Крит зустрів мене несподіваною прохолодою. Після задушливої спеки Києва це було неочікувано приємно. Втім, незабаром вітер розігнав хмари і над Елладою засяяло типове сонце. Готель «Вальдемар», куди я заселився, здається, зведений з білосніжного мармуру. Безліч екзотичних квітів створюють ілюзію тропічного саду. Мальовничі алеї обсаджені стрункими рядами пальм. І тільки власникам цього гостинного закладу відомо, скільки зусиль довелося докласти, щоб на вбогій землі виплекати цю красу.
Херсонісесс
Неподалік готелю я відкрив для себе давнє селище з підозріло дружньою назвою Херсонісесс. Архітектура його спершу дивує. Вілли складені з акуратних бетонних кубиків, немов їх вивершувало дитя. Іноді навіть дахи пласкі. Зате кольори кубиків найрізноманітніші: білі, теракотові, рожеві й навіть салатові. А двері часто пофарбовані в блакитний або коричневий. Тротуари дуже вузькі.
У мерії Тижню навели цифри: у селищі завдовжки 3 км працює близько 450 (!) барів, дансингів і ресторанів. І це лише на двох паралельних вулицях. Посередині Херсонісесса то тут, то там помітні сліди розкопок. Археологи розкривають фундаменти давньогрецьких палаців і вілл, сподіваючись розгадати ще якісь таємниці історії. Від цього дуже потерпають власники земельних ділянок, бо квадратний метр землі біля моря коштує €1200. Уявіть собі горе землевласника, коли на його подвір’ї археологічна розвідка виявляє щось цікаве! Це означає, що замість будівництва готелю або дансингу тут протягом кількох років вестимуться розкопки, після чого взагалі можуть заборонити щось зводити на цьому місці.
На узбережжі бачу фундаменти ранніх візантійських базилік. Збережені фрагменти чудових мозаїк залучають безліч туристів. Подекуди розкидані білі й зелені мармурові колони, капітелі, уламки плит. По давніх мозаїках, яким близько 2000 років, бігають бездомні коти. Мене не полишало відчуття, що все це несправжнє, спеціально влаштоване для туристів. Але ж ні: у Греції, як і в Італії, стільки історичних пам’яток, що їх ледве встигають розкопувати й описувати. Місцеві мешканці не звертають на розкопки жодної уваги.
.jpg)
ФОТО: Андрій Котлярчук
Ікари й автокари
Біля будинків припарковані потримані автомобілі різноманітних марок. Іноді я навіть зупинявся, щоб зрозуміти, з чого зібране це одоробло. Творчість народних механіків – земляків Дедала й Ікара – несповідима. Якось я відзначив щось до болю знайоме. На крутому узвозі з каменем під колесом стояли «Жигулі». Капот машини розмалювала іржа, безліч вм’ятин покривали її боковини, однак видно, що машиною активно користувалися. Утім, це був не єдиний автомобіль пізньорадянського виробництва. Уже в перший день я втомився підраховувати на критських дорогах джипи «Нива». Щонайменших комплексів із цього приводу в критян я не помітив.
У забезпечених сільських мешканців один із найпопулярніших видів транспорту – пікап. Особливо мене вразив розкішний пікап Nissan Navara, тому що він був під зав’язку завантажений… акуратно поколотими дровами. На Криті відчувається нестача деревини, і тому до цього виду еноргоносіїв ставлення найсерйозніше. На острові є мережа агенцій з автооренди: можна взяти машину в одному куточку острова, а здати в іншому. Або навіть за попередньою домовленістю покинути на летовищі. Найдешевші моторолери. Лише за €35 на тиждень можна орендувати собі маленького «залізного коня».
Спіналонга
Малюсінький острівець Спіналонга відокремлює від Криту лише кількасот метрів. Подібних острівців тут багато, однак саме цей був перетворений венеційцями на неприступну фортецю. Острів оперізують кілька поясів укріплень із вежами й масивними стінами. Уздовж них водять екскурсантів. А вище дороги, на схилах острова, розкидано безліч напівзруйнованих казематів, церков та інших будівель. Час від часу трапляються уламки мармурових колон. Вони ховаються поміж диких кущів і трав. Але саме ця непричесаність допомагає мандрівникові пройнятися духом часу.
Коли розкопки й різні старожитності становлять чималу частину місцевого пейзажу, до них справді швидко звикаєш. Держава за всього бажання не має змоги законсервувати всі знахідки. Бувають і зовсім курйозні випадки. Так, в одному з портів Криту середньовічну гармату вмонтували в бетонний причал і використовують як кнехт для пришвартовування суден. Надлишок старовини під ногами створює спокусу захопити сувенір на пам’ять, до того ж нічийних уламків з різьбленням вистачає. Однак не слід зваблюватися. У Греції поки що шматки давнього мармуру валяються під ногами, вони здаються нікому не потрібними. Але тільки-но ви з’явитеся з цим скарбом на митниці, й на вас очікуватимуть великі неприємності. Адже тут просвічують навіть речі, здані в багаж.
.jpg)
ФОТО: Андрій Котлярчук
Гірські села
Довжина острова Крит становить 260 км, населення – 650 тис. Тут процвітають тваринництво, виноробство, туризм і виробництво оливкової олії. Причому маслинове дерево греки обожнюють. Адже воно росте в невибагливих умовах, за ним практично не треба доглядати. Вік найстаршої маслини на острові сягає 1000 років. У середньому одне дерево приносить власникові дохід €30 – 40 на рік. Плантація з тисячі дерев вважається маленькою. Гай маслинових дерев – найкращий посаг для нареченої, і він переходить у спадщину з покоління в покоління. На Криті є каталог усіх маслинових насаджень. Склала його, зрозуміло ж, фіскальна інспекція.
Життя гірських сіл консервативне. Люди мешкають у кам’яних будинках, більше схожих на фортеці. Двори оточені такими самими високими кам’яними парканами. Вузькі мощені вулички – навколо багато каменю. Скрізь на парапетах стоять керамічні горщики з цілими кущами квітів. Якщо сільце розташоване в долині, над струмком, то по берегах обов’язково розкидані апельсинові гаї. Невисокі дерева з густим листям дарують місцевим мешканцям прохолоду. На секунду відволічешся – і виникає ілюзія, що час зупинився назавжди ще за життя Гомера. Якщо нерухомо постояти в тіні апельсинового гаю, то обов’язково з’явиться козлобородий фавн із флейтою.
Скрізь на узбережжі й на вершинах гір застигли невисокі кам’яні вежі. Спершу я думав, що це такі види житла або комори для зберігання продуктів. І лише на третій-четвертий день мені пояснили, що це стародавні вітряки. У зв’язку з дефіцитом дерева крила робили з жердин і натягнутого між ними полотна. Млини не тільки мололи зерно й горох, а й працювали як насоси, подаючи на поверхню артезіанську воду. За давніх часів їх було стільки, що вони стали символом острова.
Удень селяни працюють, а ввечері чоловіки збираються на свіжому повітрі розпити склянку ракії. Жінки в цей час намагаються продати заїжджим туристам місцеві сувеніри: домоткані пледи, настояний на різних горіхах мед, сухі й десертні вина, ракію й оливкову олію. Греки дуже імпульсивні. Скуйовджені голови, надуті жили й налиті кров’ю очі зовсім не означають, що співрозмовники зараз пустяться в бійку. Можливо, вони просто обговорюють урожай оливок чи вчорашній дощ.
Православні
На Криті було приємно побачити безліч автентичних сувенірів. Найпопулярніші мотиви – голова Мінотавра у бронзі й кераміці, барельєфи з героями міфів, богиня родючості зі зміями в руках, копії фресок. Великі магазини нагадують музеї. Вони просто заставлені чорнолаковою керамікою, бронзою й …іконами. Кераміка чудова, а деякі предмети є справжніми витворами мистецтва. Глечики на будь-який смак і гаманець: від €2 до €250.
Дивно було побачити в сувенірних крамницях десятки, сотні ікон – від відносно недорогих виробів до високоякісних робіт на старому дереві. Я спробував освятити дві ікони на о. Санторин. Однак священик пояснив мені, що ці ікони святити не треба, тому що вони зроблені з благословення Патріарха у православній Греції.
На території деяких готелів є православні каплиці. Тому багато молодих пар із Європи приїздять на Крит не тільки оглянути старожитності, а й заодно укласти шлюб. За активну пропаганду православної церкви уряд Греції дає готелям значні пільги, передусім податкові. Проте отримати дозвіл у місцевої єпархії на будівлю храму майже неможливо. Для цього потрібні більші зв’язки й гроші. Як пожартував один грек: «Підношення вартістю менш ніж €100 000 хабаром тут не вважається».
Вхід в усі православні монастирі острова платний. Однак є маленький виняток: знання слов’янських мов звільняє вас від купівлі квитка. До православ’я в Греції ставляться дуже серйозно. Етнічний грек із Грузії, який хотів отримати громадянство на Кіпрі, скаржився мені: «Уявляєш, зажадали свідчення про те, що мої бабуся й дідусь теж були православними!»
.jpg)
ФОТО: Віктор Корецький
Лабіринт Мінотавра
Саме з Криту пішла вся західноєвропейська цивілізація. Лише за годину їзди автобусом розташована гора Іда з печерою Зевса. А поблизу міста Іракліон можна доторкнутися долонею до гарячих каменів знаменитого лабіринту Мінотавра – підвалів Кносського палацу. Про Мінотавра, Тесея й Аріадну, мабуть, чули всі. Але коли стикаєшся з артефактами минулого, давня історія й міфологія оживають завдяки безлічі подробиць.
Історія відкриття Кносського палацу вельми показова. У 1878 році його виявив археолог-аматор Мінос Калокеринос. Однак ця ділянка землі належала туркові. І хоча на Крит потягнулося чимало археологів з усього світу, землевласник заборонив розкопки. Навіть першовідкривач Трої Генрі Шліман потерпів тут поразку. Нарешті, в 1900 році археолог з Англії А. Дж. Эванс переконав турка продати йому ділянку. І розкопки закипіли! За три роки була розкрита більша частина палацу. Безліч кімнат, рівнів і переходів знайденого приміщення цілком виправдовували назву «Лабіринт Мінотавра».
Інакше трактують тут міф про Дедала, який робив лабіринт під палацом Міноса. До сльозливої історії про те, як його син Ікар на крилах ринувся до сонця й загинув, греки ставляться скептично. Вони стверджують, що Дедал з Ікаром покинули острів на кораблі з більшими, ніж у всіх на той час, вітрилами. Під час подорожі Ікар оступився на палубі й потонув, а Дедал гірко оплакував його на Сицилії. На Криті всі ці перекази стародавніх греків оживають: починаєш вірити, що вчинки їхніх богів і героїв схожі на вчинки людей.
Два тижні я не втомлювався дивуватися працьовитості місцевих мешканців, які перетворили цей острів, оспіваний безіменними творцями міфів Стародавньої Греції, на сучасне минуле про туристичний Едем. В останню ніч перед відльотом я зайшов у море. Штормило, місяця ніде не було видно. Я поплив від берега. Назустріч мені на бриючому польоті сідав літак. Його носовий прожектор вирізав шматок темряви й підфарбував її в жовтуватий відтінок. Плескіт хвиль нагадував мені сміх німф. Десь далеко вже лунали звуки нічної флейти. Втім, у цьому краї нічому дивуватися не треба.
[1423][1424][1425]
МІЖ ІНШИМ
Салат справді по-грецьки
У всіх ресторанах, де я обідав, замовляв салат по-грецьки. Його знають усюди в Європі, але тут це повна автентика. Вам подають на стіл миску з порізаними овочами, які прикрашає пласт домашнього сиру. Ви самі перемішуєте овочі, подрібнюєте м’який сир, а найніжніше – оливкову олію та спеції – додаєте на смак. І не забуваєте час від часу пригублювати червоне сухе вино. Від ракії відмовлятися теж не слід. Її роблять з шовковичних ягід або винограду. Хоча на запах вона й нагадує самогон, нічого спільного з буряковим перваком не має, крім підвищеної градусності.
Мандрівникові на замітку
Подорожуючи за кордоном, можна заощадити на мобільному зв’язку, скориставшись сім-карткою вигідного роумінгу ТravelSіМ. ТravelSіМ працює в 163 країнах світу і в 62 з них передбачає безплатні вхідні дзвінки. У 104 країнах вихідні дзвінки коштують у межах $0,39 – 1,00. Вартість вихідного дзвінка, наприклад, із Греції – $0,65/хв, вхідні безплатні. Мінімальний стартовий пакет TravelSіM з $5 на балансі коштує $14, стартовий пакет «Еліт» зі $100 на рахунку – $112. Надалі поповнювати TravelSіM можна на довільну суму від $5. Послуга TravelSіM має багато переваг: безплатні вхідні дзвінки у багатьох країнах, відсутність абонплати і плати за з’єднання, єдиний цілодобовий тариф для будь-якої країни. Абоненти також можуть заробляти бонусні милі за кожну хвилину розмов, для чого потрібно зареєструватися і стати учасником програми лояльності авіакомпаній: «Панорама клуб» від МАУ або «Меридіан» від «АероСвіту».
Варто побачити
Руїни палацу Кносс неподалік міста Іракліон. Там розташовані довжелезні лабіринти – коридори і велетенські кімнати, де, за легендою, жив Мінотавр.
Печера Зевса у селі Психро. Там, за легендами, народилося верховне божество давніх греків. Ця печера протягом багатьох століть була головним святилищем мешканців Криту.
Археологічний музей міста Ретімно. Тут можна оглянути колекції національних костюмів, зразки старовинного посуду та музичних інструментів.
Долина тисячі вітряків на плато Ласіті. Вітряки зроблені з металевих конструкцій і дерева, колись вони були частиною гідросистеми острова, а тепер стоять як музейні експонати.
.jpg)