У січневому опитуванні Євробарометра 72% громадян ЄС сказали, що членство їхньої країни в блоці є корисним. Питання досліджують із 2005-го. Нинішній показник незмінний від листопада-грудня 2021 року. Ще 13 років тому лише 50% європейців вважали, що їхня країна виграє від членства в ЄС. Відтоді відсоток повільно зростав. І навпаки, сьогодні 22% кажуть, що їхній країні членство невигідне. Це якісна зміна, бо 2010-го так вважало вдвічі більше європейців – 39%.
Foreign Policy пише, що у цьому питанні відбувається «дещо цікаве». Попри геополітичну турбулентність, серйозну напругу від війни для ЄС та суперечки про санкції, постачання зброї тощо, ситуація рухається в позитивному для Союзу напрямку. Минулотижневе опитування Європейської ради з міжнародних відносин також показало, що в Європі російська війна проти України все більше сприймається не як напад на сусідню країну, а як напад на цілий континент.
Політики на місцях досі скаржаться на втрату національного суверенітету, а політичні оглядачі пророкують розпад «безнадійно розділеного ЄС». Проте все більше європейських громадян вже не визначають європейський інтерес лише в економічних мірках. Якщо раніше європейці говорили соціологам, що членство їхньої країни в ЄС має переважно економічний характер, тепер раптово з’явилася інша перевага: факт, що ЄС «сприяє підтриманню миру та зміцненню безпеки» в умовах війни.
Читайте також: Яким став 2022 рік для економік багатих країн – The Economist
36% європейців зараз вважають це однією з головних переваг членства в ЄС, що на 6 відсоткових пунктів більше, ніж торік. У Нідерландах, які однаково зі Сполученим Королівством наголошували на економічних перевагах членства та применшували інші, ця відповідь аж на 13 пунктів вище, ніж роком раніше.
Відтак постало питання: що утримує європейську спільну ідентичність, якщо вона складається з різнорідних груп? Громадяни переважно ототожнюють себе з меншими та більш згуртованими групами — чим вони сильніші, тим слабша спільна ідентичність. Професор політекономії Бернського університету Кай Герінг вивчав це явище і його відповідь: причина [прихильності до ЄС] у спільній зовнішній загрозі.
Дослідження Герінга базується на теорії балансу сил. Згідно з нею, у протистоянні могутньому супротивнику слабші держави намагатимуться збалансувати сили завдяки співпраці чи інтеграції. Ця теорія допомагає зрозуміти походження європейської інтеграції 1950-х років через комуністичну загрозу, так само як і зростання євроскептицизму серед національних адміністрацій і громадськості після холодної війни (через те, що ця загроза зникла).
Читайте також: Скільки зброї США продали членам НАТО 2022 року і як збільшиться європейський оборонний бюджет – Foreign Policy
«Герінг випробував цей механізм для ЄС після анексії Росією Криму 2014 року й виявив, що ідентифікація з більшою групою вже значно зросла. Він зазначив, що ця європейська ідентичність, як він її назвав, не мала нічого спільного ні з раціональними розрахунками громадян, ні з тим фактом, що вони тепер знають більше про Європу. Навпаки, ототожнення з Європою було емоційним — “скоріше несвідомою, психологічною, ніж раціональною реакцією”… Президент Росії Владімір Путін, колишній президент США Дональд Трамп і прихильники Brexit думали, що можуть підірвати або навіть знищити ЄС, залякуючи його. Здається, сталося навпаки. Ультраправі популістські лідери, такі як Марін Ле Пен у Франції чи Маттео Сальвіні в Італії, більше не закликають до виходу з ЄС», — йдеться на шпальтах Foreign Policy.
Віцепрезидентка Європейської комісії з питань цінностей і прозорості Віра Йоурова нещодавно зізналася, що «злякалася» як ексголовний стратег Трампа Стів Беннон негативно впливав на європейські парламентські вибори 2019 року. Тепер страхи зникли, а Йоурова вважає, що 2024 року європейські виборці голосуватимуть за більш помірковані партії, тому що «люди зараз бачать, особливо під час кризи, що не час для [популістських] експериментів».