідера до України з часу приїзду Муаммара Каддафі 2008 року.
Нещодавнє ж турне було не менш результативним. Так, під час візиту до Руанди міністр оголосив про те, що є домовленість відкрити посольство в цій країні. Загалом ще наприкінці минулого року оголосили про те, що Україна прагне відкрити десять нових посольств у країнах Африки. За словами міністра Кулеби, вісім із десяти країн уже дали згоду на відкриття українських дипломатичних установ.
Забута історія
Насправді Африка історично ніколи не була чужою для України. Тиждень писав про це раніше. До того ж ще із часів СРСР в українських вишах навчалося чимало африканських студентів. До повномасштабного вторгнення серед понад 70 тис. іноземних студентів, які навчалися в Україні, 23 тис. були громадянами африканських країн. «Треба опиратися на тих студентів, які навчалися і навчаються в Україні, як на “міст” між Україною та Африкою», — заявив під час пресконференції з нагоди Дня Африки 25 травня Діалло Ісса Садіо, керівник громадської організації «Африканська Рада України». Його організація вже багато років займається посиленням міжкультурної комунікації між Україною та країнами африканського континенту. Діалло Ісса Садіо й сам приїхав до України як студент ще в 1980-х, далі залишився вже розвивати власний бізнес та займатися активізмом.
Читайте також: За стратою китайських робітників у ЦАР стоїть ПВК Вагнера, – розслідування Mondafrique
До повномасштабного вторгнення Україна доволі активно торгувала з країнами Африки, відправляючи туди десяту частину свого експорту. Українці впродовж останніх майже трьох десятиліть також активно брали участь у миротворчих місіях в Анголі, Сьєрра-Леоне, ДР Конго, Ефіопії та Еритреї, Судані, Ліберії, Кот дʼІвуарі та Малі, завдяки чому про них знають на континенті. Від початку повномасштабного вторгнення багато африканських країн мали стриману позицію щодо російської агресії, але були й такі, які стали учасниками першої зустрічі міжнародної контактної групи у форматі «Рамштайн». Це зокрема Кенія, Ліберія, Марокко та Туніс. Згідно з повідомленнями в різних медіа, Марокко навіть передало Україні танки Т72Б. Водночас немає офіційних повідомлень, які б підтверджували цей факт. Ба більше, під час зустрічі з українським колегою 23 травня (Марокко було першою країною Африки, яку Кулеба відвідав під час свого другого турне) міністр закордонних справ Марокко Нассер Буріта наголосив на позиції своєї країни щодо невтручання в конфлікт.
Деякі медіа припускають, що, найімовірніше, Марокко пішло на цей крок не просто так, а в обмін на новіші танки американського виробництва. Деякі військові аналітики зазначають ще один аспект. 2022 року представники марокканського уряду привертали увагу до того, що Алжир закуповує іранські БПЛА, якими Росія також атакує Україну, для націоналістичного руху «Фронт ПОЛІСАРІО», який воює проти Марокко в Західній Сахарі. Тож цей факт може впливати на відкритість Марокко до розуміння українських позицій.
Прихильник руху «Фронт ПОЛІСАРІО». Джерело: DW
Добрива, «Вагнер», дезінформація
29 травня міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров неочікувано прилетів до Кенії. Там оголосили про підписання договору, згідно з яким країни нарощують двосторонню торгівлю. Лавров нагадав, що Москва минулого місяця «пожертвувала» для Найробі 200 тис. т добрив. Уряд країни раніше вже наголошував, що Кенія потребує добрив. Росія — найбільший експортер добрив у світі, тож цей вид продукції — те, чим у Кремлі можуть спекулювати в Африці.
Окрім збільшення впливу бойовиків ПВК «Вагнер» на континенті, упродовж минулого року Кремль інвестував у дезінформацію. Так, після заборони в ЄС англомовне бюро російського пропагандистського мовника RT переїхало до Йоганнесбурга в ПАР. The New York Times пише, що з минулого року кількість проросійського контенту в африканських медіа та соціальних медіа зростає надзвичайно активно. Раніше Росія також намагалася активно впливати на думки африканців через ботоферми та мережі фейкових акаунтів. Згідно з інформацією компанії Meta, з 2019 по 2022 роки компанія ліквідувала щонайменше вісім різних мереж облікових записів, націлених на африканську аудиторію у Facebook та Instagram. Багато з них були пов’язані з Євґенієм Пріґожиним. Нині все це продовжується, але вже більш «вишукано». Свою роль відіграють також радикальні політики з великою підтримкою, як, наприклад, південноафриканський опозиціонер Юліус Малема, який у нещодавньому інтервʼю BBC заявив, що «готовий озброювати Путіна, бо Росія воює проти імперіалізму».
Українські експерти, утім, зазначають, що не варто переоцінювати російський вплив в Африці: «Я б не сказав, що Росія там має великий вплив, співпрацює в основному з одіозними режимами. Є певні сентименти ще з часів антиколоніальної боротьби. Нам треба вести там [в Африці] розʼяснювальну роботу. Це, звичайно, вимагає коштів. Однак чи є в нас змога такі кошти виділяти?» — зазначає український дипломат Олег Бєлоколос, який тривалий час працював у посольстві України в Кенії.
Володимир Зеленський на зустрічі із Президентом Республіки Гвінея-Бісау Умару Сісоку Ембало під час його візиту до Києва 26 жовтня 2022 року
Африканська стратегія України
Під час останнього турне до країн Африки міністр закордонних справ Дмитро Кулеба презентував своїм колегам та лідерам країн континенту формулу миру президента Зеленського. Водночас ці візити були покликані формувати довгострокові активні відносини з країнами регіону. Для цього підписали відповідні угоди та меморандуми фактично на кожній із зустрічей. Тепер справа лише за тим, щоб ці домовленості не залишилися тільки на папері.
Читайте також: FAZ: Важка енергетична криза у ПАР загрожує владі правлячої партії
Окрім економічної співпраці, є один вкрай важливий аспект, про який часто згадують і фахівці, і сам міністр, — нестача фахових кадрів. Нещодавно Дмитро Кулеба писав про цю проблему, чим здійняв цілу хвилю обговорень. «Треба приділяти увагу роботі на перспективу, тобто готувати фахівців з Африки зі знанням мов», — також підкреслює цю потребу в коментарі Тижню Олег Бєлоколос. Дипломат розповідає, що свого часу пропонував одному з українських університетів спільний курс із вивченням мови суахілі в співпраці з університетом Найробі. Тоді не знайшлося достатньо охочих студентів. Під час візиту Дмитра Кулеби до Рабату Україна та Марокко підписали меморандум про співпрацю між Дипломатичною академією України при МЗС та Марокканською дипломатичною академією при МЗС Марокко. Залишається сподіватися, що такої співпраці буде більше, як і охочих студентів.